WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Методика навчання гімнастичним вправам - Реферат

Методика навчання гімнастичним вправам - Реферат

розвиток спортивної гімнастики і чітко виражена тенденція до безперервного зростання складності вправ і вимог до їх виконання, вимагає пошуку методичних підходів, які б виходили з ідеї одночасного впливу як на структуру вправи, так і на фізичні якості, котрі забезпечують успішне її виконання. Такий підхід виражається "методом поєднаного впливу". Наприклад, удосконалюючи виконання колових рухів двома ногами на коні, гімнаст використовує додаткове обтяження (ноги взуті в кросівки, кеди або на стопах ніг закріплений відповідний вантаж), котре не порушує основну техніку вправи і, тим самим, сприяє розвиткові швидкісно-силових здібностей.
Отже, різноманітний методичний підхід дає можливість добитись впевненого і стабільного виконання вправи і збереження цього стану на тривалий час.
Тривалість збереження навику залежить від індивідуальних можливостей учня, його здібностей, від складності й частоти повторень вправи. Тому, а особливо в процесі спортивного тренування, рекомендується: включати вивчені елементи до спеціальної розминки на приладах, повторювати їх деяку кількість разів після вирішення головних завдань, а інколи і раз на тиждень проводити тренувальне заняття, присвячене раніше вивченим елементам, котрі в майбутньому ще будуть потрібні.
Гнучкий підхід у застосуванні різноманітних методичних прийомів забезпечує стабільність у засвоєнні вправ. Тому, крім прийомів, які застосовувались під час розучування, використовують прийоми, котрі стимулюють краще виконання вправи. Серед них - орієнтири, які допомагатимуть не тільки засвоювати техніку, але й удосконалювати її. Ефективне застосування орієнтирів стимулює найкраще виконання елементу. Наприклад, учень задовільно виконує стрибок, зігнувши ноги, через коня в довжину, і необхідно збільшити амплітуду замаху. В цьому випадку викладач використовує скакалку (мотузку, гумовий джгут) як орієнтир. Він буде поступово піднімати її перед приладом до такої висоти, котра дозволить учневі досягти раціональнішого замаху. Варіативність руху досягається то підвищенням висоти розміщення орієнтиру, то її зниженням.
Поряд з такими суто технічними формами стимулювання кращого виконання вправ у практиці роботи застосовують й інші - педагогічні прийоми, в основі яких лежать фізіологічні закономірності. Відомо, що емоції створюють умови, котрі полегшують проведення нервових імпульсів і, тим самим, допомагають виникненню різноманітних зв'язків між окремими сенсорними (чутливими) системами, між внутрішніми органами і руховим апаратом. Високий рівень емоційного стану учнів дозволяє краще засвоювати вправи. Підвищення емоційної кривої в процесі заняття досягається не тільки завдяки вдалому оволодінню вправою, але й за допомогою похвали, а часом і навпаки - поганої оцінки за виконану вправу ("похвала" і "покарання"). Інколи викладачі надмірно використовують додаткові подразники: вони або завжди хвалять учнів, або завжди применшують їх успіхи - незалежно від істинної якості виконання вправи. Такий підхід до справи недоцільний. Уміле використання так званих додаткових подразників допоможе підтримати відповідний настрій учнів і, як наслідок, створить необхідні умови для відмінного оволодіння вправою.
Значною мірою стимулює краще виконання вправи і такий прийом як періодична зміна костюма. Гімнасти, зазвичай, тренуються в звичайному для себе одязі (труси, майка або футболка). Якщо інколи проводити заняття в одязі, котрий передбачений правилами змагань, то якість виконання вправ покращується. Навіть одягнуті на ноги білі шкарпетки, є стимулюючим чинником чистоти і легкості виконання вправ.
