WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Швидкість і швидкісна підготовка. Витривалість і її розвиток. Гнучкість і методи її удосконалення. Спритність і методика її удосконалення - Реферат

Швидкість і швидкісна підготовка. Витривалість і її розвиток. Гнучкість і методи її удосконалення. Спритність і методика її удосконалення - Реферат

поступається безперервному стосовно формування адаптації м'язової тканини, економності роботи.
Застосування безперервного методу (рівномірного, перемінного) сприяє розвитку всіх основних якостей організму. Орієнтуючись на ЧСС, можна визначити періоди:
- підтримання рівня аеробних можливостей ЧСС (120-140 уд/хв);
- підвищення аеробних можливостей ЧСС (165-185 уд/хв).
Використовувати інтервальний і безперервний методи, починаючи з підготовчого періоду, пропонується в такій послідовності: рівномірний, перемінний і в кінці підготовчого та на початку змагального - інтервальний метод.
Гнучкість і методи її удосконалення
Гнучкість - здібність виконувати рухи з великою амплітудою, яка залежить від еластичності м'язів і зв'язок, а також від уміння своєчасно розслабляти певні групи м'язів. Для розвитку гнучкості використовуються вправи для розтягування.
Розрізняють активну гнучкість (за рахунок м'язових зусиль спортсмена) і пасивну (за рахунок партнера, сили, ваги і ін.). Гнучкість доцільно розвивати у дитячому віці і обов'язково - систематично. Вправи на розтягування виконуються серіями по 10-15 повторень. Вправи на гнучкість треба виконувати один - два рази на день. При виконанні статичних вправ тривалість роботи знаходиться в межах 6-12 с, махових рухів - 10-15 с, пасивних рухів - 10-20 с.
Рівень розвитку гнучкості повинен випереджувати максимальну амплітуду, яка необхідна для оволодіння технікою руху, що вивчається. Цим створюється певний запас гнучкості.
Останнім часом набули популярності комплекси статичних вправ (стретчинг - від англійського слова, що означає "натягнути", "розтягнути"), спрямованих на розвиток гнучкості. Фізіологічна особливість стретчинга полягає в тому, що розтягування м'язів і утримання певної пози викликає в них активізацію процесів кровообігу і обміну речовин.
Застосування стретчинга у спортивній діяльності пов'язують із пошуками шляхів підвищення як еластичності м'язової тканини, сухожилок, зв'язок, суглобових сумок так і працездатності м'язового апарату, а також із профілактикою травм. Про доцільність стретчингу висловлюються спеціалісти, які стверджують, що класичні силові вправи, спрямовані на підвищення максимальної сили, зменшують рухливість суглобів на 5-10%. Натомість стретчинг в комплексі із силовими вправами підвищує рухливість у суглобах на 5-12% і зберігає її впродовж 48 годин. Найпоширенішою є наступна послідовність виконання вправ: фаза скорочення м'яза (силові і швидкісно-силові вправи) тривалістю 1-5 с, потім розслаблення м'яза - 3-5 с і після цього розтягування у статичній позі - від 15 до 60 с. Тривалість розтягування м'яза понад 30 с застосовується у тренуванні тільки підготовлених спортсменів. Для початківців і юних спортсменів тривалість розтягування знаходиться в межах 10-20 с.
Для прикладу наводимо комплекси вправ для розвитку гнучкості спринтерів.
Комплекси включають 10-16 вправ загальною тривалістю 20-30 хв і використовуються у підготовчій частині тренування (Т.Г.Кисельова, 1992). Комплекси складені залежно від спрямованості навантаження в основній частині заняття і орієнтовані на удосконалення:
1) швидкості стартового розгону;
2) максимальної швидкості;
3) швидкісної витривалості;
4) сили і стрибучості;
5) фізичної працездатності і загальної витривалості.
Виконуються вправи тривалістю 10-20 с, інтенсивність відповідає амплітуді згинання у суглобі, величина розтягування м'язів максимальна. Рівень напружень розтягнутих м'язів близький до максимального, кількість повторень - 3-5, інтервали відпочинку між повтореннями - 5-10 с.
Спритність і методика її удосконалення
