WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Урок як основна форма фізичного виховання школярів Визначення завдань уроку - Реферат

Урок як основна форма фізичного виховання школярів Визначення завдань уроку - Реферат

почуття гуманності, тоді доцільно послідовно вирішувати такі завдання:
o викликати в дітей інтерес до позитивних якостей своїх товаришів;
o привчити дітей не глузувати з невдач товаришів;
o створити атмосферу переживання одне за одного;
o практикувати і заохочувати взаємодопомогу на уроці.
Привчаючи дітей до охайності, треба послідовно висунути ряд вимог до спортивної форми, взуття, зачіски, місця занять, обладнання.
Виховні можливості уроку випливають також зі змісту навчального матеріалу. Спільні дії виховують організованість, ігри сприяють активному спілкуванню дітей, а отже, вихованню колективізму. Рухливі ігри "Космо-навти", "Кіннотники-спортсмени" формують стриманість, уважне ставлення до ровесників.
Велике виховне значення мають бесіди і повідомлення вчителя про звитяги спортсменів на відповідальних змаганнях, у житті.
Отже, будь-який педагог - не тільки вчитель. Він, передусім, - вихователь. Але виховання, якщо розуміти його не формально, а як життєве кредо педагога, неможливо виділити окремо в його діяльності. Виховуючим (позитивним або негативним) є кожен крок учителя.
Вказуючи на необхідність виховувати свідому дисципліну, К. Ушинський різко критикував тогочасну школу, в якій дисципліна спиралася на страх до вчителя, який "роздає нагороди і покарання". Він підкреслював, що все має грунтуватися на особистості наставника, "бо виховна сила виливається лише з живого джерела людської особистості". З огляду на це, варто підкреслити важливість значення особистісних рис, манер, вчинків учителя, оскільки кожним своїм словом, інтонацією, мімікою, поглядом, посмішкою, жестом він справляє певний вплив на учнів, організовуючи їх взаємодію.
Учитель фізичної культури, як ніхто Інший, стоїть близько до дітей, зважаючи на спільність і доступність інтересів, час, проведений разом. Тому в сьогоднішньому кліматі очищення шкільного життя, відродження традицій українського шкільництва треба покласти край тим беззаконням, які десятиріччями чинилися руками вчителів, або з їхньої мовчазної згоди. Най-ганебнішим з цих явищ є "присвоєння" дітям чужих прізвищ і років народження на час виступу в змаганнях. А хто визначить масштаби зла, що завдають вихованню дітей шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю, лихослів'я) їхніх шкільних спортивних наставників!?
Як і оздоровчі, виховні завдання розв'язуються у нерозривному зв'язку з освітніми на кожному уроці - від його початку і до кінця. Часом вони мо-жуть виступати і самостійно (з чітким формулюванням і конспектуванням).
2.4. Донесення завдань уроку до свідомості учнів
Уроки педагогів-новаторів відрізняються тим, що їхня воля збігається з прагненням учнів досягти тієї мети, на яку спрямовані зусилля педагога. Тому під час повідомлення завдань уроку вчитель прагне викликати в усіх учнів зацікавленість у їх розв'язанні. Цьому сприяє висунення завдань, пов'язаних із потребою учнів. Наприклад, група хлопчиків, що відвідує секцію футболу,
розучує на уроці перекиди. Учитель пов'язує важливість опанування цих рухових дій з удосконаленням спортивної майстерності футболіста.
У процесі висунення завдань важливо створити в учнів чітке уявлення про шляхи їх вирішення. Цим формується свідоме ставлення й активність учнів при виконанні вимог учителя. Якщо відповідні завдання можна розв'язати різними способами, варто назвати їх і дати змогу учням обрати для себе кращий варіант. Це особливо слід практикувати на уроках зі старшокласниками.
