WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Урок як основна форма фізичного виховання школярівРізновиди шкільних уроків фізичної культури - Реферат

Урок як основна форма фізичного виховання школярівРізновиди шкільних уроків фізичної культури - Реферат

фізичного виховання, а є лише Інструментом її раціональної реалізації в межах прийнятної особистістю системи цінностей
5 Показовим для сучасного уроку є різноманітність діяльності учнів, засобів, методів І прийомів, що використовуються вчителем Недопустимо будувати заняття за шаблоном, обраним назавжди, яким би ефективним він спочатку не був Закони адаптації вимагають постійного оновлення засобів, методів, форм організації діяльності учнів, оскільки "старі" не викликають бажаних реакцій, а отже, І функціональних змін При цьому використовувані на уроці засоби, методи І форми організації діяльності учнів повинні відпо-відати їх Індивідуальним можливостям
Індивідуалізація передбачає пристосування навчально-виховних засо-бів, методів І форм до Індивідуальних психофізичних особливостей учня І докорінно змінює його роль у процесі навчання та виховання Тепер уже не учень служить реалізації програми, а програма служить задоволенню його потреб Інакше кажучи, не учень для фізичного виховання, а фізичне вихо-вання для учня
6 Обов'язковою умовою ефективності є досягнення оптимальної рухо-вої активності всіх учнів протягом усього уроку
7 На кожному уроці треба забезпечити функціонування системи контролю та оцінки знань, умінь І навичок учнів Вона повинна діяти в кожній його частині І використовуватись для оцінки ходу І підсумків навчання та розвитку фізичних здібностей
У всіх названих випадках оцінювання полягає в порівнянні передбачуваних результатів із реальними досягненнями учнів і становить основу раціоналізації їхньоїдіяльності та дій учителя.
Крім невідкладних (термінових) завдань, оцінка виконує також важливі перспективні функції (виховання для майбутнього), сприяючи вихованню критичного ставлення до власних досягнень, привчає до самоконтролю і са-мооцінки рухових можливостей після закінчення шкільного навчання.
Шкільній оцінці повинні підлягати лише ті ефекти, які є результатом праці учня І вчителя.
Реалізація різноманітних функцій оцінки в сучасному навчально-вихов-ному процесі вимагає певного часу (американські фахівці відводять 10% від загального часу занять), надійного й ефективного інструментарію та високої кваліфікації вчителя (особливо у сфері антропології, фізіології, психології і статистики).
Сьогодні у зв'язку з сучасними тенденціями, притаманними фізичному вихованню у світовій практиці, крім тестів для визначення рухових можливостей учнів, все частіше використовують тести для оцінки їхнього емоційного ставлення до фізичної активності, інструменти та школи для оцінки постави тощо.
У шкільній практиці тести для оцінки результатів впливу на емоційно-вольову та інтелектуальну сферу учнів поки що широкого застосування не мають. Причинами цього є як відсутність досвіду, так, відповідно, й інструментарію. Проте сподіваємося, що найближчим часом такі методи одержать поширення.
Водночас варто зазначити, що до оцінювання учнів ще й сьогодні вчителі та теоретики ставляться по-різному. Багато емоцій викликає воно і в учнів, їхніх батьків та працівників системи управління освітою. Ті, хто безпосередньо підтримує оцінювання у фізичному вихованні, доводять, що воно є джерелом інформації про успіхи, що добрі оцінки спонукають до нових досягнень. Опоненти вважають, що, отримуючи низькі оцінки, учні будуть негативно ставитися до рухової активності не тільки під час навчання у школі, але й після її закінчення, що побоювання поганих оцінок може позбавити учнів радості в навчально-тренувальних заняттях.
Важко однозначно прийняти чи заперечити аргументи, висловлені будь-якою стороною (беззастрежними прихильниками чи опонентами оцінки). Шкільна оцінка з фізичного виховання (як, до речі, і все інше, що винайшла людина) несе в собі позитивні та негативні ефекти. Важливим є те, які з них будуть використані вчителем. Якщо вчитель виставляє учням оцінки лише за показаний у бігу, стрибках чи метаннях результат, то це є звичайне педагогічне невігластво. По-перше, тому що результати, показані учнями, не завжди (швидше рідко коли) є результатом праці школи, а по-друге, успіхи в руховій діяльності не забезпечують готовності до піклування про свій фізичний стан по закінченні навчання у школі.
Водночас зі шкільних оцінок можна зробити чудове знаряддя для підвищення ефективності процесу фізичного виховання, використовуючи відому закономірність, відповідно до якої нагороджувані дії зміцнюються, а дії, що спричинили покарання, - гальмуються. При цьому оцінка залишається джерелом інформації про хід і наслідки навчально-виховного процесу. Досягти цього можливо, якщо система оцінювання буде функціонувати на засадах таких основних положень: 1) вона має чітко визначену мету; 2) є справедливою; 3) є цілком зрозумілою для учнів і прийнятою ними.
Підсумовуючи, зауважимо, що урок- це своєрідний засіб, який використовується нами для задоволення специфічних потреб учнів. Тому завжди борімось доступними нам способами з головними його вадами, які, на жаль, так часто трапляються в реальній практиці навчання - нудьгою і відсутністю віри учнів у свої сили.
Важливе значення мають умови проведення уроків (навчально-матері-альні, гігієнічні, естетичні та морально-психологічні).
Згадані вимоги випливають із принципів побудови процесу фізичного виховання і є обов'язковими для реалізації.
Література
1. Воробей Т.В. Творче використання досвіду організації фізичного ви-ховання дітей і молоді у Східній Галичині дорадянського періоду в умовах сучасної національної школи: Методичні рекомендації. - Івано-Франківськ, 1990.
2. Васильков Г.А. Согласованно внполнять коллективнне действия // Фи-зическая культура в школе. - 1990. - № 7. - С. 21.
3. Спортивная газета. - 1989. - 9 груд.; Физическая культура в шко-ле. - 1990. - № 7.
4. Советский спорт. - 1990. - 4 марта; Физическая культура в школе. - 1990. - № 4.
5. Україна.- 1991. -№23. -С. 34.
6. Шаулин В.А. Один из вариантов // Физическая культура в школе. 1986. - № 6.- С. 12.
7. Коджаспаров Ю.Г. Функциональная музьїка на уроках льіжной подго-товки // Физическая культура в школе. - 1986. - № 12; 1987. - № 1,2,4; 1989. - № 12.
8. Толстая А. Младшая дочь // Новьш мир. - 1988. - № 11. С. 202.
9. Розов В.Й. Аутогенная тренировка в заключительной части урока // Физическая культура в школе. - 1989. - № 10. - С. ЗО.
10. Присяжнюк П.В. Уроки с сюжетними играми // Физическая культура в школе. - 1990. - № 1-7.
11. Уроки А.Цуницкого // Советский спорт. - 1989. - 23 нояб., 26 дек.
12. Психорегуляцию - в практику физического воспитания школьников // Физическая культура в школе. - 1991. - № 6.
Loading...

 
 

Цікаве