WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Косів - місто історичне та туристичне - Курсова робота

Косів - місто історичне та туристичне - Курсова робота

на Волійці. Цю маленьку церкву (каплицю) було збудовано перед самою війною, оскільки проєкт на неї виготовили щойно 1936 року.
При радянській владі церква стояла без догляду і тому почала щораз більше руйнуватися. Перейнявшись проблемою збереження пам'ятки, розташованої в дуже гарній гірській місцевості, дружина художника Евгена Сагайдачного Зоя звернулася до Ігора Пелипейка, щоб він допоміг їй написати клопотання в райком компартії щодо реставрації церковного будинку. Попри те, що в ті часи здійснювалися масові атеїстичні заходи на знищення церков, місцеве керівництво, на диво, дозволило поремонтувати церківку; і було перекрито дах та виконано інші необхідні роботи124.
9. Природолікувальний заклад Аполінарія Тарнавського.
Цей пам'ятковий комплекс площею 12 га міститься в с. Смодному,
2 км від центру Косова. Заснував заклад у 1891 р. лікар Аполінарій Тарнавський (1851 - 1943). Насамперед було закладено парк і сад. Поступово сюди з різних кінців світу перевезли понад 150 видів дерев, кущів, витких і лазячих рослин. Зелені масиви розміщували таким чином, щоб, з одного боку, їхня декоративність і незвичайність добре проглядалися на фоні карпатських краєвидів, а з іншого - щоб за допомогою різних варіянтів одного й того ж виду рослини, які різняться між собою формою чи кольором, якомога ширше розкрити нескінченне багатство палітри садово-паркового мистецтва125.
Затишними алейками парку можна було потрапити до ориґінальних дерев'яних альтанок, іскристого водограю, а також на майданчики для соняшних і повітряних купелів та товариських ігор. У парку було розміщено кільканадцять дерев'яних вілій ("Головна , "Колиба" та ін. ), в яких могло одночасно влаштуватися сто осіб. Тут також були купальня, малий костел (каплиця ), гімнастична заля126. Будівлі були переважно двоповерхові; вони мали вишуканий вигляд завдяки дахам з різноманітними причілками, даховими вікнами й вежами та в наслідок широкого застосування ґанків, веранд, ґалерій і бальконів зі своєрідними поруччями та аркадами. Всі дерев'яні споруди будували згідно з проєктами майстри-гуцули із сусідніх гірських сіл.
У закладі Тарнавського лікували майже всі хронічні недуги, особливо спричинені незадовільним обміном речовин. Замість аптечних препаратів, електротерапії й т. п. застосовували природні ліки - повітря, сонце, воду, рух, дієту; саме тому лічницю називали природо-або водолікувальним закладом, а також гігієнічною лічницею. Під гігієною розумілися насамперед - гігієна харчування (дієта веґетаріянська, овочева, у виняткових випадках м'ясна, частіше змішана) і гігієна дихання чистим підгірським, багатим на озон, повітрям (лікувально-дихальна гімнастика, соняшні та повітряні купелі, спання при відчинених вікнах, фізична праця); крім того, застосовувалися м'які водолікувальні процедури (зокрема парові та сухі лазні, звичайні та хвилясті ванни, натирання, завивання в коци)127. Особливим зацікавленням користувалася т. зв. "соняшна лазня" - скляна посудина на терасі купальні, за допомогою якої соняшне проміння концентрувалося безпосередньо на шкірі того, хто в ній перебував; на відміну від електричної, ця лазня була приємнішою, бо містилася на свіжому повітрі - просто під соняшним промінням, а також вона була ефективнішою, оскільки завдяки їй можна було спотіти навіть узимі128.
Крім лікування, керівник лічниці та лікарі з метою пропаґанди гігієнічного життя кілька разів на тиждень дохідливо розказували пацієнтам про основи гігієни і способи лікування за допомогою гігієни у щоденному житті, тобто вдома129. Завдяки ориґінальній та нешкідливий методі лікування заклад Тарнавського дуже скоро став знаменитим на цілий край. Він постійно розбудовувався та упорядковувався, удосконалювалися старі засоби лікування й шукалися нові130.
Однак цей розвиток був загальмований після 22 вересня 1939 р., коли до Косова прийшла радянська влада, яка націоналізувала заклад, оголосивши його "народним курортом " і розквартирувавши у ньому червоноармійську частину, що перебувала тут до 1941р. На Тарнавського, котрий устиг еміґрувати до Єрусалиму131, було складено наступну характеристику, опубліковану 15 серпня 1940 р. в обласній газеті: "Цей псевдоучений нажив собі великі капітали на тому, що запровадив у своїй санаторії голодний режим, влаштовував спеціяльні "дні посту ", примушував хворих працювати цілий день на своїх городах, у саду." Далі нова влада обіцяла, що буде "поступово, наполегливо впроваджувати передові радянські методи лікування"132.
За німців на території закладу організовано школу аґрономів. Після повернення радянської влади відновлено 1947р. курорт ( від сімдесятих років - санаторія "Косів" ). Профіль курорту переорієнтовано на лікування дітей підліткового віку, хворих на туберкульозу легенів закритої форми133. Від воєнних лихоліть курорт зацілів, однак протягом наступних років парк і сад запустіли, а будинки - одні занедбано, інші спотворено некваліфікованими ремонтами, ще інші просто зруйновано.
1983 р. парк разом із садом оголошено пам'яткою садово-паркового мистецтва під назвою "Косівський дендропарк ", котрий, на думку фахівців, є найбагатшим на Івано-Франківщині за складом інтродукованих рослин134. 1993 р. комплекс будівель колишньої лічниці визнано пам'яткою архітектури та містобудування. Протягом 1998-2000 років студенти й працівники Інституту архітектури та урбаністики Лодзької політехніки виконали детальну інвентаризацію пам'яткових будинків, матеріяли якої передали адміністрації санаторії для реставраційних робіт135.
Одначе помітних практичних результатів усі ці заходи покищо не дали. Мабуть, для того щоб упорядкувати парк і сад, реставрувати зацілілі ориґінальні будівлі, а також відновити лікування методою, якою користувався і невпинно розвивав д-р Тарнавський, - методою, що є надзвичайно сучасною136, - треба випрацювати конкретну програму діяльности санаторії, базовану на чітких і зрозумілих правових ґарантіях, таку програму, яка могла би привернути увагу і запевнити довіру спроможних інвесторів.
10. Літнище над Гуком
Ця територія, площею близько п'ятдесятьох гектарів, розташовується між Банським мостом і підніжжям Каменистого хребта та рікою Рибницею івулицею Лісною під Стіжками137.
Літнище виникло і розвинулося насамперед завдяки високій атракційності Рибниці на цій дільниці, де зі стрімких обривистих берегів і з дна річки виступають, стирчать екзотичні скелі й брили плисковатих пісковиків, вузькоплиткових глеїв, різного роду лупаків, конґльомератів, роговиків, об які розбивається вода, творячи мальовничі водоспади "Гук", "Діянка" та численні шипоти, в котрих місцеві жителі й гості віддавна залюбки приймали пінисті купелі. Всі ці довколишні геологічні утвори становлять добротівські верстви, які біля колишньої жупи межують із соляною формацією, в районі ж Гуку є насунутими на ту формацію, розміщену тут на певній глибині, про що свідчать розташовані поруч з Гуком залишки дуже давнього соляного шибу та солянкове джерело138.
У міжвоєнний період над самою річкою було зведено кілька невеликих, але
Loading...

 
 

Цікаве