WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Емоції і здоров'я - Реферат

Емоції і здоров'я - Реферат


Реферат на тему:
Емоції і здоров'я
План
1. Поняття про емоції
2. Еволюції та їх види
3. Емоції і навчальний процес
4. Стрес, стадії стресу
Поширена ранiше фраза "всi хвороби вiд нервiв" трансформувалась у "всi хвороби вiд стресiв". I не без пiдстав. За даними Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я, 45% всiх захворювань пов'язано зi стресом, а деякi спецiалiсти вважають, що ця цифра в 2 рази бiльша. Але ось iнший факт: 30-50% вiдвiдувачiв полiклiнiк - це практично здоровi люди, якi потребують лише деякої корецiї емоцiйного стану.
Однак автор вчення про стрес Ганс Сельє вважає, що стрес може бути корисний, сприяючи пiдвищенню адаптивних можливостей органiзму, i навiть називає його "гострою приправою до повсякденної їжi життя" стверджуючи, що лише за певних умов стрес є хвороботворним. В останньому випадку психiчнi переживання, пов'язанi зi стресом, можуть привести до патологiчних змiн в органiзмi i в результатi - до захворювань внутрiшнiх органiв або, як їх ще називають, психосоматичних хвороб ("сома" - по латинi "тiло"). Однак психiка людини може бути як причиною виникнення стресiв, так i найсильнiшим проти них захистом. В цьому планi хотiлося б видiлити три думки.
Перша. Здоров'я - фiзичне i психiчне - пов'язане iз свiтовiдчуттям, "настроєм" i способом життя. Те, що ми думаємо, вiдчуваємо, робимо, до чого прагнемо, визначають наше здоров'я не менше, нiж здоров'я визначає наше життя.
Друга. Людина вiдповiдальна за своє життя i своє здоров'я не менше, нiж за життя, здоров'я i благополуччя своїх близьких. Розумiння цiєї вiдповiдальностi може багато змiнити в життi. Оздоровлюючись ми даруємо радiсть життя i оточуючим.
Третя. Збереження або здобуття здоров'я неможливе без вiдповiдностi наших можливостей нашим бажанням. Як говорив Станiслав Єжи Лец: "Пiднiмайся над собою, але не втрачай себе з виду".
В перекладi з англійської слово "стрес" означає тиск, натяг, зусилля, а також зовнiшнiй вплив, який створює цей стан. Вперше це слово з'явилося в 1303 роцi у вiршах поета Роберта Маннiнга: "...ця мука була манною небесною, яку господь послав людям, якi перебували в пустелi 40 зим i знаходились у великому стресi".
У лiтературу з медицини i психологiї слово "стрес" попало пiвстолiття назад. В 1936 роцi в журналi "Nature", в роздiлi "Листи до редактора" було опублiковане коротке повiдомлення канадського фiзiолога Ганса Сельє (тодi ще нiкому невiдомого) пiд назвою "Синдром який викликається рiзними пошкоджуючими агентами".
Ще будучи студентом, Сельє звернув увагу на той факт, що рiзнi iнфекцiйнi захворювання мають схожий початок: загальне нездужання, втрата апетиту,температура, озноб, ломота i болi в суглобах. Експерименти пiдтвердили спостереження молодого вченого. Вони показали, що не лише iнфекцiї, але й iншi шкiдливi фактори (охолодження, опiки, рани, отруєння i т.п.), поряд iз специфiчними для кожного iз них наслiдками, викликають комплекс однотипних бiохiмiчних, фiзiологiчних i поведiнкових реакцiй. Сельє припустив, що iснує спiльна неспецифiчна реакцiя органiзму на будь-яку "шкiдливiсть", направлена на мобiлiзацiю захисних сил органiзму. Цю реакцiю вiн назвав стресом.
Iнакше кажучи, Сельє припустив, що будь-яка потреба в перебудовi вимагає неспецифiчної "адаптацiйної енергiї" подiбно до того, як "рiзнi побутовi предмети - обiгрiвачi, холодильники, дзвiнки чи лампи - які дають вiдповiдно тепло, холод, звук i свiтло, залежать вiд спiльного фактору - електроенергiї".
