WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Розвиток спритності - Реферат

Розвиток спритності - Реферат

виконувати їх вільно.
У процесі виховання спритності загальна координаційна напруженість поступово долається. Для того щоб швидше позбутися цього стану, використовують спеціальні прийоми, до яких можна віднести:
- усвідомлення учнями необхідності виконувати рухи без зайвого напруження, легко невимушено. Це обумовлено тим, що під час виконання вправ учні звертають увагу переважно на результат, а не на якість виконання рухової дії;
- спеціальні вправи на розслаблення, призначення яких - формувати сприйняття розслаблення стану м'язів і навчати учнів довільно їх розслабляти (наприклад, при виконанні вправ - посміхатися, розмовляти, закрити на мить очі і т. п.). Рекомендують також виконання вправ у стані значної втоми, яка спонукає напруження лише в найбільш потрібні моменти).
Удосконалення здатності підтримувати рівновагу.
Розрізняють статичну рівновагу (тобто рівновага в статичних положеннях, наприклад, стійка на голові) і динамічну рівновагу (рівновага в русі, наприклад, їзда на велосипеді). Виховання здатності до збереження рівноваги здійснюється двома шляхами:
- перший шлях - застосування так званих вправ на рівновагу (рухи та пози, що здійснюються в умовах, ускладнюючих збереження рівноваги). Корисні також дії, що призводять до часткової втрати рівноваги з наступним її відновленням. Одним із показників розвитку рівноваги є швидке її відновлення;
- другий шлях базується на відбірковому вдосконаленні аналізаторів (вестибулярного і рухового), які забезпечують збереження рівноваги. Для вдосконалення вестибулярної функції використовують вправи з прямолінійними і кутовими прискореннями.
Зберегти рівновагу значно легше, якщо рухи виконуються технічно правильно.
Для виховання спритності можна використовувати будь-які вправи, за умови, якщо вони містять у собі елементи новизни (подолання більш-менш значних координаційних труднощів). Вправи, що виконуються на рівні навички, не мають значення для виховання спритності. Отже, найвагомішим критерієм при виборі вправ для ефективного впливу на рухово-координаційні здібності є їх новизна і незвичність.
Прагнучи до збільшення арсеналу різноманітних навичок, одночасно не слід забувати про їх вдосконалення. Відомо, що недоліки в техніці виконання вправ у подальшому можуть ускладнювати засвоєння нових рухів. Навіть прості рухи слід виконувати точно і красиво.
Здібність виконувати рухи легко, невимушено, з великою амплітудою в значній мірі залежить від уміння розслабляти м'язи.
Приблизні вправи на розслаблення
1. З різних вихідних положень (стоячи, сидячи, стоячи на колінах, у нахилі вперед) потрушування і покачування розслабленими руками, чергування напруження і розслаблення м'язів рук і плечового поясу. Те саме в русі.
2. З різних вихідних положень (руки вгору, в сторони, вперед) розслаблене опускання рук, послідовне розслаблення м'язів рук і плечового поясу (спочатку розслаблення м'язів кисті, потім передпліч і плечей).
3. З різних вихідних положень (лежачи на спині, на животі, на боці, стоячи на колінах, сидячи) розслаблення м'язів тулуба, чергування напруження і розслаблення м'язів тулуба, поєднання розслаблення м'язів тулуба з напруженням м'язів рук.
4. З положення нахилу вперед розслаблене покачування тулубом.
5. З положення нахилу вперед прогнувшись, розслаблюючи м'язи спини і трішки згинаючи ноги, різке згинання вперед.
6. З різних вихідних положень (сточи на одній нозі, сидячи, лежачи з піднятими ногами) розслаблення м'язів ніг, розслаблене потрушування ногами, чергування напруження і розслаблення м'язів ніг.
7. Лежачи на спині (на животі) поєднання розслаблення м'язів ніг з напруженням м'язів тулуба і рук, і навпаки.
8. З вису на перекладині, кільцях, різновисоких брусах і т. д. послідовне й одночасне розслаблення м'язів ніг, тулуба і плечового поясу.
9. Розслаблення м'язів тулуба і ніг під час розмахування у висі і упорі.
Основними методами оцінки координаційних здібностей (спритності) є: метод спостереження; метод експертних оцінок; за допомогою приладів; метод тестів.