Висунуте завдання повинно відповідати лімітові часу, а його формулювання має бути настільки доступне учням, щоби вони самі в кінці уроку могли оцінювати рівень його реалізації.
Уже в процесі постановки завдань учитель звертається до знань, які отримали учні з інших предметів. З одного боку, це сприяє формуванню переконання учнів у доцільності вимог учителя фізкультури, а з другого - підкреслює значення знань з інших предметів у практичній діяльності учнів.* Найчастіше на уроках фізичної культури використовуються знання учнів з предметів, що можуть пояснити сутність рухів та їхній вплив на організм.
На кожному уроці вчитель розв'язує багато завдань, але акцентує ува-гу на основних для певного заняття. Саме таких завдань, пов'язаних із навчанням, може бути на одному уроці не більше двох-трьох. їх учитель і оголошує на початку, а деталізує як окремі завдання у процесі всього уроку (передусім під час спеціального розділу підготовчої частини і в основній частині уроку). Водночас, учитель подає інформацію про виховну й оздо-ровчу значущість заняття. Наприклад, націлюючи учнів на гру, вчитель нагадує про значення колективних зусиль у досягненні перемоги; вказує на час вдиху і видиху та їхню роль в успішному виконанні тих чи інших рухо-вих дій; звертає увагу школярів на роль дихання в енергетичному забезпеченні роботи.
Завдання уроку (їхнє доведення до свідомості учнів) повинні бути тісно пов'язані з іншими формами фізичного виховання учнів, зокрема їх само-стійною роботою.
Врешті-решт слід застерегти майбутнього вчителя від формального ставлення (що, на превеликий жаль, часто трапляється) до висунення і особливо, доведення до учнів завдань уроку та звернути увагу на необхідність при цьому враховувати вікові та статеві особливості, попередній досвід дітей і пов'язувати їх з наступною діяльністю. Пам'ятайте: на формальну постановку завдання учні відповідають формальним ставленням до уроку.
Наведемо декілька конкретних формулювань завдань уроку:
o освітні - ознайомити з прямолінійною постановкою ноги з передньої частини стопи під час бігу по прямій; закріпити навичку відштовхування у стрибках у довжину з розбігу; навчити руху кисті в киданні малого м'яча; виробити правильну поставу під час бігу;
o оздоровчі - розучити комплекс вправ для формування правильної : постави; сприяти загартуванню організму учнів; перевірити правильність побудови стопи учнів;
o виховні - виховувати сміливість, охайність,товариськість тощо.
Література
1. Воробей Т.В. Творче використання досвіду організації фізичного ви-ховання дітей і молоді у Східній Галичині дорадянського періоду в умовах сучасної національної школи: Методичні рекомендації. - Івано-Франківськ, 1990.
2. Васильков Г.А. Согласованно внполнять коллективнне действия // Фи-зическая культура в школе. - 1990. - № 7. - С. 21.
3. Спортивная газета. - 1989. - 9 груд.; Физическая культура в шко-ле. - 1990. - № 7.
4. Советский спорт. - 1990. - 4 марта; Физическая культура в школе. - 1990. - № 4.
5. Україна.- 1991. -№23. -С. 34.
6. Шаулин В.А. Один из вариантов // Физическая культура в школе. 1986. - № 6.- С. 12.
7. Коджаспаров Ю.Г. Функциональная музьїка на уроках льіжной подго-товки // Физическая культура в школе. - 1986. - № 12; 1987. - № 1,2,4; 1989. - № 12.
8. Толстая А. Младшая дочь // Новьш мир. - 1988. - № 11. С. 202.
9. Розов В.Й. Аутогенная тренировка в заключительной части урока // Физическая культура в школе. - 1989. - № 10. - С. ЗО.
10. Присяжнюк П.В. Уроки с сюжетними играми // Физическая культура в школе. - 1990. - № 1-7.
11. Уроки А.Цуницкого // Советский спорт. - 1989. - 23 нояб., 26 дек.
12. Психорегуляцию - в практику физического воспитания школьников // Физическая культура в школе. - 1991. - № 6.
Loading...

 
 

Цікаве