WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Екологічний туризм - Реферат

Екологічний туризм - Реферат

Необхідно також відзначити, що заплутаність та неоднозначність терміну не дозволяє отримати точні статистичні дані про розвиток екотуризму. Тому експерти WTO в підрахунку прибуттів і надходжень від різних видів туризму використовують поняття "туризм, орієнтований на природні туристські ресурси", або "природний туризм" (nature based tourism), куди відносять і екотуризм.
Однією з причин такого стану В. Храбовченко аргументовано вважає першопочаткове використання и-рміїгу маркетологами для впливу на туристів, орієнто-паніїх на природу, її захист і активний відпочинок
(outdoor). Насправді таких туропсраторів у більшості випадків мало турбувала охорона навколишнього середовища. Тому ідеї экотуризма довгий час викликали і викликають певні дискусії у науковців. Па практиці під брендом "Екотуризму" активно реалізуються програми активного туризму (спортивно-оздоровчого, пригодницького, екстремального тощо).
Підсумовуючи необхідно зазначити, що внаслідок понятійної плутанини багато провідних турфірм відмовилися від використання терміна, тому що він розуміється різноманітними групами споживачів по-різному. У зв'язку з цим, резонним є висновок міжнародного товариства екотуризму (TIES) про те, що ніколи не буде чіткого розмежування між туризмом і екотуризмом. Еко-туризм необхідно визначати як авангард, що привносить усе краще на туристський ринок і є зразком для наслідування у всьому світі.
Для більш глибокого розуміння цього виду подорожей наведемо 10 заповідей екотуриста, сформульованих (TIES):
- пам'ятати про уразливість Землі;
- лишати тільки сліди, забирати з собою тільки фотографії;
- пізнавати світ, у який потрапив: культуру народів, географію;
- шанувати місцевих мешканців;
- не купувати вироби виробників, що піддають небезпеці навколишнє середовище;
- завжди ходити тільки протоптаними стежками;
- підтримувати програми з захисту навколишнього середовища;
- де можливо, використовувати методи зберігання навколишнього середовища;
- підтримувати (патронувати) організації, що сприяють захисту природи;
- подорожувати з фірмами, що підтримують принципи екотуризму.
З цих позицій екологічний туризм можна вважати (р.і.іопою концепцією сталого життєздатного розвитку туристичної індустрії у XXI сторіччі.
Як уже відзначалося вище, термін "скотуризм" був пропонований та введений у обіг маркетологами (Хра-омнчепко, 2002), а не вченими (турпзмознавцями), тобто скотуризм виник в результаті потреб самих туристів, що виявляється у попиті па спілкування з природним середовищем, появі нових групових і суспільних потреб у вивченні й охороні природи, культурної спадщини тощо. У гакий спосіб екотуризм реалізується як реальний економічний чинник, що спонукає туропсраторів до його розвитку.
Таким чином наявність екотуристів (ринку попиту) га туристична індустрія (турбізнез, що реагує па попит та формує пропозицію), є основною рушійною силою розвитку екологічного туризму. Уявлення деяких вітчизняних експертів про те, що головним чинником розвитку екотуризму виступають туристські ресурси природоохоронних територій, не отримує жодного реального підтвердження. Ресурси в Україні є давно, а екологічний туризм розвивається переважно в теоретичній площині.
Тому стратегія розвитку екотуризму через національні й регіональні адміністрації, комітети та дер-жуправлінпя з туризму та систему відповідних органів управління природоохоронними територій вимагає більш глибокого концептуального та практичного опрацювання. Розвиток екотуризму в ринкових умовах можливий в першу чергу на основі економічних механізмів, а аж ніяк не адміністративних. З урахуванням вище наведеного цілком очевидно, що саме екотуристи і туристична індустрія (турбізнес) розвивають скотуризм, як напрямок туристичної діяльності.
