WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Основи методики вдосконалення фізичних якостей. Основи методики удосконалення спритності - Реферат

Основи методики вдосконалення фізичних якостей. Основи методики удосконалення спритності - Реферат


Реферат на тему:
Основи методики вдосконалення фізичних якостей. Основи методики удосконалення спритності
Загальна характеристика спритності
Успішне вирішення рухових завдань залежить від уміння узгоджувати окремі рухи рухової дії, які виконуються одночасно або послідовно. Зрозуміло і те, що успішне виконання вправ залежить від точності рухів. При цьому треба враховувати, що вони можуть виконуватись за чітко обумовленою схемою (наприклад, у гімнастиці, фігурному катанні тощо) або нестандартно залежно від реальної ситуації, що складається у процесі діяльності (наприклад, в іграх та єдиноборствах).
Відомо також, що різні учні потребують для засвоєння фізичних вправ більше або менше часу.
Якщо учень здатний добре координувати рухи, точно їх виконувати відповідно до вимог техніки, успішно перебудовувати свою діяльність залежно від умов, що складаються у процесі рухової діяльності, і швидко засвоювати фізичні вправи, то можна говорити, що він спритний.
Отже, спритність-це складна комплексна рухова якість людини, яка може бути визначена, як її здатність швидко оволодівати складнокоординаційними руховими діями, точно виконувати їх відповідно до вимог техніки і перебудовувати свою діяльність залежно від ситуації, що склалась.
Спритність як рухова якість людини лежить в основі спортивної майстерності.
Фактори, що визначають спритність
Серед факторів, що обумовлюють спритність, необхідно відзначити:
o здатність людини свідомо сприймати, контролювати рухові завдання; формувати план і спосіб виконання рухів;
o рухову пам'ять. Будь-який новий рух чи рухова дія завжди виконується на основі вже існуючих попередніх рухів. Набутий руховий досвід завжди виступає координаційною основою, на якій будується засвоєння нових рухових дій. Чим більший запас рухових комбінацій має учень, чим більшим обсягом рухових навичок він володіє, тим вищий у нього рівень розвитку спритності і тим легше йому засвоювати нові рухові дії. В цьому контексті треба відзначити, що спритність тісно пов'язана з прудкістю, силою, гнучкістю і навіть витривалістю;
o ефективну внутрішньо- і міжм'язову координацію, яка дозволить успішно управляти силовими, часовими і просторовими параметрами рухів;
o адаптаційні можливості різних аналізаторів відповідно до специфічних особливостей конкретного виду рухової діяльності. Під впливом тренування функції багатьох аналізаторів поліпшуються. Наприклад, заняття спортивними іграми сприяють удосконаленню функцій зорового апарату.
Викладене свідчить, що головною складовою спритності є координаційні можливості людини, вдосконаленню яких слід приділити основну увагу, розвиваючи спритність.
Координаційні здібності
Спираючись на результати спеціальних досліджень, В.М.Платонов і М.М.Булатова виділяють такі відносно самостійні види координаційних здібностей:
o здатність оцінювати і регулювати динамічні і просторово-часові параметри рухів;
o здатність зберігати стійку рівновагу;
o здатність відчувати і засвоювати ритм;
o здатність довільно розслабляти м'язи;
o здатність узгоджувати рухи в руховій дії.
У цілісній руховій діяльності ці здібності проявляються у взаємодії. При цьому у певних ситуаціях окремі здібності відіграють провідну роль, інші - допоміжну.
Кожен вид рухової діяльності обумовлює провідну координаційну здібність. Наприклад, у веслуванні, плаванні провідне значення має здатність до оцінки і регулювання просторово-часових і динамічних параметрів рухів та відчуття ритму, а в боротьбі - здатність зберігати рівновагу, перебудовувати рухи, орієнтуватись у просторі.
Розглянемо основні фактори та методичні положення, що детермінують розвиток різних координаційних здібностей.
Здатність до оцінки і регулювання динамічних і просторово-часових параметрів рухів
Досягти високих результатів у руховій діяльності можна лише за умови, якщо учень оволодіє здатністю оцінювати і тонко регулювати динамічні, часові і просторові параметри рухів. Відомо, що кваліфіковані плавці здатні пропливати 100 м із заданим часом (54, 56, 58 с тощо) з помилкою 0,2-0,3 с, а баскетболісти здатні регулювати силу кидка і траєкторію польоту м'яча, досягаючи 100 % - результату при виконанні кидків в кошик з різних точок майданчика.
