WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → З історії галицького туристичого краєзнавства (друга половина XVIII ст. – 1945 р.) розвиток мандрівництва - Реферат

З історії галицького туристичого краєзнавства (друга половина XVIII ст. – 1945 р.) розвиток мандрівництва - Реферат

проводив археологічні дослідження. Так, у нарисі "Берди в Уричі" (1843 р.) він описує унікальні ландшафти Урича, скелі, загадкові піктограми на них, замислюється над історичними витоками пам'ятки. Обстеження І.Вагилевича дали йому підстави першому серед краєзнавців Галичини висунути гіпотезу про оборонне значення Урицьких скель.
Одним з фундаторів туристичного краєзнавства в Україні вважаємо Омеляна Партицького (1840-1895 рр.).
О.Партицький регулярно здійснював науково-краєзнавчі подорожі у Карпати. Зібраний ним археологічний і краєзнавчо-етнографічний матеріал став основою для праць "Образи Руси Галицької", "Подорожньо-етнографічні записки" (1887 р.). Про найатракційніші пам'ятки та найважливіші події Галичини О.Партицький залишив окремі краєзнавчі розвідки-нариси "Жерло Парашка", "Крехівський монастир", "Камінь Св.Петра" та ін. І саме О.Партицький першим серед українських краєзнавців розробив туристичний маршрут для краєзнавчої подорожі атракційними околицями Львова.
"Весна Народів" 1848 р. сприяла пробудженню національної свідомості українського народу в Галичині, Буковині, Закарпатті.
У Галичині в цей час виникло політичне об'єднання - Головна Руська Рада (очолив М.Устиянович), яка заініціювала скликання з'їзду діячів української культури для обговорення питань, пов'язаних з подальшим духовним розвитком українського народу. На жаль, більшість діячів українського відродження 40-50-х років XIX ст. не витримали подальшого реакційного тиску з боку австрійської влади та польської шляхти і вимушено стали "москвофілами". У 1861 р. у Львові засноване Товариство "Руська Бесіда". При ньому у 1884 р. утворено Український театр. А в 1862 р. у Львові було скликано Установі збори Товариства "Просвіта", якими фактично було започатковано діяльність цієї громадської організації ("Просвіту" очолив проф. Анатолій Вахнянин).
Видатною постаттю українського туристичного краєзнавства є Іван Нечуй-Левицький (1938-1919 рр.) - талановитий письменник, етнолог-фольклорист, філолог і краєзнавець. І.Нечуй-Левицький здійснив цілий ряд краєзнавчо-експедиційних мандрівок теренами рідного краю, зокрема об'їхав більшу частину Східної Польщі (Галичину, Лемківщину, Холмщину, Підляшшя, Волинь, Поділля) та Молдови (Північна Буковина).
Класичним туристично-краєзнавчим твором І.Нечуй-Левицького можна назвати його подорожній нарис "Мандрівка на українське Підлясся", надрукований на шпальтах львівського часопису "Правда". Найбільшою заслугою І.Нечуй-Левицького, як вченого-краєзнавця й етнолога, є аргументоване наукове дослідження, що довело незаперечний зв'язок Лемківщини з історією та культурою Наддніпрянської України. На той час вченому необхідна була неабияка відвага для подібних заяв та їх публічного відстоювання. Адже цим він промовисто засвідчував про існування окремого етнічно-єдиного українського народу на терені від Слобожанщини й Надазов'я до Холмщини й Лемківщини. Праці подібного змісту відкрили якісну нову сторінку наукового краєзнавства України.
Третій етап - становлення галицького краєзнавства у 2-й пол. XIX ст. - на поч. XX ст. (діяльність товариства "Просвіта", Івана Франка та ін.) - 1868-1914 рр.
В кінці XIX ст. - на поч.ХХ ст. український національно-визвольний (і краєзнавчо-просвітній) рух було зосереджено, головним чином, у Галичині.
З 1877 р. починає виходити газета "Письмо з "Просвіти", яку називали енциклопедією просвітницького руху в Галичині. З 1879 по 1884 рр. Т-во "Просвіта" випустило 5 частин "Історії" та "Історію Руси" авторів І.Нечуя-Левицького та О.Барвінського. У 1887 р. "Просвіта" видала доповнену картами "Географію Руси". Тільки у 1874-1875 рр. "Просвіта" надрукувала 24 книжечки для народу загальним тиражем 281 850 примірників. До початку Першої світової війни "Просвіта" переросла у найбільшу українську організацію, яка охопила мережею культурних центрів всю Галичину і нараховувала 77 філій, 2944 читальні, 109 950 членів [6].
