WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Адаптація організму спотрсмена до добових біоритмів та природно-географічних чинників - Дипломна робота

Адаптація організму спотрсмена до добових біоритмів та природно-географічних чинників - Дипломна робота


ДИПЛОМНА РОБОТА
Адаптація організму спотрсмена до добових біоритмів та природно-географічних чинників.
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Взаємозв'язок організму з навколишнім середовищем
1.1.Взаємозв'язок функціонального стану людини сезонними погодно-кліматичними умовами середовища
1.2. Добові ритми фізіологічних процесів рухової активності людини в умовах постійного місцепроживання
1.3. Функціональний стан працездатність спортсменів, що тимчасово проживають в контрастних поясо-кліматичних умовах
1.4. Проблема тренувального процесу у зв'язку з поясо-кліматичною адаптацією спортсмена
Розділ 2. Вплив на організм спортсменів сезонно-кліматичних
та поясо-часових факторів
2.1. Функціональний стан спортсменів в умовах постійного місце проживання
2.2. Функціональний стан працездатність спортсменів при переміщенні в контрастний кліматичний район без зміни часового поясу
2.3. Функціональний стан працездатність спортсменів при переміщенні в географічний пункт багатогодинною поясно-тимчасовою різницею
Розділ 3. Вплив клімато-географічних факторів на процеси адаптації
3.1.Особливості адаптаційної перебудови функцій спортсменів залежно від величини поясно-часового зрушення
3.2. Адаптаційна перебудова організму спортсменів під час перельотів в західному та східному напрямах
3.3. Вплив кліматичних факторів на процеси адаптації спортсменів
3.3.1. При 7-8 годинному зміщенні часу
3.3.2. При 4-5-годинному зміщенні часу
3.4.Функціональний стан спортсменів в умовах средньогір'я при багатогодинному зміщенні часу
Розділ 4.
4.1. Матеріал та методика дослідження
4.2. Практичні рекомендації
4.2.1.Температурний гомеостасис
4.2.2. Системи крові, кровообігу, дихання
4.2.3. Рекомендації по організації перельоту, розміщенню харчуванню спортсменів
Висновок
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
У зв'язку з зростанням вагомості проблеми взаємозв'язку організму і зовнішнього середовища, успішно розвиваються прикладні теоретичні науки, формуються на стику медицини, географії та вивчають аспекти вказаного взаємовідношення.
Адаптація, як необхідна умова існування живого, включає взаємодію організму зовнішнім середовищем, де провідним витоком являється організм, оскільки саме йому притаманна властивість саморуху, саморегуляції, що відображає гомеостатичні можливості специфічний характер зв'язку з навколишнім середовищем.
При далеких широтних перельотів організм людини відчуває вплив комплексу соціально-побутових, геофізичних метеорологічних чинників. Внаслідок цього порушується звичний стереотип прояву життєвих функцій. Перебудова стабілізація нового ритму фізіологічних процесів - тривалий складний процес, що вимагає значного напруження організму.
На даний час проблема адаптації людини займає одне з перших місць, що вимагає необхідності ретельного вивчення фахівцями, перш за все, медико-біологічного профілю. Дана обставина визначається постійно зростаючими вимогами сучасного життя: інтенсивним освоєнням малозаселених величезних територій нашої країни, автоматизацією виробництва, специфікою служби в армії, внутрішньосоюзними, міжнародними, культурними, спортивними контактами, що розширюються, особливостями організації оздоровчих заходів. В зв'язку з цим значна увага повинна приділятися розвитку фізичної культури спорту з урахуванням клімато-географічних характеристик різних регіонів нашої країни.
Відмінна риса сучасного спорту це висока щільність результатів змагань. Сьогодні призерів першості розділяють вже соті долі секунди або балів. Це свідчить про гостроту боротьби, значну психофізіологічну напруженість організму в період підготовки участі в змаганнях та вимагає необхідності врахування щонайменших коливань середовища, які можуть вплинути на прояв вищих фізичних можливостей.
Географія спорту, супроводжується збільшенням числа відповідальних змагань, що проводяться в різних поясо-кліматичних зонах. Багато з них (включаючи Олімпійські ігри) проводяться на континентах, розташованих на відстані багатьох часових поясів, що характеризуються значними кліматичними контрастами. У таких умовах великого значення набуває прогнозування функціонального стану спортсменів, визначення термінів вильоту до місць змагань, розробка засобів методів тренування, організаційних медико-біологічних заходів, направлених на прискорення процесу адаптації, оптимізацію рухового режиму, підвищення працездатності.
На ці питання немає однозначної відповіді, і це природно, бо, з одного боку, до теперішнього часу особливості адаптаційних функцій організму не вивчені настільки, щоб впевнено говорити про природу зв'язку з факторами зовнішнього середовища. З іншого боку - складність даної проблеми обумовлена труднощами рішення питань самого управління руховою діяльністю в спорті.
Крім цього, в роботах як вітчизняних, так зарубіжних авторів основна увага з даної проблеми приділяється тим дизадаптаційним зрушенням, які спричиняються в першу чергу поясно-часової різниці. Але недостатньо враховується вплив на організм кліматичних факторів, хоча в цьому нагальна необхідність. Можна припустити, що оптимізація рухового режиму з врахуванням поясно-кліматичних особливостей місцевості може підвищити ефект адаптаційної перебудови, що сприятиме прояву високого рівня працездатності в нових умовах існування.
Враховуючи, що структура біологічного ритму найбільш чутлива до змін, що виникають при трансмерідіаних перельотах звичних умов життя, автори присвятили роботу вивченню порушень визначальних його параметрів як методу оцінки стану цілого організму, механізмів регуляції функцій гомеостатичних систем. Зроблена спроба систематизації матеріалу досліджень, що стосується як теоретичного, так практичного використання добових біоритмів, природно-географічних чинників, що виявляють інтерес для широкого кола фахівців в області фізичної культури спорту, спортивної медицини м'язової діяльності.
Розділ 1. Взаємозв'язок організму з навколишнім середовищем
1.1.Взаємозв'язок функціонального стану людини сезонними погодно-кліматичними умовами середовища
Людина та навколишнє середовище - складні взаємодіючі системи, на перший погляд можна вважати екосистемою.
Питання про єдність організму навколишнього середовища його існування методологічно було розглянуто в працях вітчизняних природодослідників. І. М. Сеченов першим вказав, що в наукове визначення організму повинна входити оточення, що впливає на нього, оскільки без останнього, існування організму неможливе. Подальшого розвитку це питання набуло в працях І. П. Павлова, матеріалістичного природознавства, що сформулювало основний принцип природознавства. "Середовище, яке оточує тварину, - писав він, - так нескінченно складне та знаходиться в такому постійному русі, що складна замкнута система організму, що також лише відповідно коливається, шанси бути з нею врівноваженні". Основноювластивістю живих систем, формою їх існування здібність пристосування до мінливих умов середовища. Оскільки остання підлягає незмінним, стійким коливання, стає зрозумілою властивість організму - притаманна йому ритмічність (В. А. Алякрінський, 1975).
П. К. Анохін
Loading...

 
 

Цікаве