WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Принципи і функції екологічного туризму - Реферат

Принципи і функції екологічного туризму - Реферат

статей "Образи Руси Галицької", рукопису "Подорожньо-етнографічні записки" та етнографічного опису "З життя волинського люду". О. Партацьким були розроблені чис-ісппітуристсько-краєзнавчі маршрути та екскурсії. У 1878 р. він звертається до краян, мешканців Львова з пропозицією розширити місця для прогулянок, прокласти мові маршрути відпочинку, зайнятися вивченням рідного краю, наслідуючи в цьому відношенні досвід жителів таких європейських міст, як Краків, Відень, де для відпочинку широко використовують околиці. Це без сумнівно є одним з в історії України досвідом впровадження із практику міського життя норм екологічного туризму
Значну частину свого життя присвятив краєзнавчим подорожам письменник Іван Нечуй-Левицький. Найбільш відомий з його подорожніх нарисів "Мандрівка на українське Підлясся". Дослідження пам'яток культури, особливостей діалекту, одягу та побуту лемків, а також з давніх релігійно-культових споруд і пам'яток дали можливість йому встановити незаперечні культур-мо-історичні зв'язки Лемківщини з Наддніпрянською Україною.
Значний внесок у розвиток пізнавальних основ активного туризму зробив письменник Іван Франко. Свої мандрівки Прикарпаттям й у Карпати він розпочав ще в ранньому дитинстві. У 1883 р. І. Франко організував o< Кружок етнографічно-статистичний для студіювання життя і світогляду народу", згодом 1984 р. "Кружок для устроювання мандрівок по нашім краю" при "Академічнім братстві". За їх ініціативою в період з 1883 по 1888 рр. були проведені численні туристські мандрівки. Активними учасниками яких були студенти університетів Львова, Відня, Кракова, Чернівців та члени різних туристських товариств. Активними співорганізаторами та учасниками цих походів також були Микола Шухевич, Євген Олссиицький, Кирило Трильовський, Євген Пстру-іікчіич. За результатами мандрівок були видані численні фольклорні, етнографічні та природознавчі публікації-
Отже, в розвитку туризму на західноукраїнських землях у другій половині XIX ст. пріоритетними напрямками були природознавчий та етнографічно-краєзнавчий за висловом Івана Крип'якевича "Відкриття природи та відкриття народу".
З другої половини XIX ст. починається формування в Україні туристських регіонів. Цілком природно, що наступним за Карпатами таким регіоном став Крим. У другій половині XIX - на початку XX ст. Крим перетворюється не тільки на елітний курортний регіон, а й па значний осередок гірського туризму і один з провідних екскурсійних центрів тодішньої Російської імперії.
Наприкінці 80-х рр. XIX ст. в Ялті виник "Гурток шанувальників природи, гірського спорту і Кримських гір", який чимало зробив для розвитку основ екологічного туризму. Одним із перших, хто організував для 25 студентів навчально-наукову туристсько-краєзнавчу поїздку у 1876 р. до Криму, був професор геології Новоросійського (Одеського) університету М. О. Головкінський.
Пізніше, в 1890 р., в Одесі організовується Кримський гірський клуб який з першого ж року діяльності розпочав збирання даних з геології, географії, флори, фауни, етнографії, археології та історії Криму і поставив завдання видавати ці матеріали з метою популяризації Криму як туристського району Російської імперії. Вже в 1891 р. побачив світ перший випуск "Записок Кримського гірського клубу", якому публікуються звіти експедицій, описуються маршрути подорожей та екскурсій. Після чого вони регулярно видавалися впродовж з 1891 по 1915 р.
Спрямованість "Записок" на знайомство читачів з природою, історією, етнографією Криму, а пізніше, коли клуб став називатися Кримсько-Кавказьким гірським клубом, і Кавказу не змінилася за всі 25 років їхнього
понування. За весь час їх видання незмінно витримува-і.и o¦) стратегічне спрямування на популяризацію приро-іп їй туризму в Криму, згодом Кавказу. Публікаціям про іарубіжні гірські системи і туризм в інших держа-іі.іч підводилося вкрай обмежене місце.
Засновниками і першими членами Кримського гірського клубу були вчені, лікарі, юристи, відомі дослідники Криму. Статут клубу розробив геолог Ю. А. Листов. Головою правління був обраний гірський інженер
І II Долинський, автор багатьох наукових праць.
(статутом клубу визначалися наступні основні цілі
діяльності: наукові дослідження Таврійських (Кримських), гір і поширення зібраних відомостей; заохочення до відвідування й дослідження цих гір та по-ігішііііія перебування в них натуралістам і художникам, які вирушають у гори з науковою або художньою мсіоіо; підтримка місцевих галузей сільського господар-" і на, садівництва та дрібної гірської промисловості; охорона рідкісних видів гірських рослин і тварин.
Основними засобами для досягнення всіх цих цілей пропонувалися - громадські збори і загальні екскурсії, наукові бесіди й повідомлення туристів, видання на коні ні клубу його праць, упорядкування різних наукових 'іскиііі, піклування про полегшення подорожей членів і. іубу, організація та утримання притулків у горах, утримання провідників і гірських постів, підтримка постійних зв'язків з Південно-західним відділом Імпера-іОрського Російського географічного товариства. Одним і провідних завдань якого було розповсюдження гео-і рафічних відомостей та виховання смаку і любові до географії, статистики та етнографії.
І,.рг Л.С. Всссоюзиос географичсскос общсство за сто лет 1845-іч і., іт. Москва - Леїшпград: Изд-во Академии наук СССР. 1946. -' :- , (стр. 34)
Особлива роль у діяльності Кримсько-Кавказького гірського клубу належала Ялтинському відділенню. Натхненниками і організаторами його діяльності були лікарі В. М. Дмитріев та Ф. Д. Вебер. Саме це, відділення вперше в Російській імперії розгорнуло широку природознавчо-екскурсійну діяльність та започаткувало створення спеціальних туристських стежок.
Першою у 1899 р. була прокладена та облагатована Штангеєвська стежка, що вела від водоспаду Учан-су до хребта Яйли через найбільш мальовничі ділянки східного схилу Яйли. Вона мала протяжність понад 8 верст (8,5 км) і призначалася для екскурсантів будь-якого рівня фізичної підготовки, оскільки була такою пологою, що навіть люди, які не мали досвіду гірських подорожей, вільно по ній піднімалися. Вздовж усієї стежки було зроблено маркування на каменях, що вказувало пройдену відстань і подальший напрямок руху. Ця, одна з найперших, туристських стежок в Україні стала прообразом нинішніх екологічних туристських стежок, що належать до найефективніших засобів регулювання взаємовідносин між людиною і природою.
Наступною за Штангеєвською була прокладена Бот-кінська стежка, створена на кошти, пожертвувані шанувальниками професора С. П. Боткіна. Ця зручна й цікава для прогулянок туристів стежка вела до водоспаду Яузлар, околиці якого вкриті густими мальовничими сосновими лісами. Вздовж усього шляху Боткінської стежки було встановлено покажчики руху й
Loading...

 
 

Цікаве