WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Особливості планування у сільському зеленому туризмі (пошукова робота) - Реферат

Особливості планування у сільському зеленому туризмі (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота:
Особливості планування у сільському зеленому туризмі
Чимало аматорів-початківців, а такими в більшості випадків є особи, які намагаються займатися сільським зеленим туризмом, спершу недооцінюють значення планування цього підсобного чи основного приватного бізнесу. Опираючись лише на модні тенденції чи міркуваннях знайомих, можна зазнати поразки, коли вкладені кошти й зусилля так і не окупляться, а замість підприємницького азарту в свідомості назавжди залишиться розчарування щодо доцільності займатися цією діяльністю.
Розвиток сільського зеленого туризму, як і будь-який інший вид господарської діяльності, вимагає чіткого планування.
Планування - це одна з основних форм менеджменту агротуристичних організацій, що полягає в чіткому визначенні та конкретній регламентації стратегії, тактики і виробничого механізму функціонування агротуристичних організацій і закладів у ринковому середовищі з метою забезпечення їх ефективної конкурентоспроможності та економічного процвітання.
Планування - це безперервний систематичний процес обробки внутрішньовиробничої та зовнішньо ринкової інформації, на основі якого менеджер визначає і регламентує в часі майбутні цінності та цілі туристичної організації, а також засоби (інвестиційні, інноваційні, працересурсні тощо) і методи (організаційні, економічні, маркетингові тощо), необхідні для реалізації запланованих стратегічних і тактичних цілей своєї організації чи закладу.
Методологія планування ґрунтується на оптимальному поєднанні емпіричного та формального підходів. Виділяють такі основні методи планування сільського зеленого туризму.
- емпіричні методи: індукції, дедукції, експертних оцінок, якісного ранжування тощо;
- формальні методи: математичної інтерполяції, екстраполяції, зведення балансів тощо [8].
Планування сільського туризму потребує інтегрованого підходу з огляду на низку обставин об'єктивного характеру.
Низька рентабельність індивідуального селянського (фермерського) господарства як основного виду землекористування у сільських місцевостях та зростання економічних проблем землекористування вимагає від сільського фермера вміння планувати й раціонально перерозподіляти наявні ресурси, зокрема, в інтересах туризму.
Панує думка, що туризм є ефективним засобом економічного та соціального відродження. Однак, враховуючи фрагментарний характер поширення сільського зеленого туризму в Карпатському реґіоні, необхідно здійснювати перспективне територіальне й економічне планування для того, щоб забезпечити відповідні вигоди та прибутки для сільських місцевостей.
Сільська місцевість є непостійним ресурсом, дуже чутливим до екологічних та соціальних змін, тому в кожному окремому випадку може розвинути лише певні види туризму, адекватні її фізичним та соціокультурним характеристикам. Дуже важливо, щоб характеристики, які приваблюють туристів, згодом не зникли внаслідок надлишкового розвитку туризму. Для цього потрібно здійснювати постійний менеджмент туризму та туристів.
Планування розробляють із урахуванням чітко визначених часових рамок із застосуванням гнучких сучасних інтеґративних, екологічно безпечних та сталих методів.
Найбільша проблема планування на рівні приватних власників агроосель полягає у відсутності в них спеціальних економічних знань і відповідних навиків управління сільським туризмом. В Україні нині розширення та розвиток сільського зеленого туризму відбувається не внаслідок продуманої політики реґіонального і місцевого планування, а екстенсивно, як інноваційний продукт ринку, що збільшується стихійно. Однак, не варто й перебільшувати цю проблему.
Потрібно враховувати й те, що туризм у сільських районах - це приватний ініціативний сектор, тому рівень його планування має відбуватися у руслі загального місцевого й регіонального планування соціально-економічного й культурного розвитку сільських громад. Ця проблема має два аспекти, які обов'язково варто розглядати при плануванні сільського туризму:
- необхідність враховувати розміри, місцерозташування, характеристики і потреби ринків сільського туризму;
- розуміння співвідношення політичних впливів та реальної економічної ситуації [67].
Відтак, успіх розвитку сільського туризму вимагає планування участі і громадського, і приватного секторів у такого типу діяльності.
Довготривале планування організації сільського зеленого туризму в Україні включає в себе низку завдань:
-- забезпечення ефективного оперативного планування;
- розвиток регіональних і локальних стратегічних планів для забезпечення стабільної та прогнозованої економічної та соціальної ситуацій;
- спрямування громадських і приватних інвестицій у потрібне русло;
- забезпечення організаторів сільського туризму бізнес-інформацією.
Основними напрямами планування сільського зеленого туризму є:
o Планування збору та розповсюдження інформації. Досі в Україні мало уваги приділяють вивченню
ринкової інформації стосовно сільського туризму. Без цього виникають складнощі для інвесторів, організаторів ефективного агротуристичного бізнесу та туроператорів, при проведенні маркетингових кампаній тощо.
o Планування комплексу маркетингових заходів з просування, прямої реклами й збуту агротуристичного продукту. У теперішній ситуації власники сільських осель мають ще слабкі й, фактично, аматорські зв'язки з ринком, тому при плануванні потрібно насамперед враховувати маркетингові стратегії просування й збуту.
o Планування характеру освоєння агрорекреаційно-ресурсного потенціалу територій.
o Територіальне планування розподілу та просторово-часової циркуляції туристичних груп (планування раціональної експлуатації рекреаційно-туристичного ресурсу сільської місцевості).
o Бізнес-планування та планування механізмів формування й розподілу інвестиційного капіталу.
o Планування соціально-інфраструктурного розвитку сільських місцевостей.
o Інвестиційне та технологічно-інноваційне планування реконструкції, технічного переоснащення, капітального будівництва, розширення профілю діяльності та сталого стратегічного розвитку в конкурентному середовищі.
o Економічне планування внутрішньорічного та внутрішньосезонного розподілу обслуговуючих потужностей агротуристичної оселі.
o Планування заходів щодо забезпечення екологічної сталості природокористування в сільських районах, збереження етнокультурного, біотичного й ландшафтного різноманіття.
Розрізняють такі рівні планування:
- за територіальним охопленням: регіональне, районне, селищне, приватногосподарське (мікроекономічне);
- за значущістю
Loading...

 
 

Цікаве