WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Фізична підготовка атлетів (сила, швидкість, витривалість,гнучкість, спритність). - Контрольна робота

Фізична підготовка атлетів (сила, швидкість, витривалість,гнучкість, спритність). - Контрольна робота

процесу.
Виховання витривалості борців-це складнийпедагогічний процес. Основна складність його полягає у необхідності розвивати в оптимальному поєднанні анаеробні та аеробні компоненти витривалості. Заняття спортивною боротьбою сприяють підвищенню анаеробних можливостей спортсменів, аеробна ж виробничість, як правило, є "слабкою ланкою" витривалості борців. А тому підвищенню їх аеробних можливостей необхідно приділяти особливу увагу.
Багаторічну підготовку прийнято планувати за чотирирічними циклами. У річному циклі повинен бути забезпечений гармонійний розвиток як аеробного, так і анаеробного компоненту витривалості. Разом з тим доцільно, аби в окремі роки чотирирічного циклу переважно удосконалювався один вид витривалості.
У перший рік підготовки рекомендується приділяти увагу розвитку аеробних можливостей борців, щоб закласти основу для засвоєння великих тренувальних навантажень.
На другий рік доцільно побудувати підготовку таким чином, щоби підвищити максимум анаеробної виробничості.
Це дасть можливість засвоїти підвищені (у порівнянні з минулим циклом) спеціалізовані навантаження.
Третій рік слід присвятити вирішенню задачі підвищення максимальної аеробної виробничості на новому, більш високому функціональному рівні. Разом з тим потрібно приділити велику увагу удосконаленню анаеробного компонента витривалості. Як засіб підвищення аеробних можливостей у цей рік доцільно використати рівнинногірську підготовку.
У завершальному році Олімпійського циклу вирішується задача досягнення функціонального надлишку, тобто такого рівню витривалості, який забезпечує надійне виконання основних задач чотирирічної програми.
Планування річної підготовки у певній мірі залежить від календара змагань. На протязі року доцільно виділяти не більше двох-трьох основних змагань і, виходячи з строків їх проведення, планувати учбово-тренувальний процес.
У теорії спортивного тренування і снують поняття: "мікроцикл", "мезоцикл" та "макроцикл". Ці цикли характеризуються за структурою і спрямованістю. Мікроцикл охоплює декілька днів. У спортивній боротьбі структура мікроциклів буває різною-5:2,4:1, 3:1,2:1 (співвідношення днів тренувань та відпочинку). За спрямованістю мікроцикли поділяються на розвиваючий, ударний, втягуючий, підтримуючий, розвантажуваний, адапта-ційний, реакліматизаційний, спеціалізований, контрастний, регулюючий, основний і т.д. Мезоцикл охоплює декілька тижнів, а макроциклами називають більш подовжені цикли тренування (рік і т. інше). У макроциклі прийнято виділяти підготовчий, змагальний та перехідний періоди. Кожний з цих періодів вимагає особливих форм підходу до виховання витривалості.
У першу чергу витривалість необхідно розвивати специфічними засобами, у тісному зв"язку з вирішенням техніко-тактичних задач.
Загалом методи удосконалення витривалості у боротьбі можно класи-фікувати за трьома ознаками.
1. Методи основною ознакою яких є інтенсивність виконуваних вправ.
Рівномірний метод характеризується постійною, як правило, не дуже високою інтенсивністю вправи. У перемінних методів інтенсивність не постійна. Якщо у першу чергу треба розвиту аеробну виробничість, то рекомендується надати перевагу довгій перемінній роботі. Продовженість навантаження у порівнянні зі специфічнозмагальними вимогами потрібно збільшити, а середню інтенсивність, у залежності від стану тренованості, більш або менш зменшити. Не потрібно все ж надміру відхилятися від змагальних вимог…
У тренуванні специфічно змагальної витривалості потрібно, у першу чергу, застосовувати методи інтервальної вправи. При цьому у боротьбі повинні домінувати інтервальні методи з середніми та короткими фазами навантаження. Загальна продовженість навантаження може при цьому дещо перевищувати змагальний час, середня ж інтенсивність досягати специфічно змагальної або бути трохи вище (замість 5 хв - 6 хв чи 7 хв).
2. Методи з одноразовим або багаторазовим виконанням тренувальних вправ.
До перших можно віднести безперервний рівномірний метод, безперервний перемінний метод; до других-повторний метод (інтервали відпочинку між вправами забезпечують досить повне поновлення працездатності), інтервальний метод (інтервали відпочинку "жорсткі", тобто поновлення працездатності не повне).ї
3. Методи в яких відображені особливості організації занять або умови виконання вправ. Наприклад, змагальний метод, метод тренування по колу, ігровий метод і т.д. У багатьох випадках ефективним та зручним методом виховання витривалості є круговий метод. Суть його полягає в тому, що вправи виконуються поточно декількома серіями. Основною перевагою кругового методу тренування є те, що за допомогою відносно простих вправ можно домогтися бажаного навантаження на організм спортсмена, оскільки дозування вправ, їх кількість характер легко регулюється.
Особливо слід відмітити метод пов'язаних впливів (за В. Д'ячковим, 1971), використовуючи який можно одночасно вирішувати задачи по підвищенню спеціальної витривалості та удосконаленню техніко-тактичної майстерності борців.
V. Методика виховання гнучкості.
На відзнаку від силових, швидкісних та інших фізичних якостей спортсмена, гнучкість належить не до причинних факторів руху, а до морфо-функціональних властивостей опорно-рухового апарату, які зумовлюють ступінь рухливості його ланок відносно одна одної. Гнучкість вирважається зовнішньо у розмаху (амплітуді) згибання-розгибання та інших рухів, що допускаються будовою суглобів. ЇЇ і вимірюють за максимальною амплітудою рухів (у кутових градусах або лінійних величинах) за допомогою гоніометра або інших пристосувань.
Відомо, що розмах рухів обмежується перш за все напруженням м"я-зів-антогоністів. В силу цього показники гнучкості залежать від здатності поєднувати розслаблення ростягуваних м"язів з напруженням м"язів, відтворюючих рух.
Основні задачі по вихованню гнучкості у спортсменів в процесі багаторічного тренування полягають в тому, щоби, по-перше, забезпечити її удосконалення стосовано вимог спортивної юоротьби і, по-друге, зберегти її показник на досягнутому оптимальному рівні.
Вирішуючи ці задачі не потрібно постійно прагнути до збільшення показників гнучкості. Збільшувати їх доцільно для формування високої техніки та максимально результативного використання рухових можливостей у боротьбі.
Основні засоби виховання гнучкості-загально-впідготовчі та спеціально-підготовчі вправи "в ростягуванні".
Всі вони характеризуються граничним збільшенням амплітуди рухів по ходу серійного виконання вправи. Їх розподіляють на активні, пасивні та комбіновані.
Більшість вправ у ростягуванні виконуються у динамічному режимі у вигляді відносно плавних рухів або махово у поєднанні з "ривками".
Загально підготовчі вправи "у розтягуванні" добираються з основної та спортивно-прикладної гімнастики, де вони детально розслаблені стосовано задач всебічного удосконалення гнучкості.
Спеціально-підготовчі вправи "у
Loading...

 
 

Цікаве