WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Теоретико-методологічне обґрунтування важливості народних рухливих ігор для дітей молодшого шкільного віку - Курсова робота

Теоретико-методологічне обґрунтування важливості народних рухливих ігор для дітей молодшого шкільного віку - Курсова робота

шкільному віці, наділена це й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням - із світом природи, з людьми; швидше опановує навичок і звичок культурної поведінки.
Будь-яка інструментовка ігор виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і таку більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження свого індивідуального "Я". Важливим стає таке завдання для вчителів початкових класів та вихователів: дати можливість кожній дитині через гру самовиразитися, самореалізуватися, як у процесі навчання так і в позаурочний час.
Сьогодні, в час відродження національної системи виховання, дуже важливо залучати до процесу формування особистості дитини українські традиційні дитячі ігри. Національні дитячі ігри дуже глибокі своєю мудрістю, містять у собі величезний виховний потенціал. Вони добре сприймаються нашими дітьми, а за формою, і за змістом найповніше відповідають ментальності української дитини.
1.1.Концептуальні засади технології М.Єфименка
Технологія фізичного виховання дітей М.Єфименка "Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей" розрахована на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку .Автор назвав її ще " тотальним ігровим методом", втіливши у цих словах своє педагогічне кредо "грати щодня, грати постійно , грати завжди".
Ґрунтується ця технологія на таких десяти професійних положеннях:
1. Йти за логікою природи (педагогіка повинна бути природною).
2. Фізичне виховання дітей повинно здійснюватися по спіралі, нове поєднуючи з відомим.
3. Педагогічний спідометр, або так звані загальнорозвивальні вправи (підбирати підготовчу частину заняття-уроку згідно з "еволюційною гімнастикою").
4. Поділ заняття на три частини за фізіологічною суттю.
5. Театр фізичного виховання дітей (граючи-оздоровлювати, граючи -виховувати, граючи-розвивати, граючи - навчати).
6. Позитивна ,світла енергія радості і задоволення (фізичне виховання повинно заряджати дітей позитивними емоціями ).
7. Руховий портрет дитини " малює" методика ігрового тестування.
8. Створи тренажери сам!
9. Здоров'я здорових вимагає профілактики та корекції.
10. Через рухи та гру - до виховання людини майбутнього.
У системі фізичного виховання дітей Єфименко виокремлює такі основні рухові режими: плавальний, лежачий, повзальний, сидячий, стоячий, лазальний, біговий, стрибковий. Їхні назви свідчать про те, яким основним рухам надають перевагу на конкретному занятті.
"Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей" сповідує принцип "двох засад у педагогіці", що передбачає різні підходи до організації роботи з дівчатками та хлопчиками. Цьому питанню присвячене дослідження М.Єфименка "Еротична культура в педагогіці дошкільного дитинства(на прикладі фізичного виховання)", в якій він доводить, що у процесі фізичного виховання дітей потрібно використовувати різні заняття для хлопчиків і дівчаток. Для цього педагог має усвідомити, якої саме мети він прагне досягти. Чіткому усвідомленню відмінностей щодо мети фізичного виховання хлопчиків і дівчаток може сприяти , за переконанням М. Єфименка компонована ним таблиця, що у загальних рисах змальовує фізичні та психічні якості чоло вічності і жіночності, які слід розвивати під час занять у дітей відповідних статей.
Таблиця 1.
Рухові та особистісні ознаки чоловічості та жіночості
Особисті ознаки чоловічості Особисті ознаки жіночості
фізична сила витривалість гнучкість точність рухів
спритність координованість
швидкість легкість
атлетичність стрункість
висока енергійність відчуття ритму
наступальність витонченість
сміливість артистичність
ризикованість лагідність
рішучість ніжність
наполегливість естетичність
цілеспрямованість граційність
сила волі компромісність
лідерство терплячість
Безперечно, певною мірою всі ці якості належить виховати як у хлопчиків, так і в дівчаток. У контексті міркувань М.Єфименка йдеться про окремі заняття, на яких має домінувати виховання статевих ознак. Очевидно, є певний сенс у його твердженнях, що ігри для дівчаток і хлопчиків мають бути різними. Так типовими для хлопчиків можуть бути ігри "Запорозькі козаки", для дівчаток - "Бджілки", "Метелики" та інші.
1.2. Українські народні рухливі ігри, як засіб виховання молодших школярів
Аналіз народних рухливих ігор, поширених і сьогодні серед дітей молодшого шкільного віку, засвідчує, що свої корені вони мають у стародавніх фольклорних обрядах, церемоніях і ритуалах. Найчастіше вони спираються на фольклорні образи вовка, ведмедика, зайчика, котика, кози тощо, які є знаковими для української культури, традиційно відтворювались у різноманітних обрядах та ритуалах і нарешті перейшли до дитячих рухливих ігор.
Прикладом може бути фольклорний образ вовка, що відтворюється в багатьох дитячих іграх. Так, відомою дитячою грою, побудованою на зазначеній ролі, є гра "У сірого вовка", її грають на лузі, серед зелені. Порахують, хто вовк:
На камені,
На домені,
Вирвав травку,
Положив на лавку,
Хто видіон,
Той пішов вон.
Решта - "вівці". Вони розбігаються, рвуть травичку, приказуючи:
Щиплю, щиплю травку
Сірому вовку на лопатку!
Кидають пучечки трави на "вовка" й тікають. А він їх ловить. Кого спіймає, той стає вовком.
Образ вовка є поширеним у народних легендах, традиціях та ритуалах.
Фольклористами доведено, що в архаїчному суспільстві визнання хлопчиків чоловіками у багатьох народів вважалося важливою подією онтогенетичного розвитку особистості та соціалізації молоді чоловічої статі. Хлопці в цей період залучалися до особливих обрядів - молодіжних ініціацій. Реконструюючи ці обряди щодо слов'янських народів, В.Г. Балушок відзначає, що вони починалися ритуальним відокремленням хлопців від громади і відправкою їх в особливий табір, розташований у лісі. Це місце прирівнювалося до потойбічного світу. Пройшовши в "потойбічні" ініціаційного табору різноманітні випробування, вони в подальшому "відроджувалися" як люди, але вже в новій якості - не як діти, а як дорослі. Випробування символічно пов'язувалося зі смертю. Вмираючи в своїй старій іпостасі, юнак у процесі ініціації"перероджувався" на вовка (рідше пса або ведмедя) і ставав членом "вовчого" або "ведмежого" союзу. За міфологією давніх слов'ян, вовк вшановувався як тотемний предок і родоначальник племені. З прийомом хлопців у члени "вовчого" (чи "ведмежого") союзу ініціація не закінчувалася, а починався її новий етап. Ставши вошами - "вовками" ("псами", "ведмедями"), юнаки повинні були деякий час жити вдалині від поселень свого .племені "звіриним" життям, тобто воюючи і грабуючи та доводячи в грабіжницьких та військових наскоках свої силу і мужність .
Нападаючи на противника, воїни - "вовки" чи "ведмеді" справді уподоблювалися цим звірам, наслідуючи їх хижацьку поведінку. Допомагала перевтіленню одягнена в спеціальній обстановці звірина шкура, яка зумовлювала відповідну поведінку воїнів-ініціантів.
Про людей-вовків (вовкулак) розповідається в багатьох міфологічних легендах. У східнослов'янських, а особливо українських легендах, вони
Loading...

 
 

Цікаве