Успіх у виконанні багатьох вправ залежить також від здатності організму учня створювати необхідний енергетичний потенціал. Якщо гімнаст не може відмінно виконати засвоєний елемент, тому що не вміє створювати відповідний енергетичний запас, не управляє в достатній міріенергетичними витратами, то його можна попередньо орієнтувати на виконання ще складнішого елементу, подібного за структурою, тобто застосовувати прийом "переорієнтації": наприклад, гімнасту, котрий задовільно виконує підйом переворотом на кільцях, пропонується зробити його в стійку на руках; в результаті, якщо ця вправа в стійку не вийде, то сам підйом переворотом в упор буде виконаний набагато краще.
Вирішуючи завдання удосконалення рухових навиків, необхідно не тільки стимулювати краще виконання елементів у стандартних умовах, але й привчити гімнастів виконувати їх у незвичних умовах. Залежно від зміни умов, руховий навик удосконалюється шляхом застосування низки методичних прийомів. Найважливіші з них такі:
1) зміна висоти приладу, на якому виконується вправа;
2) перестановка приладів на інші місця;
3) з'єднання даного елементу з іншими вправами;
4) включення гімнастичного елементу, який вивчається, до різних комбінацій;
5) виконання вправи на приладах різної якості (це можна застосовувати лише тоді, коли учень досконало володіє вправою);
6) виконання вправи на тренуваннях, які проводяться в незвичних умовах, в незвичній обстановці (в присутності глядачів).
Таким чином, етапи розучування гімнастичних вправ розглядаються як єдиний і неподільний процес. Всі умовно виділені етапи, взаємопов'язані, і між ними не існує чітко виражених меж і переходів. Ці етапи, як правило, стикуються і накладаються один на одного, тобто кожен наступний починається на тлі попереднього. Загальна мета процесу навчання виражена в досконалості виконання рухових дій, результатом котрої є гармонійний завершений рух.
Література:
1. Абрамян А. Массовые гимнастические выступления. - Физкультура и спорт, 1966. - 95 с.
2. Авсеев Е. По спирали сложности // Гимнастика.-М.: Сов. Спорт, 1989.
3. Білокопитова Ж.А. Гімнастика, краса і здоров'я. - К.: "Здоров'я", 1991. - 100 с.
4. Богомолов А.П. Психологическая подготовка гимнастов. - М.: ФиС, 1974. - 80 с.
5. Болобан В.Н. Юный акробат К.: Здоров'я, 1982. - 160 с.
6. Болобан В.Н. Обучение в спортивной акробатике. К.: Здоров'я,1986. - 128 с.
7. Болобан В., Коркин В. Школа семейной акробатики. К.: Молодь, 1991. - 168 с.
8. Беляков В.Т. Мастерство советских гимнастов. - М.: ФиС, 1955. - 212 с.
9. Брыкин А. Т. Гимнастическая терминология. - М.: Физкультура и спорт, 1963.
10. Васильков Г.А. Гимнастику юным. - К.: "Здоров'я", 1978. - 128 с.
11. Васютин М. Ввыступают юные гимнасты. - М.: "Детская литература", 1966. - 320 с.
12. Гайдучок С. Вправи вільноруч (ч. 1-4). - Львів; накл. "Сокола-Батька", 1927, - с. 42.
13. Гайдучок С. Долівкові вправи. - Львів; Бібліотека сокільських видань, 1936, - с. 20.
14. Голубьев В.Л. Гимнастика "Ежегодник" Спортивная гимнастики и акробатика. Художественная гимнастика. Прыжки на батуте. - М.: Советский спорт, 1989. - 92 с.
15. Гимнастика. - М - Л.: Физкультура и спорт, 1940.
16. Гимнастика. В помощь тренеру. - М.: ФиС, 1970. - 95 с.
17. Гимнастика. Справочник (от монреаля до Москвы). - ФиС, 1980. - 85 с.
18. Гимнастика в вузе. - Львов, Изд. Университета, 1958. - 45 с.
19. Гимнастика под ред. А. М. Шлемина, М. Л. Украна. - М.: Физкультура и спорт, 1954.
20. Гимнастика под ред. В. Н. Короновского, - М.: Академия педагогических наук РСФСР, 1954.
Loading...

 
 

Цікаве