WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Фізичні якості та особливості їх розвитку у дітей молодшого шкільного віку - Реферат

Фізичні якості та особливості їх розвитку у дітей молодшого шкільного віку - Реферат

потрібно проводити пасивно, більш тривалі заповнюються ходьбою та вправам на розслаблення.
Важливе значення має послідовність виконання вправ. Більш доцільно починати заняття з розвитку рухливості у суглобах, що оточені масивним м'язами (суглоби хребта, кульшові та плечові суглоби), а потім переходити до розвитку рухливості в інших суглобах. При цьому спочатку виконують всі заплановані вправи для розвитку рухливості в одному суглобі, а лише потім переходять до інших.
Розвиток швидкості
Швидкісні можливістю людини є комплексною якістю і складається з наступних проявів:
1. Швидкість рухових реакцій - процес, що розпочинається зі сприйняття інформації, яка спонукає до дії (заздалегідь обумовлений сигнал, або ситуація, що має сигнальне значення), і закінчується з початком руху відповіді.
2. Проста рухова реакція - це здатність якомога скоріше відповідати заздалегідь обумовленою руховою дією на стандартний заздалегідь обумовлений сигнал.
3. Реакція на рухомий об'єкт - це здатність якомога швидше і точніше реагувати на нестандартні переміщення певного об'єкта (об'єктів) в умовах дефіциту часу та простору.
4. Реакція вибору - це здатність людини якомога швидше здійснювати добір адекватної відповіді на різноманітні подразники в умовах дефіциту часу та простору.
5. Швидкість поодиноких рухів - прості необтяжені рухи, що вимагають максимального прояву швидкості (удар у боксі, укол у фехтуванні).
6. Частота (темп) необтяжених рухів - упорядковане чергування напруження та розслаблення одних груп м'язів (синергістів) з одночасним розслабленням та напруженням інших (антогоністів).
Вікові особливості розвитку швидкісних можливостей у дітей молодшого шкільного віку
Швидкість у всіх її проявах прогресує на протязі життя, значно менше і раніше підлягає віковим інволюційним змінам, ніж інші фізичні якості навіть за умови її спеціального розвитку.
Прогресивний розвиток швидкості спостерігається до 14-15 років у дівчат та до 15-16 років у хлопців (В.П.Філін, 1974).
Віковий період від 7-8 до 11-12 років найбільш сприятливий для розвитку швидкості рухових реакцій та частоти рухів. Цей період також відрізняється найвищим в онтогенезі темпами розвитку координаційних можливостей. Тому саме у цьому віці необхідно акцентувати увагу на вдосконаленні міжм'язової координації у швидкісних рухах (А.В.Коробков, 1983).
Особливості методики розвитку швидкості
Покращення швидкості простої реакції можна досягнути шляхом багатократного реагування на різноманітні сигнали (свисток, сплеск, голос). При повторному реагуванні потрібно постійно змінювати завдання і умови їх виконання, добиватись непередбачуваності сигналу.
Покращення складної реакції проводиться за рахунок підвищення швидкості руху об'єкту, раптовій його появі, зменшенню величини і дистанції руху.
Реакція вибору покращується шляхом використання ігор в яких створюються сприятливі умови для реагування на умови діяльності, що змінюються в залежності від поведінки партнерів чи суперника.
Швидкість руху залежить не лише від розвитку швидкісних можливостей, а і від інших факторів, таких як сила, гнучкість, витривалість, техніка і ін.
В зв'язку з цим в методиці виховання швидкості розрізняють два напрямки: цілісне удосконалення швидкості і аналітичне удосконалення тих факторів від яких вона залежить.
