WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Перспективи розвитку екологічного туризму в Україні - Курсова робота

Перспективи розвитку екологічного туризму в Україні - Курсова робота

переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду" від 28. 12. 2000 р. № 1913, відповідно до якої національні природні парки за надані платні послуги повинні звільнятися від відрахувань в якості податків);
o неспроможність наших національних природних парків і біосферних заповідників згідно Переліку платних послуг; які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду, затвердженого названою постановою КМУ, забезпечити надання цих послуг, їх відповідну якість;
o відсутність детальної інформації (включаючи спеціалізовану) про рекреаційні території національних природних парків і біосферних заповідників, їхреклама (зокрема, у вигляді буклетів) та популяризація в засобах масової інформації. Успіх екотуризму значною мірою залежить від можливості відвідувачів парків отримати адекватну інформацію ще до початку екотуру;
o відсутність туристичного продукту, що відповідає зразкам міжнародного туристичного ринку (мається на увазі недосконалість, а то й не розробленість спеціалізованих маршрутів і програм для різних категорій екотуристів);
o відсутність у штатних працівників відповідних структурних підрозділів адміністрації національних природних парків і біосферних заповідників достатнього досвіду і знань щодо організації екотуризму, зокрема, в питаннях маркетингу у створенні пізнавальних програм для різних категорій відвідувачів;
o у сфері ціноутворення немає єдиних цивілізованих стандартів формування цін на послуги (базових нормативів плати), нерідко ціни за надані послуги не відповідають їх якості;
o недооцінювання участі місцевого населення в розвитку екотуризму.
2.1. Юридичні аспекти організації екотуризму
В Україні існує законодавча система щодо розвитку екологічного туризму:
- Конституція України (ст.13, 66);
- Закон "Про охорону навколишнього середовища" (1991 р.);
- Закон "Про заповідний фонд України" (1992 р.);
- Червона книга України (з 1976 р.).
В них подано:
- класифікацію об'єктів природно-заповідного фонду як національного надбання;
- визначена соціальна, економічна, екологічна роль природоохоронних комплексів у державі;
- в заповідних територіях зберігаються:
- генофонд (сукупність усіх генів однієї популяції або виду організмів) рослин і тварин;
- типові та унікальні ландшафти;
- здійснюється моніторинг (спостереження, оцінка і прогноз) стану навколишнього природного середовища.
Таким чином, законодавча система сприяє як охороні навколишнього середовища, так і передбачає - організацію:
- державних та місцевих заповідників і державних заповідно-мисливських господарств;
- державних національних парків і заказників;
- дендрологічних і зоологічних парків.
На територіях природних заповідників забороняється: будівництво споруд, шляхів сполучення, об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, улаштування місць відпочинку, стоянок транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін домашніх тварин, пересування механічних транспортних засобів за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків та вертольотів нижче 2 000 м над землею; геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, руйнування геологічних відслонень, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного режиму, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення звірів і птахів, порушення умов їх оселення, гніздування; мисливство, рибальство, інтродукція (переселення) нових видів тварин і рослин, збирання колекційних та інших матеріалів за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.
У природному заповіднику допускається: виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу; здійснення протипожежних та санітарних заходів, якими не порушується режим заповідника; виконання науково-дослідних робіт із збиранням колекцій, стаціонарні дослідження на обладнаних ділянках, природоохоронна освітня і виховна діяльність.
Одним з видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду (далі - ПЗФ) України відповідно до ст. 9 Закону України ''Про природно-заповідний фонд України" при умові дотримання природоохоронного режиму, встановленого цим Законом та іншими актами чинного законодавства України, є використання їх в оздоровчих та інших рекреаційних цілях.
Туристична діяльність на територіях національних природних парків організовується відповідно до їх функціонального зонування спеціальними структурними підрозділами адміністрацій НПП України, іншими підприємствами, установами та організаціями на підставі укладених угод "Про рекреаційну діяльність" з цими адміністраціями, а також власниками чи користувачами природно-заповідних об'єктів, що беруть на себе відповідальність за їх охорону та збереження.
Моделлю збалансованого використання природних ресурсів, як важливого принципу сталого розвитку держави, може бути один з різновидів туризму - екологічний, здійснюваний на рекреаційних природно-заповідних територіях.
На прискорення розвитку рекреаційної діяльності установ ПЗФ України, поліпшення їх фінансового стану та впорядкування використання природних ресурсів направлена постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду" від 28.12.2000 р. № 1913.
Закон України "Про заповідний фонд України" - основний правовий акт, що визначає основи всієї діяльності державних природних заповідників, у числі задач, покладених на заповідники, поряд з охоронною і науковою діяльністю передбачається і ведення заповідниками також еколого-просвітиницької роботи з населенням.
Необхідно мати на увазі, що державні природні заповідники мають статус установ, тобто відносяться до некомерційних організацій. Заповідники, як некомерційні організації, можуть здійснювати підприємницьку діяльність, але настільки, наскільки це служить досягненню цілей, заради яких вони створені, і відповідній цій цілям.
Зокрема, Положенням про державні природні заповідники для реалізації поставленої перед ними задач екологічної освіти населення допускається організація і пристрій на їхніх територіях екскурсійних екологічних маршрутів, а також розміщення музеїв природи заповідників, у тому числі з експозицією під відкритим небом.
Важливу роль у справі розвитку еколого-просвітительської діяльності в державних природних заповідниках грають рекомендації з організації і ведення еколого-просвітницької діяльності в
Loading...

 
 

Цікаве