WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Психогімнастика – як один з психотерапевтичних методів - Реферат

Психогімнастика – як один з психотерапевтичних методів - Реферат

зумовлено тим, що вплив психогімнастики на емоційноособистісну сферу дитини забезпечується цілим рядом як формуючих, так і корекційних механізмів.
Розглянемо деякі з провідних механізмів впливу психогімнастики на психіку дитини.
1. У процесі оволодіння технікою виразних рухів дитина вчиться розпізнавати відповідні почуття і емоційні стани оточуючих, називати їх словами й адекватно реагувати на них. Розвиток емоційного словника, вміння усвідомити і висловити свої переживання запобігає виникненню у малюка емоційних проблем, нервового напруження.
2. У спеціальних етюдах та іграх діти тренують свою увагу, пам'ять, спостережливість, витримку, а також оволодівають марним компонентом відповідних психічних станів (увага, зосередженість, розслабленість, гнів, страх) Можливість, граючи, уявно пережити зосередженість або страх робить ці стани більш контрольованими, більш залежними від воді дитини.
3. Один з провідних механізмів впливу психогімнастики на розвиток емоційно-особистісної сфери дошкільників ґрунтується на психотерапевтичній роді гри та мистецтва. Дітей спонукають до відображення своїх емоційних переживань у розповідях, малюнках, інсценівках. Зображаючи уявні небезпечності і переживаючи перебільшені страхи, через пересичення звільняються від психотравмуючої дії емоційних переживань. Цей механізм психокорекції поширюється н тільки на страхи, а і на гнів, агресивність, гидливість, ревнощі т ін.
4. У вихованні вищих моральних почуттів велике значення має механізм "вживання в образ". Це, з одного боку, можливість побути в ролі тих істот, що лякають малюка, а також тих людей, з якими він спілкується. Таким чином дитина відходить від егоцентричної позиції у сприйманні ситуації. З іншого боку, виконуючи роль позитивного героя, який не злякався, виявив турботу, надав допомогу іншим, малюк одержує позитивний зворотний зв'язок: йому дякують, його хвалять, ним пишаються. Переживання радості з приводу того, "який я хороший", "як я добре вчинив", змінює самооцінку малюка і значно краще впливає на його поведінку, ніж докори і повчання.
Проводити психогімнастику можна в будь-який час, краще з невеликою групою дітей (5-8 чоловік). Окремі вправи можна пропонувати як ілюстрації до щойно прочитаних казок, додаток до бесід про ті чи інші риси характеру, як рухливі ігри на прогулянках або на музичних заняттях. Якщо вихователь спеціально виділяє час на проведення психогімнастики з певною групою вихованців, то заняття доцільно побудувати з трьох етапів.
1. Психомоторна розминка. На цьому етапі найдоречнішими є групові завдання, які допоможуть зняти скутість або надмірне збудження, настроїти дітей на заняття. Малюки ознайомлюються з елементами виразних рухів, міміки, ходи тощо, зображують їх у динаміці ("Зарядка для обличчя", "Зоопарк на прогулянці", "Загадкові голоси", "Зачарований хлопець" іт.п.). Для зниження нервово-психічного напруження корисно чергувати відтворення емоційних станів, пов'язаних з переживаннями задоволення (тілесного та психічного) і невдоволення: "Мандрівники", "Добра чарівниця", "Квіти та садівник", "Слоненя шукає маму", "Хмаринка та сонечко" та ін. На цьому ж етапі доцільно пропонувати ігри - вправи на розвиток довільної уваги, пам'яті, спостережливості, витримки ("Знайди та помовч", "Розвідник та загін", "Індійці", "Слухаємо тишу").
2. Психокорекційні завдання. На цьому етапі переважають етюди та ігри, в яких відтворюються окремі риси характеру та соціально забарвлені почуття (доброта, чесність, скупість і т.п.), дається моральна оцінка поведінки персонажів. Мета цього етапу психогімнастики - корекція настрою та поведінки дітей, тренінг змодельованих стандартних ситуацій. Форми вправ на цьому етапі - різноманітні: інсценування оповідань, змагання "акторів" та "телепатів", творчі завдання психотерапевтичної спрямованості, спогади про почуття, які переживали, та ін.
3. Психопрофілактичні вправи. Мета - створити в дитини відчуття, що її приймають група, вихователь, навіяти бажаний настрій, поведінку, риси характеру. На цьому етапі закріплюється позитивне ставлення учасників до дітей, до себе самих та до занять з психогімнастики, формується здатність до психом'язового само розслаблення.
Більшість ігор заключного етапу побудована на тому, що учасники виявляють одни одному свою прихильність, симпатію, любов (пропонують товаришувати, миряться, жаліють, хвалять, опікуються: "День народження", "Друзі зустрілися", "Теремок"); захищають або зігрівають один одного ("Ведмежата", "Зачарована каблучка"); або всі разом виконують спільне завдання ("Мальовничий килим", "Складіть малюнок", "Веретено", "Живі картини"). Прийоми психом'язового розслаблення пропонують дітям в ігровій формі через уявлення певних знайомих дитині ситуацій. Ігри можуть бути як спокійними (усунення психо-емоційного напруження), так і веселими (створення бадьорого, піднесеного настрою) залежно від завдань заняття.
Завершальним елементом заняття може бути такий діалог.
Ведучий (захоплено й упевнено). Ну що, діти, сподобалося вам наше сьогоднішнє заняття?
Діти (дружно і радісно, якщо питання прозвучало в належному тоні). Так!
Вихователь. Тоді поаплодуємо собі як артистам. (Показує). А тепер привітаємо один одного з успіхом, як поздоровляють себе з перемогою хокеїсти чи футболісти! (обіймає кількох дітей і запрошує інших приєднатись о гурту).
Тактильне єднання групи, спільне переживання радості виступає сильнодіючим фактором, що знімає психологічне напруження дітей у групі, нормалізує їхню поведінку і спілкування, забезпечує емоційний комфорт на досить тривалий час.
Пропонуємо спеціальні ігри, вправи та етюди на розвиток і корекцію емоційно-особистісної сфери психіки дитини.
Пантоміміка
Зоопарк на прогулянці (3-4 роки)
Діти рухаються один за одним по залу (бажано під музику) як ведмежата, як зайчики, крокодили, лошата, чаплі, жаби, лисички. Ведучий спочатку показує ходу кожного звіряти, а потім може лише називати його. Звернути увагу дітей на особливо виразні рухи різних тварин.
Лікар Айболить (4-5 років)
Діти пригадують, кого лікував Айболить (лисичку, яку укусила оса, зайчика, що не міг стрибати, метелика з поламаним крильцем, бегемотиків, в яких боліли животики). На протилежних кінцях залу знаходяться "ліс" і "лікарня". Всі діти колоною йдуть з "лісу" до лікаря (шкутильгають, тримаються за животики, стогнуть, зойкають), а від нього повертаються в ліс, весело підстрибуючи і радіючи своєму одужанню. Гра повторюється три-чотири рази, щоб кожна дитина могла побувати в ролі кількох хворих звірят.
Мандрівники (5-6 років)
Діти діляться на пари. У кожної пари є один великий рюкзак (цеберко, сумка, мішок). Діти вирішують його нести по черзі. І ось один іде без нічого: підстрибує, збирає квіти, ловить метеликів, наспівує, а другий - горбиться під тягарем: ледь пересовує ноги, витирає з чола піт, крекче. Він дуже втомився і сідає
Loading...

 
 

Цікаве