WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на цінову політику готелю - Дипломна робота

Вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на цінову політику готелю - Дипломна робота

відбувається розподіл загально виробничих витрат по двох групах об'єктів обліку: реалізованих на кінець звітного періоду і не реалізованих.
Оскільки в отеленні процес виробництва і реалізації збігається в часі, усі вироблені послуги є фактично реалізованими, і вся сума загально виробничих витрат повинна цілком списуватися на собівартість реалізованих послуг у кожнім звітному періоді.
Таким чином, проблема вибору об'єктів витрат, на які розподіляються постійні загально виробничі витрати, у бухгалтерському обліку не коштує, але питання залишається актуальним у системі керування основною діяльністю готелю.
У залежності від розмірів, основної спеціалізації готелю, задач керування номерним фондом об'єктом витрат на конкретному підприємстві може бути визнаний:
номерний фонд у цілому - при цьому усі виробничі (прямі і загально виробничі) витрати списуються на даний об'єкт без розподілу;
частина номерного фонду, виділена по визначених ознаках (наприклад, по корпусах готельного комплексу, поверхам, категоріям і т.п.).
Якщо виходити з того, що номерний фонд готелю, як правило, використовується не цілком, об'єктом витрат може бути обраний:
інвентарний номерний фонд, що використовувався в даному звітному періоді;
інвентарний номерний фонд за винятком номерів, що знаходяться в ремонті (непридатні до експлуатації).
Відповідно нормальна потужність готелю може визначатися як:
середня, характерна для даного готелю (у даному сезоні);
потужність готелю, розрахована з обліком повного інвентарного номерного фонду (чи за винятком номерів, що знаходяться в ремонті).
Вибір тієї чи іншої бази розподілу загально виробничих витрат покладається на управлінський персонал готелю.
Необхідно вказати, що ПБУ 16 визначає структуру собівартості послуги для організації бухгалтерського обліку відповідних витрат операційної діяльності. По даному положенню собівартість реалізованих послуг складається з прямих виробничих і загально виробничих витрат. Ні адміністративні витрати, ні витрати на збут, ні інші не включаються в собівартість реалізованих послуг у системі рахунків бухгалтерського обліку. Таким чином, у бухгалтерському обліку термін "собівартість послуг" означає виробничу собівартість готельних послуг. Разом з тим у системі керування готелем (при складанні чи калькуляції кошторису витрат, плануванні й аналізі результатів діяльності готелю) розраховується не тільки виробнича, а і повна собівартість і вільна ціна готельної послуги (місця в чи номері номера).
Інструкція № 24 пропонує включати в повну собівартість послуг витрати, зв'язані з виробництвом і збутом послуг, у тому числі встановлені державою як обов'язкові відрахування податки і платежі. До цих категорій витрат відносяться як прямі виробничі і загально виробничі витрати, так і загальногосподарські і невиробничі (комерційні) витрати, тобто витрати на збут.
Таким чином, з метою планування, обліку і калькуляції собівартість готельних послуг повинна включати витрати, що групуються по таких статтях калькуляції:
оплата праці обслуговуючого персоналу;
відрахування на соціальне страхування;
амортизація основних засобів;
електроенергія;
водопостачання і каналізація;
поточний ремонт;
опалення;
прання білизни;
телефонізація, радіомовлення;
інші витрати на зміст будинків, території;
загально виробничі витрати;
адміністративні витрати;
витрати на збут.
Статті 1-11 складають виробничу собівартість готельної послуги, тобто безпосередньо зв'язані з виробничим процесом і по приведеній вище класифікації відносяться до прямих виробничих і загально виробничих витрат.
До ст. 11 відносяться витрати, що мають загальногосподарський характер, до ст. 12 - зв'язаного з забезпеченням реалізації послуг (збутом).
Статті 1-12 складають повну собівартість готельної послуги.
У зв'язку з реформою ціноутворення і скасуванням державного регулювання цін на послуги готелів на сьогоднішній день застосовуються вільні ціни, що формуються готелями самостійно і використовуються при розрахунках зі споживачами без узгодження з державними органами ціноутворення.
Об'єктом калькуляції при наданні готельної послуги є повна собівартість використання одного ліжка в добу, чи ліжко-доби. Кількість ліжко-доби - це добуток кількості місць в отеленні на кількість календарних днів у році.
Процес ціноутворення в готельному господарстві складається з таких етапів:
1) визначається повна собівартість однієї ліжко-доби;
2) визначається прибуток як добуток відсотка рентабельності і повної собівартості;
3) нараховується готельний збір, нараховується податок на додаткову вартість, сумуються всі розраховані показники й у такий спосіб визначається ціна одного місця в номері в добу (ліжко-доби).
Повна собівартість ліжко-доби визначається розподілом загальної суми усіх витрат готелю на обсяг номерного фонду, придатного до експлуатації протягом року (кількість ліжко-доби в рік).
Порядок визначення і застосування норм витрат на виробництво готельних послуг.
Плануванню собівартості готельної послуги передує всебічний і об'єктивний аналіз виробничо-господарської діяльності готелю за попередні періоди. Особлива увага звертається на визначення величини і причин виникнення витрат, не обумовлених нормальною організацією виробничого процесу.
Планування собівартості одиниці готельних послуг (ліжко-доби) здійснюється по кожній статті калькуляції окремо.
Відповідно до Інструкції № 24 планування може здійснюватися нормативним методом, при якому розмір витрат по кожної їх складовій визначається на підставі визначених законодавством України (відповідними нормативними актами там, де вони є), а також прийнятих на підприємстві норм використання сировини, матеріалів, палива і т.п., норм і розцінок по оплаті праці, нормативів витрат на керування й обслуговування виробництва і норм на інші елементи витрат на виробництво.
По елементах витрат, по яких неможливо їхнє об'єктивне нормування, планування проводиться на підставі фактичних витрат за попередні роки, кошторисів цих чи витрат інших факторів.
Наявність усього комплексу зазначених норм і нормативів на підприємстві є обов'язковою умовою його функціонування і повинне фіксуватися технічною документацією з урахуванням економічних умов виробництва, умов оплати праці, цін на ресурси, нормативів платежів і зборів, інших факторів, що визначаються законами й обов'язковими нормативними актами.
Вихідними даними для проведення цих техніко-економічних розрахунків є:
планові обсяги виконання робіт (послуг) у натуральному і вартісному вираженні;
норми витрат матеріальних ресурсів для надання послуг і розрахунки потреби в ресурсах у натуральному вираженні;
договору на постачання матеріальних ресурсів, необхідних для обслуговуваннявиробництва, у яких зазначені умови їхнього виконання й оплати (наприклад, комунальні послуги, енергозабезпечення, послуги зв'язку і
Loading...

 
 

Цікаве