Сельє видiлив три стадiї розвитку стресу. Перша - реакцiя тривоги, яка виражається в мобiлiзацiї всiх ресурсiв органiзму. За нею наступає стадiя опору, коли органiзму вдається (за рахунок попередньої мобiлiзацiї) успiшно справлятися з шкiдливими впливами. В цей перiод може спостерiгатися пiдвищена стресоопірнiсть. Якщо ж дiю шкiдливих факторiв тривалий час не вдається усунути, подолати, наступає третя стадiя - виснаження. Пристосувальнi можливостi органiзму знижуються. В цей перiод вiн гiрше захищений вiд нових шкiдливостей, збiльшується небезпека захворювань.
Поняття "стрес" з часом стало бiльш широким. Слово "стресор" стало означати не лише фiзичний, але й "чисто" психологiчний вплив, а слово "стрес" - реакцiю не лише на фiзично шкiдливi впливи, але й на будь-якi подiї, якi викликають негативнi емоцiї.
Вiдомо, що емоцiї можуть бути позитивними - приємними або негативними-неприємними. Розрiзняють емоцiї вищi, такi як естетичнi, етичнi, творчi і нижчi, пов'язанi iз потребами органiзму у водi, їжi, продовженні роду i т.iн. Позитивнi i негативнi емоцiї супроводжують нас у всiх сферах життя. В побутi, пiд час навчання, на виробництвi наша дiяльнiсть супроводжується емоцiями, якi вiдображають вiдношення до цiєї дяльностi. Сила прояву емоцiй, їх направленiсть i вплив на психiку людини iндивiдуальнi. Однi i тi ж явища викликають у людей рiзнi емоцiї. Те, що одному приносить радiсть, може бути неприємним iншому. Але спiльним є те, що негативнi емоцiї пригнiчують психiку, подавлюють творчу активнiсть, знижують працездатнiсть.
Пiзнiше Сельє запропонував розрiзняти стрес i дистрес (англ. distress - виснаження, нещастя). Сам по собi стрес Сельє став розглядати, як позитивний фактор, джерело пiдвищення активностi, радостi вiд зусилля i успiшного подолання. Дистрес наступає лише при дуже частих або надмiрних стресах, в такому поєднаннi несприятливих факторiв, коли переважає не радiсть подолання, а почуття безпомiчностi, усвiдомлення надмiрностi, непосильностi i небажаностi потрiбних зусиль.
Виникаючi при стресi складнi фiзiологiчнi i бiохімiчнi зсуви - це прояви древньої, сформованої в ходi еволюцiї оборонної реакції, або як її називають "реакції боротьби і втечі". Ця реакцiя миттєво включалась у наших предкiв при найменшiй загрозi, забезпечуючи з максимальною швидкiстю мобiлiзацiю сил органiзму, необхiдних для боротьби з ворогом або втечi вiд нього. Успадкована вiд тварин, вона включається у людини при будь-якiй загрозi органiзму зовнi. В цьому - одне iз основних джерел хвороботворностi стресiв.
Матерiальною основою психiки людини є нервова система, яка включає декiлька взаємопов'язаних систем. У пристосуваннi органiзму до змiни середовища iснування визначальну роль грає центральна (ЦНС) i периферична нервова система. В найбiльш загальному виглядi до ЦНС вiдноситься головний мозок i спинний мозок.
Головний мозок людини є вищим вiддiлом ЦНС. Кора головного мозку (зовнiшнiй шар) складається iз бiльше 14 млрд. високодиференцiйованих нервових клiтин, якi забезпечують процес мислення. Симетричнi пiвкулi головної кори у людини виконують рiзнi функцiї. Звичайно права пiвкуля здiйснює операцiї iз чуттєвими образами об'єктiв, а лiва iз знаками (мовними i iншими).
В глибинi мозку розмiщенi бiльш древнi по часу формування вiддiли, якi забезпечують дiяльнiсть вегетативної нервової системи. Тут же розмiщується спецiальний утвiр - лiмбiчна система з ретикулярною формацiєю, яка забезпечує прояви емоцiй(почуттiв). Видалення або подразнення окремих дiлянок лiмбiчної системи приводить до появи емоцiй лютi, страху, задоволення i т.iн. Лiмбiчна система зв'язана iз центрами вегетативної регуляцiї i має двостороннiй зв'язок з корою головного мозку.
Вегетивна нервова система здiйснює регуляцiю роботи внутрiшнiх органiв, процесiв обмiну, кровообiгу, травлення, дихання, видiлення. Дiяльнiсть вегетативної нервової системи направлена на
Loading...

 
 

Цікаве