WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Урок як основна форма фізичного виховання школярів Оцінка діяльності учнів на уроках - Реферат

Урок як основна форма фізичного виховання школярів Оцінка діяльності учнів на уроках - Реферат


Реферат на тему:
Урок як основна форма фізичного виховання школярів Оцінка діяльності учнів на уроках
Важливою умовою високої результативності роботи учнів, розвитку ініціативи й активності є оцінка їхньої діяльності.** Вона виявляє фізичні, інтелектуальні, вольові можливості учнів та ставлення вчителя до їх діяльності, успіхів, невдач, поведінки.
Учителі-новатори, крім цифрового виразу, широко використовують словесні, інтонаційні, мімічні, жестові, пантомімічні форми оцінки.
Вербальні і невербальні підкріплення цифрового виразу оцінки сприяють активізації учнів. Продумано використані словесні схвалення ("добре", "так", "правильно", "чудово", "молодець" тощо), невербальні підтримки у вигляді посмішки, схвальних жестів головою, легкі дотики, заохочувальні жести і т. д. допомагають дітям критично оцінювати свої успіхи, долати труднощі і невдачі. Велике значення при цьому надається колективним оцінкам (оплески, поздоровлення, подарунки, нагороди, призи), взаємооцінкам і самооцінкам.
Успіхи, виражені в оцінці, відбивають якість педагогічної праці, результат діяльності вчителя, його вміння висувати завдання, застосовувати відповідні засоби і методи організації фізичного виховання.
Сьогодні успішність із фізичної культури визначається за чотирма критеріями:
o рівнем засвоєння і практичної реалізації знань;
o якістю виконання рухових дій, що є виразом рівня опанування тех-ніки передбачених програмою вправ;
o виконанням нормативів шкільної програми;
o вмінням самостійно займатися фізичними вправами і реалізацією
цього вміння в практичній діяльності учня.
Практична діяльність учителя фізичної культури завжди починається з певних вимог, які він ставить перед учнями, і які віддзеркалюють мету й зав-дання фізичного виховання.
Щоб оцінка відігравала активізуючу роль, школярі повинні знати і прийняти загальні вимоги до них, засвоїти їх із першого уроку фізичної культури. Вимо-- га - це вказівка, переконливе прохання, обов'язкове для виконання. Прийнята й осмислена учнями вимога втрачає свою авторитарність, вона стає для них усвідомленою необхідністю. Адже всі вимоги спрямовані на реалізацію інтересів учнів, зміцнення їхнього здоров'я, фізичну досконалість, зрештою, на підготовку до життя. Важливо, щоби учні це зрозуміли і відчули. Так можна сформувати певні традиції. Наведемо один із можливих варіантів таких вимог до учнів:
o мати міцні знання, передбачені програмою, і вміти їх застосовувати у процесі самостійних занять;
o опанувати техніку виконання фізичних вправ, що вивчаються на уроках;
o досягти можливого для свого віку і здібностей розвитку сили, ви-тривалості, прудкості, спритності, гнучкості;
o використовувати набуті знання, вміння і навички у щоденній праці та побуті;
o уміти точно і правильно виконувати стройові дії, вивчені на уроках;
o бути організованими під час виконання завдань учителя, виявляти творчість та ініціативу;
o швидко реагувати на команди і розпорядження вчителя чи фізкультурних активістів;
o самостійно виконувати фізичні вправи задля самовдосконалення;
o брати активну участь у всіх формах фізичного виховання у школі та за місцем проживання;
o мати належну спортивну форму.
У ході занять пряма вимога підкреслюється опосередкованими у формі поради, прохання, довіри, натяку, заохочень. Жодна з них не є універсальною, і тривале шаблонне використання будь-якої призводить до зниження її дієвості. Кожна форма вимоги має свою функцію і повинна використовуватись учителем залежно від внутрішніх колективних стосунків.
Зрозуміло, що зміст вимог повинен періодично змінюватися залежно від постановки фізичного виховання у школі, традицій, рівня підготовленості учнів, орієнтації на фізичне виховання педколективу і батьків. Тому бажано обговорити ці вимоги в колективі (за активної участі дітей і батьків) і вже потім, яскраво і наочно оформлені, їх варто розмістити на видному, доступ-ному місці (в кутку фізкультури, біля входу в спортзал, у залі).
Такі вимоги - це своєрідна угода між учителем і учнем у спільних діях, тому їх зміст не повинен містити питань, розв'язання яких сьогодні у школі є проблематичним або й зовсім нереальним. Інакше виховний, стимулюючий вплив таких вимог можна поставити під сумнів. У процесі підготовки, обговорення і реалізації вимог пам'ятайте вираз відомого педагога-новатора І. Волкова: "Діти все можуть, їх у цьому треба тільки переконати".
Основним принципом оцінювання дітей повинен бути принцип взаємоповаги і співпраці. Співдружності з деякими дітьми треба домагатися інколи й роками. Шлях до неї лежить через впевненість у можливості досягти успіху, що народжується в дитині. Тому спілкування з дітьми не починайте словами "Ти завжди ...", "Ти ніколи ...", "Ти взагалі...". Слід заборонити як марні (даремні), навіть шкідливі фрази: "Ти ледар", "Попереджую тебе останній раз", "Як тобі не соромно" та ін.
Учитель, який не вміє користуватися похвалою, заохоченням, нетерпля-чий в очікуванні результатів, не вірить у дітей, ставить двійки за двійками, є вкрай небезпечним для школи, він може назавжди відбити бажання дитини займатися фізичними вправами.
Оцінюючи, завжди керуйтеся міркуванням: якщо під час виконання вправ діти припускаються помилок, - у чомусь Ви помилились, а отже, повинні знайти відповідний прийом, що допоможе дитині. Лінивих дітей небагато, ними вони стають, коли не можуть подужати висунуті завдання. Дитячі лінощі - це захист від невміння, некомпетентності вчителя. Учитель повинен пишатися не сильними учнями, а слабкими, котрі під його керівництвом стали сильними.
Тому лейтмотивом кожного уроку повинні стати оптимістичні заклики типу: "Ви молодці!", "У вас все вийде!", ""Ви скоро навчитесь!", "Ще трішки зусиль, і ви станете сильними, спритними!". Такий лейтмотив обов'язковий
від першого до
Loading...

 
 

Цікаве