Грунтуючись на даному положенні, легко пояснити географію і спрямованість основних міжнародних екотуристських потоків з індустріально розвинених країн (США, Німеччина, Японія, Великобританія) у країни що розвиваються (Непал, Індія, Пакистан, Кенія, Танзанія та ін.). Тому батьківщиною екотуризму варто вважати не екотуристські території, а місце появи, формування першої групи свідомих екотуристів.
Звідси також зрозуміло, чому екотуризм слабко розвинутий в Україні як напрямок внутрішнього туризму -у нас ще не сформувався попит на даний напрямок туризму, дуже мало свідомих екотуристів, ідо готові витратити кошти, час і сили на спілкування з природою та її захист. Наслідком цього є слабкий розвиток туристської пропозиції, у результаті чого нечисленні види внутрішнього екотуризму часто відносять до активного, паркового, пригодницького, екстремального та навіть соціального туризму, тобто такого, що необхідно підтримувати з державних засобів.
Підсумовуючи вище наведене екологічний туризм можна визначити як інтегруючий напрямок рекреаційної діяльності спрямований на гармонізацію відносин між туристами, туроператорами, природним середовищем тамісцевими громадами, що реалізується через екологізацію всіх видів туристської діяльності, охорону природи, екологічну освіту та виховання.
ЛІТЕРАТУРА
Барышева Ю.Л. Формирование эколого-краеведческих знаний в школе. - М.,1997.
Бейдик О.О., Ліщинська О.М. Російсько-український тлумачний словник термінів з медичної географії. -К.: РВЦ "Київський університет, 1997. С. 110
Биржаков М.Б. Введение в ТУРИЗМ. - СПб., 2002.
Биржаков М.Б., Нестеренко С А. Система американского заочного высшего и последипломного образования // Турист, фирмы. - 1996. - Вып. 10. -С. 170-171.
Боткина Л.В., Шенгелия Н.О. Программа ТАСИС в современной систем подготовки кадров для индустрии туризма // Турист, фирмы. - 1998. - Вып. 17. -С. 140-143.;
Буторова Н.В. Менеджмент и маркетинг иностранного туризма: обслуживание иностранных туристов в России: Учеб. пособие. - М., 1999.
Джеффрнс П. Маркетинг, рекламно-информационная деятельность и контроль в области туризма // Мат. IX сессии ВТО (Буэнос Айрес, 30 сентября - 4 октября 1991 г., Буэнос Айрес). - Буэнос Айрес, 1991.
Дмитрук О.Ю. Сучасні концепції менеджменту в геоекології. - К., 1997.
Дмитрук О.Ю. Урбаністична географія. Ландшафтний підхід. Методика ландшафтного аналізу урбанізова-них територій. - К., 1998.
Дмитрук О.Ю. Урбаністична географія з основами урбогеоекології (ландшафтознавчий аспект): Навч. посібник. - К., 2000.
Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм у системі сусиільно-екопомічних відносин // Економічна та соціальна географія: Наук. зб. - К., 2001. -С 89-95.
Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм як регулюючий чинник урбанізації // Фізична географія і геоморфологія. К.: ВГЛ "Обрії", 2001. - №40. С.47 - 52
Дмитрук О.Ю., Щур Ю.В. Безпека життєдіяльності. -К., 1999.
Дмитрук О.Ю., Щур Ю.В. Екологічний туризм як дидактична основа раціонального природокористування та геоекологічної освіти // Регіональні екологічні проблеми: 36. наук, праць. - К., 2002. - С 45-50.
Дмитрук О.Ю., Щур Ю.В. Особливості навчально-тренувального туристського комплексу "Тренінг командної взаємодії" // Громадянське виховання особистості засобами дитячо-юнацького туризму і краєзнавства в умовах розвитку української держави: Матеріали Всеукр. наук.-метод, семінару (Дніпропетровськ, 17-24 вересня 2001 p.). -Дніпропетровськ, 2001. - С. 46~54.
Дурович А.П., Копанев А.С Маркетинг в туризме: Учеб. пособие / Под ред. З.М. Горбылевой. -Минск, 1998.
Екологічна стежка (методика, організація, характеристика модельної стежки "Лісники") / Я.П.Дідух, В.М.Ермоленко, О.Т.Крижанівська та ін. - К., 2000.
Зорин И.В. Менеджмент персонала. Планирование карьеры в туризме: Учебник. - М., 1997.
Каледин Н.В. Подготовка специалистов по туризму на факультете географии и геоэкологии Санкт-Петербургского университета // Тр. Академии туризма. -1995. - Вып. 1.-С. 107-108.
Карпова Г.А., Хорева Л.В. Формирование квалификационного уровня в сфере туризма ,// Тр. Академии туризма. - 1995. - Вып. 1. - С. 97-106.
Loading...

 
 

Цікаве