WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Фізичне виховання дітей при захворюваннях обміну речовин - Реферат

Фізичне виховання дітей при захворюваннях обміну речовин - Реферат

їх можна звести до трьох груп з виділенням окремих складових в кожній з них.
Перша група характеризується порушенням режиму, збалансованості харчування та його адекватності внаслідок: а) звички; б) дії психогенних факторів; в) розладів зі сторони гіпоталамусу.
Режим харчування. В нормі у дитини підвищений апетит спостерігається зранку, коли в основному розпадається енергетичного депо через переважання процесів катаболізму над процесами анаболізму для забезпечення активності дитини протягом робочого дня. В тих випадках, коли батьки дають дітям більшу частину денного раціону в другу половину дня, у дітей апетит підвищується саме у вечірній час. А в цей період доби відбувається накопичення енергії та відкладання жиру у депо, особливо у дітей зі спадковою схильністю до ожиріння.
Адекватність харчування. Дотримання принципу енергетичної адекватності передбачає відповідність між кількістю калорій, що витрачається людиною протягом доби та тією, що надходить в процесі споживання їжі. Відсутність такої відповідності через переїдання може стати причиною розвитку ожиріння. Неадекватність харчування, що супроводжується накопиченням жиру виражається через формулу: Накопичення жиру = прихід калорій - розхід енергії (основний обмін + робота) - ріст.
В шлунку є чутливі нервові закінчення, пов'язані з ЦНС, які відключаються лише при заповнені шлунку їжею. Шлунок подібний на ґумову кульку, яку при кожному накачуванні повітрям неможливо повернути до початкового розміру. Тому кожний наступний прийом їжі буде вимагати більшого насичення об'ємом їжі. Приблизно така схема розвитку підвищеного апетиту, наслідком якого є відкладання жиру в депо.
Збалансованість харчування передбачає оптимальне співвідношення поживних речовин (білки, жири, вуглеводи), вітамін та мінеральних речовин, що надходять у організм дитини. Співвідношення б : ж : в = 1 : 1 : 3 в молодшому віці та 1 : 1 : 4 в старшому віці дітей.
Вуглеводи є основним енергетичним джерелом, тому надлишок вуглеводів в раціоні призводить до затримки води в організмі та утворенню "неповноцінного" жиру - глікогену в печінці і м'язах, який відкладається у депо і не приймає участі в процесах обміну.
Жирова тканина не є просто баластною, інертною тканиною. Вона досить активна і, навіть, "агресивна". Її "агресивність" проявляється у високій здатності утворювати нову кількість жиру. Вона жадібно поглинає жир із крові в тій більшій кількості, чим більше його надходить у кров і, до того ж, утворює новий жир із надлишку вуглеводів. Кожна жирова клітина може збільшуватися у будь-якому віці. До того ж в процесі схуднення вони не зникають, а лише спустошуються. З утворенням нового жиру жирові клітини знову наповнюються, як кишеньки до певного критичного об'єму, після чого відбувається процес утворення нових жирових клітин.
Розвиток ожиріння через порушення основних принципів та режиму харчування ускладнюється особливостями протікання обмінних процесів у дітей. Саме у дітей відмічається висока засвоюваність вуглеводів (98-99%) починаючи з перших тижнів життя, яка зберігається і у дітей старшого віку. Цей відсоток є значно меншим у дорослих людей. В періоди "витягування" дитини (7-8р.; 12-15р.) спостерігаються піки засвоєння вуглеводів.
Якщо дитина споживає жирів більше необхідної норми, то процеси відкладання жиру посилюються особливостями жирового обміну у дітей. У дітей незначна частина жирів, що всмоктуються в кишечнику використовується для енергетичних цілей, а решта відкладається у жирових депо, головним чином в підшкірній клітчаті. Ці жирові депо є дуже нестійкими, однак потенційна можливість ожиріння існує.
У дітей, на відміну від дорослих, процеси асиміляції (синтез та засвоєння речовин) переважає над процесами дисиміляції (розщеплення та розпаду речовин), що складає передумови до накопичення зайвих поживних речовин.