Спритність - це здібність опановувати складні рухові координації, швидко вивчати і удосконалювати спортивні рухи, раціонально застосовувати навички в ситуації, що постійно змінюється. Спритність виховується вивченням нових фізичних вправ і виконанням опанованих рухових дій у незвичних умовах. Легкоатлетичні вправи - стрибок із жердиною, стрибок у висоту, бар'єрний біг, метання молота - вимагають значної спритності і водночас розвивають її. Для розвитку спритності легкоатлетам рекомендується займатися спортивними іграми, хокеєм, гірськолижним спортом, стрибками на лижах, гімнастичними вправами і вправами на гімнастичних снарядах.
Вправи для виховання спритності застосовуються переважно на перших етапах багаторічного тренування і в підготовчому періоді. В подальшому спритність підтримується і удосконалюється разом зі зростанням майстерності легкоатлета.
Технічна підготовка
Технічна підготовка, забезпечуючи опанування технікою легкоатлетичних видів її подальше удосконалення, є складовою частиною спеціальної підготовки. Спеціальні вправи повинні бути спрямовані не тільки на засвоєння техніки взагалі, але і на уточнення та удосконалення окремих елементів, на виховання фізичних якостей. В основі оволодіння технікою лежить утворення умовнорефлекторних зв'язків і вироблення динамічного стереотипу і вироблення на його базі тієї чи іншої рухової навички.
Удосконалювати техніку необхідно протягом усього часу занять спортом. Навіть досягнувши високих показників технічної підготовленості, легкоатлет повинен дбати про подальше її удосконалення.
Існують типові педагогічні положення і типова схема навчання техніці легкоатлетичних вправ:
- створити правильне уявлення про техніку вправи, що вивчається;
- опанувати техніку основного елемента вправи, його складові та техніку вправи в цілому;
- уточнити індивідуальні особливості техніки і визначити шляхи подальшого її удосконалення;
- розпочинати засвоєння легкоатлетичних вправ потрібно з найбільш доступних, таких, що сприяють розвитку фізичних здібностей і необхідних навичок спортсмена, на основі яких він зможе вивчати більш складні види легкої атлетики.
Технічна підготовкалегкоатлета, навчання техніці і її удосконалення відбувається на основі загальноприйнятих дидактичних принципів, за допомогою засобів і методів, специфічних для тих чи інших видів легкої атлетики.
Тактична підготовка
Тактика - це мистецтво ведення боротьби. Її складовою є розподіл сил спортсмена, планування і прогнозування його поведінки під час змагань, передбачування труднощів, які можуть виникати.
Тактична майстерність легкоатлета повинна базуватись на доброму володінні технікою, високому рівні розвитку фізичних здібностей, сильній волі і наполегливості у досягненні поставленої мети.
Тактична підготовка - складова частина спортивного тренування і її завданнями є вивчення:
а) загальних положень тактики;
б) сутності і закономірності спортивних змагань в обраному виді легкої атлетики та інших видах;
в) способу, засобів і можливості тактики певного виду легкої атлетики;
г) тактичного досвіду сильніших спортсменів;
д) практичного використання елементів, способів, прийомів, варіантів техніки в тренувальних заняттях;
е) сил суперників, їх тактичної, фізичної і вольової підготовки, тактичних способів, варіантів і систем ведення змагань з урахуванням оточення та інших зовнішніх умов.
Боротьба між учасниками змагань може бути безпосередньою і опосередкованою. В ходьбі, бігу на середні і довгі дистанції спортсмен може впливати на суперників, застосовуючи прискорення або нав'язуючи певну швидкість пересування під час лідирування. Стрибуни в довжину і метальники можуть першу спробу виконати з максимальним для себе результатом. У випадку успіху це стимулює спортсмена і негативно впливає на суперників. В стрибках у висоту після перших вдалих спроб спортсмен може пропустити ті чи інші висоти. Мета - створити психологічний тиск на суперників, викликати в них відчуття невпевненості в своїх силах. У бігунів тактичні варіанти можуть включати лідирування, переслідування, прискорення й уповільнення бігу під час лідирування, несподіваний ривок перед фінішем тощо.
Найкращою школою тактики легкоатлета є змагання. Результати кожного змагання необхідно ретельно аналізувати і фіксувати найбільш суттєві моменти. Важливо враховувати як позитивні моменти
Loading...

 
 

Цікаве