За допомогою методу спостереження учитель має можливість визначати як швидко і легко учні оволодівають різними руховими діями; як точно і швидко координують вони свої рухи, беручи участь в естафетах і рухливих іграх; наскільки своєчасно і винахідливо перебудовують рухові дії в ситуаціях раптової зміни обставин, тобто в умовах, які висувають високі вимоги до координаційних здібностей.
Для отримання експертних оцінок учитель запрошує в школу досвічених спеціалістів, які висловлюють свою думку. Способи проведення експертизи - різноманітні. Для умов школи найбільш придатним є спосіб ранжування - розміщення дітей в порядку погіршення або поліпшення їх координаційних здібностей. Місце, або ранг, який займає учень, визначається кількістю набраних балів. За допомогою інструментальних методів можна отримати досить точні кількісні оцінки рівня розвитку координаційних здібностей і їх окремих компонентів (ознак). Так, координаціометри різної складності, тремометри-координаціометри застосовують для виміру точності, бистрості рухів. Кінематометри, динамометри і рефлексометри (реакціометри) використовують для виміру точності відтворення, диференціювання і вимірювання відповідно просторових, силових ічасових параметрів рухів; а стабілографи - для визначення здібності підтримувати рівновагу тіла.
В даний час основним методом діагностики координаційних здібностй учнів є спеціально відібрані рухові тести:
- човниковий біг 3 х 10 м; 4 х 9 м.;
- три перекиди вперед;
- метання малого м'яча провідною рукою на дальність з положення сидячи на підлозі ноги нарізно;
- метання малого м'яча на точність з положення сидячи на підлозі ноги нарізно;
- ведення баскетбольного м'яча провідною рукою під час бігу зі зміною напрямку руху.
Човниковий біг 4 х 9 м/с
Нормативи оцінки спритності учнів 6-17 років за державним тестом
Хлопчики
Таблиця
Вік Нормативи, бали
5 4 3 2 1
6 12,3 13,0 13,8 14,5 15,2
7 12,0 12,7 13,4 14,2 14,8
8 11,7 12,3 13,4 13,7 14,2
9 11,4 12,0 12,7 13,4 14,1
10 11,1 11,7 12,3 13,0 13,7
11 10,8 11,4 12,0 12,6 13,3
12 10,5 11,1 11,7 12,3 12,9
13 10,2 10,8 11,3 11,9 12,5
14 9,9 10,4 11,0 11,6 12,1
15 9,6 10,1 10,6 11,2 11,7
16 9,3 9,8 10,3 10,8 11,3
17 9,0 9,4 9,9 10,4 10,9
Дівчатка
Вік Нормативи, бали
5 4 3 2 1
6 12,5 13,2 14,0 14,7 15,1
7 12,3 13,0 13,8 14,1 15,2
8 12,2 12,8 13,6 14,2 14,9
9 12,0 12,6 13,3 13,9 14,6
10 11,8 12,4 13,0 13,7 14,2
11 11,6 12,2 12,8 13,4 14,0
12 11,4 11,9 12,5 13,1 13,7
13 11,2 11,8 12,3 12,8 13,4
14 11,0 11,5 12,0 12,6 13,1
15 10,8 11,3 11,8 12,3 12,8
16 10,6 11,1 11,5 12,0 12,5
17 10,4 10,8 11,3 11,7 12,2
Література:
1. Верхошанский Ю.В. Основы специальной физической подготовки спотрсменов.- М.: ФиС, 1988.- 331 с.
2. Голобородько В.А. Педагогический подход к оценке //Физическая культура в школе.- 1978.- № 12.- С. 21.
3. Иванов Н.Д. Обучение метанию малого мяча в VI классе //Физическая культура в школе.- 1985.- № 7.- С. 20-23.
4. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей.- Львів: Штабар, 1997.- 207 с.
5. Линець М.М., Андрієнко Г.М. Витривалість, здоров'я, працездатність.- Львів, 1993.- 131 с.
6. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: Учебн. для институтов физ. культуры - М.: ФиС, 1991.- 543 с.
7. Мейксон Г.Б., Шаулин Е.Б. Самостоятельные занятия учащихся по физической культуре.- М., 1986.
8. Новосельский В.Ф. Методика урока физической культуры в старших класах: Учебное пособие.- К.: Рад. школа, 1989.-128 с.
9. Определение физической подготовленности школьников /Под. ред. Б.В.Сермеева.- М.: Педагогика, 1973.- 104 с.
10. Петров В.А. Примерные обучающие программы // Физическая культура в школе.- 1983.- № 10.- С. 28-29.
11. Петров В.А. Примерные обучающие программы //Физическая культура в школе.- 1983.- № 10.- С. 28-29.
12. Тер-Ованесян А.А., Тер-Ованесян И.А. Обучение в спорте.- М.: ФиС, 1993.- С. 181.
13. Филин В.П. Воспитание физических качеств у юных спортсменов.- М.: ФиС, 1974.- 232 с.
14. Шитикова Г.Ф. Оценка навыков и умений у младших школьников //Физическая культура в школе.- 1977.- № 3.- С. 14-18.
15. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів.- Львів: ЛОНМІО, 1996.- 232 с.
16. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання.- Тернопіль: Збруч, 2000.- 183 с.
17. Шлемин А.М. Один из эффективных методов // Физическая культура в школе.- 1981.- № 11.- С. 27-29.
Loading...

 
 

Цікаве