WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Спортивна ходьба - Реферат

Спортивна ходьба - Реферат

стегном вверх одночасно з розгинанням в колінному суглобі. Досягнувши необхідної висоти, стегно махової ноги опускається вниз, гомілка рухається вперед, і до моментуконтакту з доріжкою нога повністю випрямляється. Закінчивши рух, махова нога стає опорною. Рух махової ноги з моменту зняття її з землі і до постановки на землю (період одиночної опори) складається з двох фаз: в першій - задній крок починається моментом, коли нога втрачає контакт з землею, і закінчується моментом вертикалі, в другій - передній крок починається в вертикалі і закінчується в цей момент, коли нога знову торкається до землі.
В спортивній ходьбі, на відміну від звичайної, нога в момент доторку п'ятки до ґрунту до моменту вертикалі знаходиться не в зігнутому, а в випрямленому положенні і згинається тільки перед тим, як відділиться від опори. В момент приземлення нога має невеликий згин (172о - 179о). Для спортивної ходьби характерні, явно виражений рух тазу. Найбільш важливим для скорохода є рух тазу навколо вертикальної осі; таз дещо провисає відносно кульшового суглоба опорної ноги.
Під час спортивної ходьби тулуб знаходиться в вертикальному або трохи нахиленому вперед положенні. Деякі скороходи, нахиляючи тулуб вперед, таз залишають ззаду. Але це не дає ніяких переваг. Більше того, при такому положенні тулуба легше порушити правила ходьби - перейти на біг.
Спостерігаючи за рухом скорохода зверху, можна помітити "скручування" тулуба в результаті повороту плечового поясу і тазу в протилежних напрямках. Такі рухи, що виконуються за участю рук, зрівноважують рух ніг і тазу. Вони зменшують степінь відхилення ОЦМТ від прямолінійного пересування і підвищують м'язові зусилля за рахунок попереднього розтягування м'язів і збільшення амплітуди їх скорочення.
Під час ходьби руки знаходяться в зігнутому положенні, причому величина згину міняється. В момент вертикалі руки зігнуті менше, а при русі вперед чи назад - більше. Рухи рук напрямлені вперед-всередину і назад - дещо назовні; кисті не напружені.
Для досягнення високої швидкості і економності ходьби велике значення має прямолінійність поступального руху тіла скорохода. Про степінь прямолінійності поступального руху варто судити по траєкторії ОЦМТ. При правильній спортивній ходьбі крива вертикальних коливань ОЦМТ вище всього перед двоопорним положенням, однак в цілому траєкторія ОЦМТ скорохода наближається до прямої лінії.
В момент вертикалі зниження ОЦМТ досягається провисанням тазу відносно кульшового суглоба опорної ноги. В цей момент лінія, що з'єднує кульшові суглоби, нахилена, а коліно махової ноги значно нижчеколіна опорної. Цей рух не повинен бути домінуючим, оскільки він підвищує хвилеподібність шляху ОЦМТ. При переході в двоопорне положення піднімання стегна махової ноги і наступне відштовхування стопою опорної ноги підвищує висоту ОЦМТ.
При спортивній ходьбі необхідно уникати бокових відхилень ОЦМТ від прямолінійного шляху. Відхилення виникають через те, що опора при ходьбі змінно розташовується по сторонах відносно середньої лінії пересування. Розвертання стоп назовні і постановка їх по двох паралельних лініях збільшують розмах бокових коливань. Тому скороходи прагнуть ставити стопи щільно до прямої лінії або на пряму лінію, якщо її намалювати на землі. Тільки в окремих випадках (відповідно з індивідуальними особливостями спортсмена) стопи ставляться трохи розвернуто. Рухи тазу і плечового поясу навколо вертикальної осі і руху в боковій площині сприяє збільшенню амплітуди роботи м'язів, кращому їх розслабленню і підвищенню роботи. В спортивній ходьбі основний механізм дій, посилаючого скорохода вперед, дещо інший, ніж у звичайній ходьбі. Рух скорохода вперед з положення вертикалі починається при активному скороченні м'язів задньої сторони стегна, головним чином згиначів, що проходять через два суглоби.
Відштовхуванню від опори на початку кроку сприяє рух махової ноги вперед. Винесення її за вертикаль викликає деяке переміщення ОЦМТ вперед, що підвищує ефективність дії м'язів опорної ноги. Найбільшу роль грає пришвидшений маятникоподібний рух махової ноги, що сприяє підсиленню відштовхування опорної ноги від грунту.
З переходом з одноопорного положення в двоопорне завершується перехід на носок. При цьому стопа помітно згинається, відштовхуючись від ґрунту. Перехід з двоопорної фази в положення вертикалі відбувається по інерції, при активній участі м'язів задньої поверхні стегна. При спортивній ходьбі активно працюють майже всі м'язи тіла, і більше за все м'язи ніг. Дуже важливо, щоб напружувались і скорочувались ті м'язи, котрі дійсно повинні працювати в даний момент, інші м'язи потрібно розслабляти. Без цього не можна економно і правильно виконувати рухи. Рухи скорохода полегшуються і тим, що в одноопорній фазі ходьби випрямлене положення опорної ноги не потребує великого напруження чотириголового м'яза стегна. Зігнуте ж положення опорної ноги змушує проявляти більші м'язові зусилля.
Значення розслаблення м'язів зростає в зв'язку з великою частотою кроків. Не дивлячись на досить високий темп, рухи в спортивній ходьбі не повинні бути різкими, напруженими. Скороход, володіючий бездоганною технікою, виконує рухи м'яко і природно.
Біг насередні дистанції
Короткий історичний нарис
Витоки сучасних легкоатлетичних видів бігу на середні дистанції слід шукати в Англії. Вже в XVII ст. тут були професійні бігуни, що користувались великою популярністю. Про їх досягнення є письмові докази: вони пробігали відстань від ? до 100 миль.
Коли в кінці XIX ст. спорт став міжнародним і в 1896 р. в Афінах відбулись I Олімпійські ігри, видатні бігуни наряду з Англією і США були вже і в інших країнах.
Першим олімпійським чемпіоном з бігу на 800 і 1500 м став Едфін Флек з Австралії, і результати були відповідно 2.11,0 і 4.33,2.
Перший світовий рекорд з бігу на 800 м - 1.51,9 - поставив Д. Меридит (США), а на дистанції 1500 м - 3.54,7 - Я. Цендру (Швеція) в 1917 р. поступово виникли різноманітні школи бігу, поява яких була зв'язана з іменами окремих бігунів і видатних тренерів.
До 30-х років існувало декілька шкіл, найбільш яскрава з яких - англійська. Вона вела початок від А. Шрабба, що успішно виступав у 1889 - 1920 рр. Йому належали вищі досягнення на дистанції від 2 миль. Відмінною особливістю англійської школи бігу є переважаючий розвиток витривалості, в цілях розвитку якої широко застосовується тривалий рівномірний, темповий і кросовий біг на місцевості.
З кожним роком і з кожною олімпіадою росла конкуренція між бігунами. З'явились нові методи, збільшились об'єм і інтенсивність навантажень. Визначались два основних метода в тренуванні бігунів: метод неперервного довготривалого бігу і метод перервного, інтервального бігу. Особливу увагу почали приділяти техніці і
Loading...

 
 

Цікаве