WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Перспективи розвитку екологічного туризму в Україні - Курсова робота

Перспективи розвитку екологічного туризму в Україні - Курсова робота

добре. У Литві, наприклад, він контролюється державою: існує каталог по агротуризму, розроблена спеціальна класифікація - за аналогією з традиційними "зірками" фермерським садибам, у залежності від їхнього рівня, привласнюються "лелеки". Пропонувати своєї турпродукт через турфірми може тільки фермер, у якого с хоча б один "лелека". Влітку у фермерських будинках Литви і Польщі відпочивають в основному іноземці, а восени і навесні приїжджають свої туристи.
Чомусь такий туризм вважається в нашій країні новим видом відпочинку, хоча з'явився тоді ж, коли виникли міста і села, тобто існує з незапам'ятних часів. Здається, тут просто спрацьовує давня звичка визнавати лише те, що оформлено юридично. У цьому плані сільський зелений туризм як офіційно організований відпочинок дійсно робить лише перші кроки. Кілька років назад був створений Союз сприяння розвитку сільського зеленого туризму, але відомою ця організація стала зовсім недавно, після першої представницької прес-конференції.
Варто виділити деякі проблеми, що виникли на шляху розвитку екологічного туризму в Україні і які повинна подолати наша держава:
1. Роз'єднаність учасників еколого-туристської діяльності, відсутність спеціалізованих туроператорів, недостатньо розвита правова база, інформаційний дефіцит.
2. Звичка громадян і керівників підприємств, а також влади добезкоштовності природних ресурсів. Це одна з причин нерозвиненості екологічної культури, зневаги нормами екологічного права. Подолання цих проблем вимагає значного часу і великих зусиль. Один з можливих шляхів це розробка економічних механізмів, що дозволяють ефективно включати екологічні гідності туристського продукту в його вартість.
2. Брак фахівців у сфері туризму, які на професійному рівні володіють екологічними проблемами і технологіями. Особливо гострі ці проблеми в західних регіонах. Їхнє подолання очевидним образом сполучено з розвитком спеціального еколого-туристського утворення.
Рекреаційні природно-заповідні території (виділені відповідно до функціонального зонування) в контексті розвитку туризму виконують компромісну функцію погодження інтересів туристів в активному відпочинку та природного ландшафту в збереженні його цілісності і первинності. Найбільш вдало ця філософська суперечність між збереженням земного природного розмаїття та його рекреаційним використанням для організації масового відпочинку і туризму населення практично розв'язується в категоріях національного природного і регіонального ландшафтного парків.
Подальший розвиток туризму в НПП України неможливий без запровадження туристичного маркетингу та регіонального менеджменту туризму в них. Звичайно, що ці завдання повинні вирішуватися кожним окремим суб'єктом туристської діяльності, тобто, НПП, враховуючи стан та структуру туристських ресурсів, їх приваблюючу та пропускну здатність, наявність та можливості споживача, ціни на запропоновані послуги тощо.
Враховуючи майже повну необізнаність громадськості країни, представників провідних туристичних фірм України та за її кордонами про наявність, розміщення і можливості НПП, слід визначити головним напрямком роботи для них рекламно-інформаційне забезпечення своєї діяльності: видання тематичних і комплексних буклетів, схем, атласів та інших рекламних атрибутів, а також широке - інформування у засобах масової інформації. Безумовно, це сприятиме розширенню попиту та туристичної зацікавленості НПП. Відсутність або недостатній розвиток туристичної інфраструктури в межах НПП зумовлюють можливість залучення іноземних інвестицій для перспективного розвитку туризму в як одного з пріоритетних напрямів роботи.
Необхідною ланкою виступає також створення і впровадження системи платежів за користування певним видом рекреаційно-туристичних ресурсів та відшкодування за заподіяну шкоду. Як одним провідним засобів залучення туристів в НПП можна вважати можливість організації різноманітних нетрадиційних видів туризму: екотуризму, етнічного, релігійного, ліцензійного освітнього, наукового, конгресового, тощо.
Розвиток туризму на базі конкретних НПП певною мірою залежить від ініціатив місцевого керівництва, але має всіляко підтримуватися на державному різні, особливо управління національних природних парків і заповідної справи Мінекобезпеки України.
Для того щоб екологічний туризм мав перспективи розвитку в Україні для його організації варто керуватися наступними засадами:
o спрямованість до природи і спрямованість на використанні переважно природних ресурсів;
o схоронність первозданності середовища нашого мешкання;
o пріоритетність екологічного утворення, формування відносин рівноправного партнерства з природою;
o схоронність місцевого соціо-культурного середовища;
o економічна ефективність і стійкий розвиток тих районів, де
проходять тури.
3.1. Перспективи та складові екологічного туризму в Україні
Враховуючи обставини розвитку екологічного туризму в світі можна вважати екологічний туризм доцільним і необхідним елементом державної концепції розвитку туризму на перспективу.
У зв'язку з тим, що зараз формується нове наукове уявлення про ландшафт, в який крім природних включаються історико-культурні утворення, великого значення набуває гуманістична цінність ландшафту. Національні природні парки України, в яких охороняються природні та історико-культурні комплекси, мають велике, ще не до кінця усвідомлене суспільством рекреаційне значення. Вони покликані служити справі патріотичного виховання населення, особливо молоді, в дусі шанування рідної природи та історії.
Ці й інші складові екологічного туризму не варто розглядати у відриві одна від одної - рекреаційної, культурно-пізнавальної, естетично-художньої, розважальної й ін.
Екологічний туризм включає всі види туризму, орієнтовані на збереження природного довкілля, зокрема заповідних ландшафтів, налагодження гуманних стосунків з місцевим населенням та органами самоврядування, поліпшення фінансово-економічного благополуччя реї іонів. Стратегічна мета екологічного туризму - лімітована потребами збереження довкілля рекреаційна діяльність (мандрівки, екологічні екскурсії, екоосвіта тощо).
Проблеми щодо перспектив розвитку екотуризму є головним чином у внутрішньому туризмі, у той час як виїзний туризм продовжує розвиватися. Порушення балансу між цими видами туризму призводить до того, що з України вивозиться валюта, що могла б інвестуватися в зміцнення матеріально-технічної бази внутрішнього екотуризму.
Таке положення не може не викликати тривоги, якщо взяти до уваги зростання масштабів, що продовжуються, виїзного туризму, що набагато випереджує в'їздний туризм. Необхідні дійові заходи по розвитку внутрішнього туризму, що обмежив би виїзний і, навпроти, інтенсифікував би в'їздний туризм. На перший план в усуненні сформованого
Loading...

 
 

Цікаве