WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Ритми фізичної працездатності у дітей шестирічного віку - Дипломна робота

Ритми фізичної працездатності у дітей шестирічного віку - Дипломна робота

рахунок введення елементів акробатики, різних ігор, на протязі року дає значний приріст сили, особливо у хлопчиків. [4, 50]
Попри збільшення об'єму загальної рухової активності у дітей дошкільного віку особливезначення має використання мануальних вправ (рухи рук). Це пов'язано з тим, що моторні центри рухів пальців рук знаходяться в корі великих півкуль, біля моторного центру мови, Чим краще розвинута здатність до особистої, тим вища можливість усвідомленої речової функції і розумінню мови сторонніх людей. У дітей потрібно переважно використовувати наглядні методи навчання. Однак, демонстрації вправ необхідно супроводжувати словесними вказівками, привчати дітей до мовних звітів.
Швидкість основного обміну генетично детермінована. Але систематичні фізичні вправи зберігають його високий рівень. Нарощування м'язової маси підвищує м'язову силу, забезпечує закріплення м'язового корсету, стабільного збереження пози, покращує осанку дитини. [26]
При ранніх систематичних заняттях фізичними вправами потрібно особливо уважно розподілити статичні навантаження, що викликають негативні реакції з боку дитячого організму, не допускати асиметричних перенавантажень різних груп м'язів щоб уникнути непропорційного розвитку тіла і функціональної асиметрії.
Молодший шкільний вік є прийнятним для вивчення нових рухів. Рахують що з 5 до 9 років дитина засвоює приблизно 90% рухомих навиків. При цьому у юних спортсменів підвищується можливість варіювання рухів в часі і просторі, в залежності від ситуацій, підвищується рухомість нервових процесів в корі великих півкуль. [37]
Велике значення при занятті вправами має інтенсивність навантажень. В дітей молодшого шкільного віку найвищий приріст виконаної роботи спостерігався тільки при виконанні навантажень помірної потужності (50% від максимального темпу педалювання). Приріст при максимальному (100%) та субмаксимальному (80%) навантаженні - мінімальний. Найвищий приріст темпу педалювання спостерігався в дітей віком 7-10 років, при чому в хлопчиків.
Адаптація до циклічної роботи різної важкості у молодших школярів супроводжується зниженням рівня біоелектричної активності м'язів, покращенням координації м'язів-антагоністів, що відображає вдосконалення та економію центральних регулярних впливів. [56]
У тренованих школярів в порівнянні з нетренованими, спостерігається прискорення процесів впрацювання та відновлення, поява періоду стійкого стану(дихання, частота кроків) під час роботи. У юних спортсменів швидше відбуваються функції дихання та серцебиття, прискорюється підвищення хвилинного об'єму дихання та кровообігу. У них розвиток тренованості супроводжується меншою появою спортивної брадикардії в стані спокою, ніж у дорослих. При великих навантаженнях у юних спортсменів спостерігається синусоїдальні аритмії, які можуть свідчити про фізичне перенапруження і порушення автоматики серця. [37]
У спортсменів молодшого шкільного віку відносна величина МПК значною мірою перевищує цей показник у дітей, що не займаються спортом. Анаеробне забезпечення короткочасних фізичних навантажень (80-100%) розвивається у дівчаток в 10-11 років, в хлопчиків ще на 1-2 роки пізніше.
Добові енерговитрати юних спортсменів 7-10 років сягають 2300ккал (у дорослих спортсменів 5000-6000ккал). [68]
Для оцінки загальної працездатності дітей рекомендовано застосовувати адаптивний тест PWC170 з виконанням одного навантаження замість двох. Величину фізичної працездатності при пульсі 170 уд/хв. Розраховують за формулою:
PWC170=w. 170 -ЧССо / ЧСС1 -ЧССо
де : ЧСС0 - частота серцебиття в спокої;
ЧСС1 - частота серцебиття при роботі (рекомендована 130 уд/хв);
W - потужність роботи
W = p * h * n* 1.2
де : п - 25 циклів / хвилину
р - маса тіла кг.
Н - висота сходинки (м)
На рівні з дітьми, відповідними по розвитку фізичних якостей і працездатності (середнім статистичним показником, є індивіди з виключними властивостями. Відомо, що деякі діти в віці 7-9 років мали МПК = 70мл і більше (що характерно тільки для дорослих висококваліфікованих спортсменів), долали марафонську дистанцію, перепливали Ла-Манш, могли підтягнутися на перекладині 65 разів і віджатися від підлоги 3000 раз і т д. Такі здатності детермінуються генетичне і тренери знаходяться в постійному пошуку таких талантів. [72]
Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна робота.
2.1. Методичні підходи до визначення фізичної працездатності.
Фізична працездатність - вираження життєдіяльності людини, вона має в своїй основі рух, універсальність якого була блискуче охарактеризована ще І.М. Сеченовим. Вона проявляється в різноманітних формах м'язової діяльності і залежить від здатності і готовності людини до фізичної роботи.
На даний час фізична працездатність найбільш повно досліджується в спортивній практиці, представляючи безсумнівний інтерес для спеціалістів як і медико-біологічного, так і спортивно-педагогічного напрямів. Фізична працездатність одна з найважливіших складових спортивного успіху. Це також є визначальним у багатьох видах виробничої діяльності, необхідним у повсякденному житті, тренованим і непрямим відображенням стану фізичного розвитку і здоров'я людини, її придатності до занять фізичною культурою і спортом. Особливо актуальним це є для дітей 6- 7 річного віку, в зв'язку з формуванням нового ритму життя. [8]
Термін "фізична працездатність" вживається доволі широко, одначе йому не дано поки що єдиного, теоретично і практично обґрунтованого визначення.
Запропоновані визначення працездатності, [81] за думкою ряду спеціалістів, нерідко носять односторонній характер і не завжди враховують при цьому функціональний стан організму та ефективність праці.
З урахуванням вищесказаного, В.П. Загрядский і А.С. Єгоров (1971) вже пропонують визначати працездатність як здатність людини здійснювати конкретну діяльність в рамках заданих параметрів часу і ефективності праці. При цьому автори враховують, що працездатність слід оцінювати по критеріях професійної діяльності і стану функцій організму, іншими словами, з допомогою прямих і непрямих її показників [82]
Розвиваючи далі ці визначення і проводячи багаточисельні обстеження спеціалістів різного роду діяльності, І.А. Сапов, А.С. Солодков, B.C. Щеголев і В.І.Кулєшов (1976, 1986) вносять деякі доповнення до визначення працездатності людини, і головне - уточнюють характер прямих показників, обґрунтовують і пропонують невеликий комплекс інформативних непрямих констант і вводять кількісний інтегральний показник для оцінки працездатності. Під працездатністю автори розуміють властивість людини виконувати в заданих параметрах і конкретних умовах професійну діяльність, яка супроводжується "зворотними", у терміни регламентованого відпочинку, функціональними змінами в організмі. [15]
Адаптуючи приведене вище означення працездатності до практики спорту, слід вказати, що прямі показники у спортсменів
Loading...

 
 

Цікаве