WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Організація та методика учбово-спортивної роботи - Курсова робота

Організація та методика учбово-спортивної роботи - Курсова робота

організму відповідати на повторні фізичні навантаження свого рівня робото здатності. В результаті постійного подолання тренувальних навантажень в організмі проходить ряд змін, визначена зміна в сторону зацікавлення його фізичними здібностями.
Сила - здібність людини подолати внутрішні бар'єри або протистояти їм за рахунок м'язової сили, засобами виховання сили являються вправи при виконанні яких подолання бар'єрів різних предметів, наприклад штанга, гирі, гантелі, а також резиновий джгут, маса власного тіла (підтягування,присідання).
Методами виховання сили являється: метод максимальних зусиль(виконання вправ багаторазово "до відказу"). Метод динамічних зусиль (вдосконалення вправ з різною масою і піднесенням їх з великою швидкістю).
Швидкість - здібність людини виконувати вправи в мінімально короткий термін. Засоби виховання швидкості можуть бути такі дії, які можна виконувати з максимальною швидкістю. Використовуються прості по координації вправи, але їх виконання не повинно тривати дуже довго. Для виховання швидкості використовують метод важких умов і легких умов (біг під уклоном, метання легких предметів), виконання вправ при емоційному заряді(швидкі ігри, біг).
Терпіння - це здатність людини виконувати роботу інтенсивного виконувати роботу в більш тривалому часі.
Так, як продовження роботи обмежується наступаючою втомою то по другому терпіння можна охарактеризувати як здатність організму протистояти втомі. Розрізняють суспільні, соціальне терпіння.
Під загальним терпінням розуміється здатність людини в продовжений час виконувати роботу скороченої інтенсивності (розпилювання дров, плавання, спортивна ходьба). Під спеціальною витривалістю розуміється здатність спортсмена довший час підтримувати робото здатність в визначеному виді фізичних вправ (спеціальна витривалість бігуна, плавця, лижника). Загальна витривалість виховується інтервальним і змагальним методом.
Ловкість - здатність людини перебудувати свою рухливу діяльність в співвідношенням вимаганнями несподіваної перемінної обстановки. Ефективними засобами виховання ловкості є швидкі рухливі спортивні ігри, акробатика. При вихованні ловкості виконуються дії відомих вправ в співвідношенні ускладнення вправ, додаткові рухи, зміна способів і виконання вправ.
Гнучкість - це здатність виконувати вправи з великою відстанню. Для виховання гнучкості виконують активні рухи з нарощуванням темпу, наприклад нахил тулуба і назад і до відказу, розмашисті рухи, пружні розмахи ногами, пружні наклони тулуба в сторону, завдання з предметними орієнтирами - змахи ніг до висячого м'яча, вправи з активною допомогою партнера.
Фізичні якості не виховуються ізольовано, вдосконаленням одного з них, ми обов'язково впливаємо на інші. Цей переніс якостей може бути позитивний і негативний.
Силові якості покращуються в швидких вправах до визначеної межі. Штангісти рідко можуть виконувати швидкі дії так ефективно, як боксери, тому, що одностороннє виховання фізичної сили до знищення показників швидкості і витривалості, тому рахується, що основною для досягнення високих результатів в спорті є різностороння підготовка..
Основними засобами виховання фізичних якостей є фізичні вправи. Відомо декілька класифікацій фізичних вправ, їх число надзвичайно велике. Відомо декілька класифікацій фізичних вправ по різнобічним принципам. Одна з таких класифікацій - групування фізичних вправ по фізичних якостях, які піддаються вихованню. Відповідно їй виділяють швидкісно-рухові вправи (біг, прижки, метання), вправи на витривалість (біг на середні і великі дистанції, плавання) вправи на координацію (акробатика, стрибки в воду) якостей спортсмена для тактичної підготовки до майбутніх змагань.
Круговий метод, його назва походить від того, яка початкова вправа виконується. Суть метода в серійному виконанні знайомих технічно нескладних вправ подібних і об'єднаних в комплекс по певній схемі.
Для кожного виду вправ встановлюється місце, яке називається "станцією". Таких станцій звичайно 8-10. На кожній із них спортсменом виконується одна вправа - присідання, підтягування, віджимання, згинання, стрибки. І так може бути зроблено декілька кругів. Продовжувати тренування при виникненні втоми нераціонально. Краще зробити перерву (в межах декількох хвилин), і коли сили спортсмена будуть відновлені, повторити вправу вдруге, потім, знову-таки після відпочинку, - втретє і т. д.
Коли ж потрібно розвинути витривалість, то можна не припиняти занять і тоді, коли наступила втома. Тільки перерву для відпочинку слід робити тривалішою.
З метою закріплення знань і навичок вправу треба повторювати доти, аж поки вона не було виконуватись правильно. Отже, не слід поспішати з переходом до нової вправи, поки не буде засвоєна та, що вивчається. Необхідно встановити правильні інтервали між заняттями і на самому занятті - між вправами.
Принцип повторності вимагає систематичного тренування протягом року, а також участі у великій кількості змагань. Тільки у повторних змаганнях закріплюються спортивна техніка й тактика, поліпшуються фізичні та вольові якості. Спортивні змагання дають змогу об'єктивно оцінити, як спортсмени оволоділи на тренувальних заняттях навичками і якостями.
До цих основних принципів тренування слід додати, що однією з найважливіших проблем сучасної методики тренування с проблема розвитку високих вольових якостей спортсменів. Рівень цього розвитку - один з показників тренованості спортсмена, його підготовленості до відповідальних змагань. Високі вольові якості досягаються в процесі навчання й тренування та участі її змаганнях. Виховання в спортсмена здатності мобілізувати себе під час змагання - одне з головних вимог, які стоять перед громадським інструктором, тренером.
Зазначені принципи тісно пов'язані між собою. Всебічної фізичної підготовки по можна досягти без поступовості в навчанні й тренуванні, а поступовість ґрунтується на повторності. Водночас успіхові тренувань сприяє свідоме ставлення спортсмена до них. Таким чином, усі принципи здійснюються не у відриві один від одного, а у взаємозв'язку.
3. СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНА
Виховання спортсмена складається з таких органічно взаємозв'язаних частин: технічної, тактичної, фізичної (загальної і спеціальної), моральної й польової та теоретичної підготовки.
При проведенні тренувань слід брати до уваги вік, підготовленість спортсмена, особливості видів спорту, періодів. Новачкам, наприклад, треба більше працювати над виробленням фізичних якостей, елементами спортивної техніки, тоді як підготовленій спортсменам необхідні спеціальна технічна підготовка та оволодіння тактичною майстерністю. В підготовчому періоді тренувань більше уваги приділяється
Loading...

 
 

Цікаве