Цілісне удосконалення проходить завдяки використанню повторного виконання вправ на швидкість інтервальним методом. Тривалість вправи визначається можливістю підтримувати максимальну швидкість, але не повинна перевищувати 20 с. На одному уроці учень може виконати 8-10 повторень, при цьому найбільша швидкість досягається під час першого і шостого повтору. Навантаження планується з розрахунку 1:10 чи 1:15 (тобто 6 с навантаження - 1 хвилина відпочинку. Інтервали відпочинку 95% від часу необхідного для відновлення після виконання вправи. Характер відпочинку активний.
Як тільки швидкість виконання вправи починає падати потрібно перестати виконувати вправу. На фоні втоми швидкість не виховується.
Добрий результат у вихованні швидкості дають виконання вправ змагальним методом.
Розвиток витривалості
Витривалість - це здатність до тривалого виконання вправ без зниження їхньої якості. Розрізняють:
Загальну витривалість - здатність якомога довше виконувати м'язову роботу помірної інтенсивності, яка вимагає функціонування переважної більшості скелетних м'язів.
Швидкісну витривалість - здатність якомога довше виконувати м'язову роботу з біляграничною та граничною для себе інтенсивністю.
Силову витривалість - здатність якомога продуктивніше, для конкретних умов рухової діяльності, долати помірний зовнішній опір.
Засоби розвитку витривалості
До засобів розвитку витривалості можуть бути зараховані різноманітні вправи і їх комплекси, що відповідають ряду вимог (М.М.Линець, 1997)
- - відносно проста техніка виконання;
- - активне функціонування переважної більшості скелетних м'язів;
- - підвищена активність функціональних систем, що лімітують прояв витривалості;
- - можливість дозування та регулювання навантаження
- - можливість тривалого виконання (від кількох хвилин до кількох годин).
Досить ефективним засобом розвиткувитривалості у молодшому шкільному віці є спортивні і рухливі ігри. В якості допоміжних вправ можна використовувати дихальні вправи.
Вікові особливості розвитку витривалості у дітей
молодшого шкільного віку
Витривалість, як і інші фізичні якості має нерівномірний характер природнього розвитку. Так загальна витривалість у хлопців має високі темпи приросту з 8-9 до 10 років. Середні темпи розвитку швидкісної витривалості припадають на вік від 11 до 13 років. Віковий період від 9 до 11 років характеризується низькими темпами проднього розвитку швидкісної витривалості.
Динаміка природнього розвитку загальної витривалості у дівчат має інший характер ніж у хлопців. Темпи приросту у них спостерігаються в період від 10 до 13 років (А.Г.Сухарєв, 1991).
Особливості методики розвитку витривалості
В процесі розвитку загальної витривалості необхідно забезпечити тренувальні впливи на фактори, що лімітують її прояв.
Найбільш ефективно загальна витривалість розвивається при використанні методів строго реґламентованої та змагальної вправи. Оптимальна тривалість вправи від 20-30 хв. до кількох годин. Розпочинати тренування на витривалість потрібно з ходьби поступово переходячи на біг підтюпцем з дозованою ходьбою. В подальшому перейти на безперервний біг до оптимального рівня. Інтенсивність роботи визначається за показниками ЧСС.
Найбільший ефект у розвитку витривалості у дітей молодшого шкільного віку дає метод ігрової вправи. Регулювання навантаження здійснюється шляхом зміни тривалості ігрових завдань, зменшення або збільшення розмірів ігрового майданчику та кількості гравців, зміни ігрових амплуа тощо. Сумарна тривалість ігрових завдань у залежності від рівня підготовленості може складати від 20-30 до 60-90 хвилин.
Непогані результати у розвитку загальної витривалості поряд з іншими методами дає метод змагальної вправи.
Для розвитку швидкісної витривалості застосовують переважно методи комбінованої вправи та метод змагальної вправи. Тривалість вправи від 10-12 до 25-30 с. для учнів молодшого шкільного віку тривалість вправи буде в межах 10-17 с. Інтенсивність від 70 до 100% стосовно індивідуальної максимальної швидкості. Інтервал відпочинку в межах 90-180 с між вправами і 6-20 хвилин між
Loading...

 
 

Цікаве