Обмінні зрушення відбуваються в організмі дитини в період статевого дозрівання. В пубертатний період ожиріння починає бурхливо прогресувати, особливо у дівчат. Це пояснюється збільшенням активності наднирників, гормони яких впливають на обмінні процеси. Наднирники осіб жіночої статі, на відміну від чоловічої, здатні продукувати і жіночі (екстрогени) і чоловічі ( андрогени) гормони. У чоловіків жіночих статевих гормонів не утворюється. Жіночі гормони сприяють в декілька разів більш швидкому синтезу жиру та здатності відкладання його в жирових депо.
Друга група причин характеризується пониженими витратами енергії, внаслідок: а) гіпокінезії; б) конституціонального загального низького рівня витрати енергії. Ці чинники мають певне, але не визначальне значення у розвитку ожиріння. Далеко не всі діти, навіть при тривалому постільному режимі повніють. В той же час, частина дітей і при активному способі життя мають зайву вагу. До того ж не всі діти, які характеризуються такими особливостями ЦНС, що свідчать про їх належність до групи з психологічними конституціонально низькими витратами енергії мають зайву масу тіла.
Третя група причин включає в себе всі можливі відхилення ендокринного та нервового характеру, що викликають порушення жирового обміну. До подібних станів відносять понижена функція щитовидної залози, підвищена функція кори наднирників і гіпофіза, понижена активність статевих залоз, порушення функції гіпоталамуса та інші. Внаслідок цього відбувається: а) пониженню синтезу білків з підвищеним утворенням жиру та глюкози, а потім і жиру з білків; б) порушення нормального згорання жиру; в) підвищене накопичення жиру тканинами.
Одним із головних чинників таких змін є спадковість. Так, доведено, що кількість жирових клітин у людини є генетично обумовлено. Ожиріння має дивовижну подібність, навіть, у характері локалізації жиру у батьків і дітей. Наукові дослідження свідчать, що у худорлявих батьків, ймовірність ожиріння їх дітей не перевищує 8%; при ожирінні одного з батьків - 40%; а двох - 80% і більше.
По спадковості передається також зміни активності ферментів, що прискорюють жировий обмін та згоряння жиру в організмі, а також особливості нейроендокринної системи та певна спрямованість білкового та вуглеводного обміну речовин.
Значну роль генетичногофактору у виникненні ожиріння підтверджують результати дослідження, проведеного у Лавальському університеті Квебеку. Там досліджувалися молоді дорослі чоловіки - монозіготні близнюки. Протягом ста днів їм давали їжу, що перевищує норму на 1000 ккал за добу. Приріст маси у близнюків був однаковим, однак значно різнився у різних пар.
До того ж ожиріння може бути наслідком важких ушкоджень нервової системи ( травма, пухлина) чи запальних процесів у мозку ( енцефаліт, менінгіт), або ускладненнями гіпоталамусу після перенесеного грипу та інших захворювань проміжного мозку.
3. Особливості фізичного виховання дітей, хворих на ожиріння.
Хворим на ожиріння дуже корисно займатись фізичними вправами. Фізичні навантаження підвищують інтенсивність основного обміну дитини, покращують процеси окислення (згоряння) жиру, пригнічують апетит (за умови підвищеного рівня катехоламінов). Багато дітей за рекомендаціями вчителя фізичної культури, лікаря починали займатися фізичними вправами та втрачали інтерес через певний проміжок часу, не досягнувши результату. Необхідно знати про те, що позбавлення зайвої ваги - це складний і тривалий процес.
Показаннями до занять фізичними вправами є: екзогенно-конституціональне ожиріння 1- 4 ступенів та нейроендокринна форма ожиріння. Протипоказаннями до занять фізичною культурою є загострення хвороб, що супроводжують ожиріння. Протипоказаннями до занять на тренажерах та оздоровчим бігом є: ожиріння 4 ступеня будь якої етіології; хвороби, що супроводжують ожиріння (АТ вище 200/ 120 мм. рт. ст; зменшення пульсу до 60 уд/хв). За Фурмановим Ю.Н. біг
Loading...

 
 

Цікаве