У 1860-70-і рр. в Галичині помітно зріс інтерес до історії міст і сіл (історичне краєзнавство). Галицький історик В.Плошанський виступив ініціатором складання історико-географічного словника Галицької України, але галицька громада не підтримала цього важливого починання. Наслідком цієї акції стала надрукована серія коротких описів галицьких сіл (101 стаття). Священик В.Чернецький зібрав матеріали і опублікував нариси про 50 галицьких сіл і міст.
Відомою постаттю українського туристичного краєзнавства у кінці ХІХ ст. став священик і громадський діяч І.Гавришкевич. Він здійснив перше систематичне експедиційне-мандрівницьке обстеження території Галичини й Буковини і першим з українців наніс на карту близько 2 тисяч висот цих земель. І.Гавришкевич залишив науково-краєзнавчі описи подорожей Самбірським і Стрийським повітами, опублікував грунтовний краєзнавчо-етнографічний нарис про с.Кам'янка-Вольська біля м.Рави-Руської, який не втратив і сьогодні свого пізнавального і наукового значення.
Краєзнавчі матеріали В.Площанського, В.Чернецького, І.Гавришкевича та ін. українських краєзнавців кінця ХІХ ст. були використані при виданні фундаментального 16-томного польського Географічного словника (1880-1902 рр.).
Новий період розвитку українського галицького краєзнавства (у т.ч. краєзнавства туристичного) найтісніше пов'язаний з діяльністю Івана Франка (1856-1916 рр.).
І.Франко ще учнем Дрогобицької гімназії і студентом Львівського університету здійснив низку краєзнавчо-пізнавальних мандрівок Прикарпаттям. Ці мандрівки вже в молодому віці заклали в душі І.Франка переконання про винятково велике науково-пізнавальне й патріотично-виховне значення туристично-краєзнавчих мандрівок для широких верств українства.
За період 1880-1882 рр. І.Франко пішки сходив Сколівщину і Тухольщину. З 1880-х років починається його знайомство з Гуцульщиною. Багато років мислитель відпочивав у колоритному гуцульському с.Криворівні, бував у м.Косові, Кутах, Буркоті, Жаб'є, на "Писаному Камені" біля с.Ясенове.
У 1883 р. І.Франко організував "Кружок етнографічно-статистичний для студіювання життя і світогляду народу", а згодом - суто краєзнавче-туристичний "Кружок для устроювання мандрівок по нашім краю".
Влітку 1884 р. при студентському товаристві "Академічна бесіда" Львівського університету відкрито секцію "Мандрівний комітет". Того ж літа І.Франко організував мандрівку української студентської молодіза маршрутом: Дрогобич - Східниця - Урич - Підгородці - Корчин - Верхнє Синьовидне - Тишівниця - Труханів - Бубнише - Болехів - Долина - Калуш - Коломия - Делятин - Дора - Микуличин - Шипот - Майдан - г.Говерла - г.Шпиці - Гаджин - г.Піп-Іван - Буркут - Жаб'є - Кути.
І.Франко був співорганізатором шести мандрівок студентської молоді Галичиною й Українськими Карпатами упродовж 1883-1888 рр. У 1898-1907 рр. науково-краєзнавча діяльність "каменяра" була пов'язана з Науковим Товариством імені Т.Г.Шевченка, І.Франко працював керівником комісій (у т.ч. етнографічної) та редактором багатьох видань, був став автором низки фундаментальних праць з фольклору, учасником наукових експедицій НТШ, співорганізатором музею НТШ тощо. За допомогою екскурсійно-туристичних заходів Етнографічна комісія НТШ систематично збирала краєзнавчі матеріали. За ці роки НТШ видало серію видань під назвою "Українсько-Руський архів", 38 томів "Етнографічного збірника", 20 томів "Матеріалів до української етнології" та ін.
Отже, у розвитку галицького краєзнавства у другій пол. ХІХ ст. пріоритетним був народознавчий аспект. Кінець XIX - поч. ХХ ст. стали періодом комплектування і
Loading...

 
 

Цікаве