WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Розвиток бистрості - Реферат

Розвиток бистрості - Реферат


Реферат на тему:
Розвиток бистрості
Бистрість (прудкість) - це здатність людини здійснювати рухові дії з мінімальною для даних умов витратою часу. Бистрість проявляється через сукупність швидкісних здібностей, які можна характеризувати як:
а) здібність людини терміново реагувати на події, які вимагають негайних рухових дій, наприклад, почати стартові рухи у відповідь на постріл стартера;
б) здібність людини забезпечувати швидкоплинність рухів (швидкість одного руху, частота або темп рухів).
Першу здібність умовно прийнято називати "швидкістю рухових реакцій", другу - "швидкістю рухів".
Рухова реакція може бути двох типів: простою і складною.
Простою руховою реакцією прийнято називати реакцією, яка характеризується заздалегідь чітко обумовленою відповіддю на попередньо визначений сигнал (наприклад, почати стартовий рух у відповідь на постріл стартера; припинити нападаючі дії в боксі при команді рефері "стоп" і т. ін.).
Складна рухова реакція є двох типів: реакція на об'єкт, що рухається, і реакція вибору.
Реакція людини на рухомий об'єкт - це її здатність якомога швидше і точніше реагувати на нестандартні переміщення певного об'єкту (об'єктів) в умовах дефіциту часу та простору.
В основі реагування на рухомий об'єкт лежить вміння постійно утримувати його в полі зору, визначати просторові і часові параметри переміщення об'єкта та оперативно підбирати адекватні рухи-відповіді.
Реакція вибору - це здатність людини якомога швидше здійснювати добір адекватної відповіді на різноманітні подразники в умовах дефіциту часу та простору. Наприклад, фехтувальник, борець чи боксер, захищаючись, обирає один із можливих варіантів відповіді на застосований проти нього прийом.
Швидкість одного руху характеризується переміщенням окремої ланки тіла на задану відстань з мінімальною витратою часу. Прості, необтяжені рухи, типу прямих одиночних ударів у боксі, уколів у фехтуванні тощо, вимагають максимального прояву швидкості (бистрості). Координація таких рухів відносно проста і мало впливає на швидкість їх виконання. У більш складних за координацією рухах скорочення часу їх виконання пов'язане з удосконаленням міжм'язової координації. Чим простіша за координацією вправа, та чим більше автоматизований рух, тим менше напруження припадає на ЦНС при її виконанні, і тим більша швидкість руху. Поряд із тим, чим складніша координація та чим більший зовнішній опір, тим більший час рухової дії обумовлюється не бистрістю, а координаційними та силовими можливостями. Фактично швидкість подолання опору, величиною понад 20 % від максимального, у конкретній руховій дії обумовлюється не власне швидкісними, а силовими можливостями.
Частота (темп) необтяжених рухів характеризується максимальною кількістю рухів за певний проміжок часу. Особливо важливе значення частота (темп) має в рухах спринтерського характеру та при швидкому повторенні ациклічних рухів (наприклад, серія ударів в боксі). Кожний рух такого типу є упорядкованим чергуванням напруження та розслаблення одних груп м'язів (синергістів) з одночасним розслабленням та напруженням інших (антогоністів). Характерно, що процеси розслаблення перебігають значно повільніше, аніж процеси напруження. При невисокому темпі це чергування перебігає досить чітко і без помилок. Із збільшенням темпу рухів настає такий момент, коли збудження м'язів-синергістів та м'язів-антогоністів частково співпадає (м'язи не встигають розслабитися між черговими напруженнями). Внаслідок цього виникає швидкісна напруженість, що не дозволяє не тільки збільшувати частоту рухів, а навіть підтримувати її.
Швидкісні здібності людини специфічні, тому перенос прудкості відбувається лише в координаційно схожих рухах. Так, суттєве покращення результату у стрибках в довжину з місця позитивно позначиться на результатах у спринтерському бізі, штовханні ядра та інших вправах, у яких швидкість розгинання ніг має велике значення. Водночас це практично не позначиться на швидкості плавання, серійних ударах у боксі тощо. Найбільший перенос бистрості спостерігається у дітей, підлітків та у дорослих людей, які фізично підготовлені слабо. З ростом фізичної підготовленості перенос усіх видів бистрості різко зменшується. Ось чому у тренуванні дітей, підлітків та фізично слабо підготовлених дорослих людей доцільно комплексно розвивати усі види бистрості за допомогою різноманітних вправ. У тренуванні людей, які фізично добре підготовлені перевагу слід надавати вибірковому розвиткові певних видів прояву бистрості відповідно до їх значення у тих чи інших рухових діях. Бистрість в усіх її проявах прогресує протягом життя значно менше і раніше підлягає віковим інволюційним змінам, ніж інші рухові якості, навіть за умови її спеціального розвитку.
Прогресивний природний розвиток бистрості спостерігається до 14-15 років у дівчат та до 15-16 років у хлопців. У подальшому швидкість цілісних рухів у дівчат навіть погіршується, а у хлопців дуже повільно зростає до 17-18 років і потім стабілізується. Таким чином, із закінченням пубертатного періоду практично припиняється і подальший біологічний розвиток бистрості.
Віковий період від 7-8 до 11-12 років найбільш сприятливий для аналітичного розвитку бистрості рухових реакцій та частоти рухів.
Основою методики виховання швидкості простих реакцій є багаторазове повторення вправ з акцентом на раптове реагування конкретною дією на різноманітні сигнали. Такі вправи отримали назву "вправи на швидкість реагування". Наприклад: раптова зупинка за сигналом під час бігу; з упору присівши - швидко встати або прийняти положення упор лежачи; у висі - швидко зігнути ноги і т. ін. Методичними умовами ефективності таких вправ є:
- зосередження уваги учня не на очікування сигналу до дії, а на негайну відповідь (реагування) дією;
- достатній рівень підготовленості учня до виконання рухової дії, яка пропонується. Якщо дія засвоєна недостатньо, то латентний час рухової реакції суттєво зростає;
- термінове інформування учнів про час, який був фактично витрачений на реагування. Відсутність такої інформації або її неточність суттєво звужує, а іноді і виключає можливість керування руховими реакціями. Враховуючи це, останнім часом все більше уваги приділяють конструюванню і впровадженню електронно-технічних та інших засобів термінової інформації, яка дозволяє точно вимірювати параметри рухових реакцій і терміново інформувати про це виконавців (наприклад, тензометричні стартові колодки в легкій атлетиці, які з'єднані з електронним табло);
- багаторазове, серійне відтворення рухових реакцій в обмежений час. Повторювати реагування у кожній серії доцільно до тих пір, поки час реагування не збільшиться. В середньому це складає від 4-6 до 15-20 реагувань;
- кількість серій повторних реагувань залежить від стану тренованості конкретної людини, складності та енергоємності моторного компонента (руху-відповіді) і складає в середньому 3-6 серій;
- інтервал відпочинку міжсеріями складає в середньому 2-3 хв. Поряд із цим, доцільно орієнтуватися на суб'єктивні відчуття готовності до наступної серії реагувань;
- характер відпочинку між серіями - активний (вправи на розслаблення та помірне розтягування м'язів, що мають основне навантаження у русі-відповіді);
- варіативно змінювати тривалість пауз між підготовчою та виконавчою командами у межах від 1 до 2-3 с. Оптимальна тривалість пауз між
Loading...

 
 

Цікаве