WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Психологічна підготовка в футболі - Курсова робота

Психологічна підготовка в футболі - Курсова робота

відчути напруження відносин, скасувати різні поводи і причини для невдоволення.
Коли людина знаходиться в конфліктній ситуації для більш ефективного вирішення проблем необхідно вибрати стиль поведінки, враховуючи при цьому власний стиль, стиль інших задіяних в конфлікт людей, а також природу самого конфлікту.
Існує 5 стилів вирішення конфлікту: Метод, розроблений Томасом Кілменном в 1972 році, дозволяє створити для кожної людини свій власний стиль вирішення конфлікту. Згідно методу стиль поведінки, в конкретному конфлікті визначається тією мірою, в якій людина може задовольнити власні інтереси і інтереси іншої сторони.
Якщо представити графічно, то виходить сітка Томаса Кілменна, яка дозволяє визначити місце і назву для кожного з 5 основних стилів вирішення конфлікту.
Стиль
конкуренції
Стиль співробітництва
Стиль
ухилення Стиль
просування
Міра в якій ви намагаєтеся задовольнити інтереси іншої сторони.
6. Психологічна регуляція спортсменів.
Серед багатьох факторів, що впливають на ефективність діяльності в спорті, одним з головних є рівень психологічного напруження спортсмена. В повсякденному житті такий рівень коливається в широких межах, від дрімаючого стану, до стану збудження. Відсутність свідомої психологічної напруги спостерігається під час сну. Максимум психічного напруження - межа можливостей людини, коли повністю реалізуєтьсяпідготовка і запаси організму.
В спорті психічне напруження виникає як на тренуваннях як і на змаганнях, але воно відрізняється за напрямком і змістом. Напруження на тренуваннях пов'язане головним чином, з процесом діяльності, з необхідністю переносити вплив зростаючого фізичного навантаження, тому воно називається процесуальним. В екстремальних умовах змагань добавляється ще й напруження, що визначається ціллю досягнення найбільшого результату. Це - результативне напруження. Ці два види психологічного напруження можуть проявитись не тільки в процесі тренувальної чи змагальної діяльності, але й до неї, при цьому процесуальне напруження виникає безпосередньо перед тренуванням, а результативне може виникати за довго до початку змагань.
Само по собі психічне напруження є фактором позитивним, тим, що відображає активність всіх функцій і систем організму, що забезпечують їй високу продуктивність.
Однак, якщо напруження надзвичайно високе, з чим постійно пов'язаний спорт, вони можуть переростати в психічну перенапруженість. Вона розглядається психологами як фактор, що впливає на спортсмена, оскільки це дисбаланс функцій, надмірне емоційне збудження, негативна затрата енергії.
До психічного перенапруження призводить довготривала робота спортсмена на межі між напруженням і виснажливою роботою, що все частіше зустрічається на сучасних тренуваннях при супервисокому рівні спортивних досягнень.
В підсумку спортсмен знаходиться на одній з трьох стадій психічного пренапруження: нервовості, порочної стенічності чи астенічності.
І снують загальні і специфічні для кожної стадії ознаки психічного перенапруження.
Загальні - швидка втомлюваність, втрата працездатності, порушення сну, часткові головні болі.
Перша стадія - нервозність. Її специфічними ознаками є: нестійкий настрій, примхливість, виникнення неприємних відчуттів у м'язах, внутрішніх органах.
Друга стадія - порочна стенічність. Її ознаки - наростаюче нестримне подразнення, емоційна нестійкість, висока збудливість переживання.
Третя стадія - астенічність. Вона характеризується загальним депресивним настроєм, тривогою, невпевненістю в своїх силах, високою ранимістю.
Підвищити або покращити як фізичний так і психічний стан спортсмена, зняти його психічну напругу простіше тоді, коли спортсмен володіє відповідними методами психологічної регуляції.
Наукою доведено, що нормальний психологічний стан значно підвищує можливості ефективності дій спортсмена приблизно на 20%, м'язову силу до 90% , відчуття зору і слуху - на 35-65 %, зменшує кількість помилок і неточностей в діях в 5-10 разів.
Підтримці сприятливих станів психіки в немалій мірі сприяє правильна побудова режиму тренувань, підготовка до змагань, організація соціально-психологічного клімату в команді, раціональність систем відновлення і відпочинку, вітамінотерапія і т.д. однак основну роль в нормалізації психічного стану відіграє вміння самого спортсмена зробити це, або ступінь оволодіння ним прийомами психічної саморегуляції.
Під психічною саморегуляцією розуміється вплив спортсмена на свою власну психіку з метою ціле направленої регуляції діяльності всіх систем організму, його реакцій, процесів, станів.
Методи психорегуляції класифікуються за декількома ознаками. По змісту - на вербальні і невербальні, які поділяються на апаратурні і без апаратурні. За З а особливостями реалізації методи психорегуляції діляться на контактні і безконтактні.
До найбільш вивчених методів гетеро регуляції, що застосовуються в спортивній діяльності, відноситься гіпноз. В цьому зв'язку найбільш типовими завданнями, що вирішуються в спорті за допомогою гіпнозу, є:
- позбавлення спортсмена від страху отримання наступної травми;
- виклик у спортсмена асоціацій з його попередніми успіхами;
- вилучення з пам'яті спортсмена асоціацій які можуть негативно вплинути на ефективність його діяльності в умовах відповідальних змагань.
Гіпноз в спорті не відкриває які-небудь надзвичайні додаткові можливості спортсмена, але дозволяє в найбільш повній мірі реалізувати існуючі у нього потенційні можливості, які в звичайному стані використовуються в меншій мірі.
Сеанси гіпнозу повинен проводити спеціаліст, котрий має відповідну медичну освіту, спеціальні професійні знання і практичний досвід.
Список використаної літератури
1. "Эмоционально-волевая подготовка спортсменов" - Здоров'я, Київ 1982 г.
2. Бриль М.С., "Отбор в спортивных играх" - - ФиС, Москва, 1980г.
3. Волков В.М., Филин В.П. "Спортивный отбор" - ФиС, Москва, 1983г.
4. Вяткин В.А., "Роль темперамента в спортивной деятельности" - ФиС, Москва, 1978г.
5. Коломийцев Ю.А., "Взаимоотношения в спортивной команде" - ФиС, Москва, 1984 г.
6. Параносич В., Лазаревич Л., "Психодинамика спортивной группы " - ФиС, Москва, 1977 г.
7. Рогов Е.И. "Настольная книга практического психолога в образовании" - Владос, Москва 1996 г.
8. Соломонко В.В., Лисенчук Г.А., Соломонко О.В., "Футбол", видавництво "Олімпійська література" при Українському державному університеті ф. в. і с. Київ 1997р.
9. Ханин Ю.Л., "Психология обращения в спорте" ФиС, Москва, 1980 г.
10. Цзен И.В., Пахомов Ю.В., "Психотренинг: игры и упражнения" - ФиС, Москва, 1980г.
Loading...

 
 

Цікаве