Удосконалюючи цю здібність, необхідно застосовувати:
o вправи з акцентом на точність їх виконання за параметрами часу, зусиль, темпу, простору (біг із заданою швидкістю, метання на задану віддаль, пересування із заданою частотою кроків тощо);
o вправи, що вимагають підвищеного м'язового відчуття за рахунок обмеження або виключення зорового чи слухового контролю за виконанням рухової дії;
o вправи з вираженим впливом на один із аналізаторів за допомогою звукових та світлових темпо- і ритмолідерів;
o вправи на вдосконалення м'язово-рухових відчуттів і сприйняттів м'яча, бар'єра, приладу тощо за допомогою використання м'ячів, приладів тощо, різної маси, розмірів та виконання з ними дій з різною силою, швидкістю, заданою дальністю польоту;
o варіювання різними характеристиками навантаження (характер вправ, інтенсивність роботи, її тривалість, чергування режимів навантаження і відпочинку).
Здатність до збереження рівноваги
Рівновага - це здатність людини зберігати стійку позу у статичних та динамічних умовах, за наявності опори або без неї.
Особливе значення рівновага має при виконанні гімнастичних та ігрових вправ, у єдиноборствах тощо.
Кожному відхиленню тіла від оптимального положення повинно відповідати відновлююче зусилля учня шляхом балансування. При цьому якість виконання вправи тим вища, чим меншою є амплітуда балансування.
Для вдосконалення рівноваги слід ставити учнів в такі умови, при яких є ризик її втрати. Найдоступнішими у фізичному вихованні серед таких умов є зменшення площі опори та збільшення її висоти. Для цього А.А.Тер-Ованесян, І.А.Тер-Ованесян рекомендують виконувати такі завдання:
o рівновага на одній нозі з різноманітними положеннями і рухами руками, тулубом, вільною ногою;
o стійка на руках і голові з різноманітними положеннями і рухами ногами;
o різні повороти, нахили і обертання голови, стоячи на одній і двох ногах, з різноманітними положеннями і рухами руками, тулубом, вільною ногою;
o різноманітні обертання тулуба, стоячи на одній та двох ногах;
o різноманітні рухи, стоячи на обмеженій нерухомій і рухомій опорі (колода, трос тощо);
o виконання завдань на різке припинення рухової дії при збереженні пози за сигналом;
o різка зміна напрямку або характеру рухової дії за сигналом;
o виконання різноманітних рухових дій із заплющеними очима;
o варіювання зовнішніх умов виконання вправ на рівновагу (зміна приладів, місце проведення, умови проведення тощо);
o застосування обтяжень у вправах на рівновагу;
o виконання вправ на рівновагу у стані втоми.
Здатність відчувати ритм
Відчуття ритму - це здатність точновідтворювати і спрямовано управляти швидкісно-силовими і просторово-часовими параметрами рухів.
Особливе значення відчуття ритму має при засвоєнні і виконанні рухових дій, що відзначаються складною і завчасно детермінованою структурою діяльності (спортивні види гімнастики, легкоатлетичні метання і стрибки тощо). Саме у цих видах фізичних вправ найдрібніші відхилення від заданого ритму рухів, що виражаються у зміні напрямку, швидкості, прискорення, точності прикладених зусиль, чергуванні напруження і розслаблення м'язів, суттєво впливають на якість їх виконання.
Удосконалюючи відчуття ритму в учнів, необхідно:
o звертати їх увагу не лише на раціональне переміщення різних частин тіла, але й на послідовність і величину зусиль, на чергування напруження і розслаблення м'язів;
o на початкових етапах удосконалення орієнтуватись на прості вправи, а складні розділяти на частини;
o вибірково удосконалювати окремі елементи ритму (напрямок, швидкість, точність і величину прикладених зусиль тощо);
o використовувати різноманітні світлові та звукові сигнали, що виконують роль ритмолідерів;
o активізувати психічні процеси учнів шляхом застосування ідеомоторного тренування. При цьому необхідно орієнтувати учнів на точне відтворення подумки основних характеристик рухових дій;
o удосконалювати вміння учнів орієнтуватись у просторі шляхом тренування довільної уваги, яка полягає у здатності виділити з усіх різноманітних подразників ті, що є значними для орієнтації в конкретній ситуації. Ефективними тут є: біг по
Loading...

 
 

Цікаве