WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Адаптація організму спотрсмена до добових біоритмів та природно-географічних чинників - Дипломна робота

Адаптація організму спотрсмена до добових біоритмів та природно-географічних чинників - Дипломна робота

(1968) писав, що "рух по послідовних фазах, що ритмічно повторюються, являється універсальним законом, що визначає основну організацію живих істот на нашій планеті".
Про ритмічний вплив зовнішнього світу на людину як особливості розвитку нашої планети необхідності у зв'язку з цим "найретельнішим чином вивчати на організм деяких сильних чинників зовнішнього середовища" писали А. П. Чижевській Ю. Г. Шишина (1969). У 1930 р. вийшла книга А. П. Чижевського "Епідемічні катастрофи періодична діяльність сонця", в якій автор показав найтісніший зв'язок колективних реакцій живих організмів на майже невловимі, найменші зміни зовнішнього середовища, обумовлені періодичною діяльністю сонця.
У зв'язку з великим науково-практичним значенням питань живих організмів зовнішнім середовищем (природнокліматичної, біологічної, соціальної) адаптація людини стала актуальною проблемою, що зумовлює інтенсифікацію досліджень у області екології. Беручи до уваги важливість соціального фактору як одного з провідних синхронізаторів для людини, необхідно розглядати вплив на нього зовнішнього середовища, кліматичних умов. Через недостатню розробку питання про кліматогеографічну контрастність територій дослідження значно затруднені перебувають на початкового розвитку. Найбільшу кількість досліджень проведено поки що в полярних областях.
Більшість змін зовнішнього середовища мають циклічний характер, організм на них відповідними коливаннями функціонального стану.
На даний час в літературі підкреслюється необхідність досліджень адаптаційного процесу на клітинному рівні. Одночасно визнається дуже плідним фізіологічне дослідження на всіх рівнях регуляції функцій цілісного організму. В цьому відношенні великий інтерес надають погляди провідних вітчизняних патологів з проблеми адаптації.
Точніше, на наш погляд, суть принципи адаптаційного процесу сформулював Р. М. Данільовській (1968), що вбачає в захисних адаптаційних функціях організму сторони єдиного процесу адаптації.
При визначенні ступеня впливу клімату на людину слід мати на увазі, що реакція організму на його залежить пристосування до погодно-кліматичних умов.
1.2. Добові ритми фізіологічних процесів рухової активності людини в умовах постійного місцепроживання
Уявлення про безперервність адаптаційних процесів тісно пов'язане з уявленням про циклічність. Всі прояви життєдіяльності організму не залишаються постійними мають ритмічний характер. Основні ж природні чинники, що визначають циклічність активності функціональних систем, мають періодичний характер. Провідне положення серед них займає добовий ритм, що еволюційно зумовив добову періодику біологічних явищ характеризується достатньою чіткістю змін комплексів окремих елементів середовища. Разом зі змінами в зовнішньому середовищі до добових коливань схильні організми, що живуть у ній. У останні тридцять років доведена ритмічність більшості фізіологічних процесів, залежність зовнішніх впливів загального стану організму.
І. П. Павлов (1949, 1951) розглядав добовий ритм фізіологічних функцій як зміну періодів сну безсоння, обумовлену зміною сили, врівноваженості рухливості процесів збудження гальмування центральної нервової системи, як умовно-рефлекторний динамічний стереотип, що утворився впливом факторів зовнішнього середовища.
Останніми роками широкого поширення набула теорія зарубіжних дослідників, згідно якої циркадний ритм - це ендогенний процес з властивостями саморегульованої системи, який по суті добовою, але такою, що синхронізується факторів зовнішнього середовища, що періодично змінюються. Однак проти такої точки зору принципові заперечення, деякі автори вважають, що не цілодобовий ритм перетворюється в 24-годинний впливом зовнішньої цикліки, а навпаки, 24-годинний ритм впливом зміни постійних світлового режиму температури спотворюється змінюючи свій період.
Мабуть, при побудові цієї дефляції слід виходити з того, що біологічний ритм - це безперервна зміна в часі стану живої системи (Б. С. Алякрінський, 1976). При цьому, згідно відомого положення діалектики останніх науковим даних , жодну з систем функцій не можна вважати ізольованою від інших, утворюючих по відношенню до них навколишнє середовище що входять як елементи в систему вищого порядку, якій властива своя, визначена структурою функціями ритміка. В цих умовах ендогенна ритміка елементу (системи нижчого ритму) піддається коректуючим діям сторони цілого, синхронізується з ним, а циклічні процеси виявляються такими, що беруть участь в адаптації що забезпечують підтримку рівноваги усередині організму організмом середовищем. Коливання фізіологічних процесів носять, таким чином, ритмічний взаємообумовлений характер на всіх рівнях, ритмічність розглядається як одна з найпотрібніших властивостей живої матерії.
У цілісному організмі регуляція функцій здійснюється комплексними нейрогуморальними бар'єрними механізмами. Природно, що циркадна ритміка гуморально-гормональних показників побічно вказує на неоднаковий (протягом доби) функціональний стан центральної нервової системи. Останні прояви людина переживає в формі сну і бадьорості. Показано, що оптимальна збудливість зберігається в період з ранку до 13-14 годин. Після деякого зниження (14-16 годин) рівень підвищується знову, до 19-20 годин, потім падає до мінімальних значень.
У ряді робіт вказується, що утворення мають неоднаковий функціональний стан в періоди доби. Вдень переважає тонус симпатичного, вночі - парасимпатичного нервової системи.
Уявлення про працездатність людини як "енергії діяльності", "енергії поведінки" досить поширеними як у фізіології так і в психології. Встановлено, що коливання рухової активності по годинах мають багато вершинну добову криву, в якій підйоми, приходяться на ранішній, денний та вечірній години доби.
Відомо, що працездатність спортсмена, за інших рівних умов, виявляється вищою в денні, нижчою - в ранішній тим більше нічний час. При цьому до найбільших коливань схильні вправи швидкісно-силового характеру (стрибки у висоту довжину з місця, метання т.д.). Менш значні зміни спостерігаються в циклічних довго виконуваних вправах. Іншими словами, чим довші навантаження, тим більше згладжується різниця результатів виконання в ранішній, денний вечірній час.
С. Г. Харабуга (1967, 1980), В. І. Шапошникова (1984), досліджуючи вплив добової ритміки на ефективність виконання рухів спортсменами, дійшли висновку, що найбільш високі результати бувають в період звичайного часу проведення м'язової роботи, а різниця між кращим та гіршим результатом протягом дня коливається в досить широких межах - від 10 до 26 %. На їхню думку, кращі результати спортсмени показують увечері, а в ранішній час часто не можуть показати навітьзвичний для себе спортивний результат. Ряд авторів стверджує, що ефективність тривалість фізичних навантажень суттєво залежать від часу доби.
Вищевикладене в достатній мірі показує залежність стану фізіологічних функцій м'язової активності рівня збудливості центральної нервової системи, яка згідно дослідженням І. М. Сеченова, І. П. Павлова, їх учнів та послідовників не тільки об'єднує організм в єдине ціле, але забезпечує його взаємозв'язок з навколишнім середовищем, наскільки це необхідно
Loading...

 
 

Цікаве