WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Основи методики вдосконалення фізичних якостей, при локальному розвиткові силової витривалості окремих груп м'язів - Реферат

Основи методики вдосконалення фізичних якостей, при локальному розвиткові силової витривалості окремих груп м'язів - Реферат

тестів.
Загальну витривалість можна контролювати й оцінювати за допомогою таких тестів:
o тривалість бігу з швидкістю 50-60 % від максимальної;
o пробігання певної дистанції (1000, 2000 і т. д.) за найменший час;
o пробігання якомога більшої відстані за визначений час (наприклад, тест К.Купера).
Швидкісну витривалість контролюють шляхом визначення максимальної швидкості подолання змагальної дистанції (наприклад, 100 м у бігу), потім з максимальною швидкістю пробігають (пропливають та ін.) дистанцію, наподолання якої потрібно затратити час від 15 до 90 с, і визначають середню швидкість її подолання. Чим меншою є різниця між максимальною швидкістю на змагальній дистанції та середньою швидкістю на контрольній, тим вищим є рівень розвитку швидкісної витривалості.
Силову витривалість в ациклічних вправах визначають двома шляхами:
o за допомогою тесту на максимально можливу кількість подолання значного (50-70 % від максимального) зовнішнього опору в одному підході;
o тестом на максимально можливу кількість повторень вправи у подоланні незначного (20^-0 %) зовнішнього опору за дозований час (20-60 с).
У циклічних вправах силову витривалість визначають за динамікою довжини кроків у бігу на відповідній дистанції.
Контрольні запитання
1. Дайте визначення понять: "загальна витривалість", "швидкісна витривалість", "силова витривалість".
2. Назвіть фактори, що обумовлюють прояв витривалості.
3. Назвіть найефективніші засоби розвитку різних видів витривалості.
4. Охарактеризуйте основні параметри навантажень при удосконаленні загальної витривалості за допомогою методу безперервної стандартизованої вправи;
5. Назвіть основні параметри тренувальних навантажень, які застосовують при удосконаленні швидкісної витривалості:
- функціональних можливостей креатинфосфатного механізму;
- можливостей лактатного енергозабезпечення.
6. Дайте характеристику методики розвитку силової витривалості за допомогою:
- вправ з обтяженням масою предметів та з еластичними предметами;
- ізометричних вправ;
- стрибкових вправ.
7. Дайте характеристику динаміки природного розвитку різних видів витривалості у хлопців та дівчат.
8. Назвіть основні тести, що використовуються для контролю й оцінки витривалості.
Завдання для самостійної роботи.
1. Підберіть засоби для удосконалення:
- загальної витривалості учнів;
- швидкісної витривалості;
- силової витривалості.
2. Складіть програми удосконалення:
- загальної витривалості учнів;
- спеціальної витривалості для виду спорту, яким займаєтесь особисто.
3. Протестуйте й оцініть рівень розвитку різних видів витривалості у 5-10 учнів.
Основи методики розвитку гнучкості Загальна характеристика гнучкості
Структура опорно-рухового апарату людини дозволяє їй виконувати рухові дії з великою амплітудою. Проте, часто через недостатню еластичність м'язів, зв'язок і сухожиль вона не може повністю реалізувати ці можливості. Водночас, якщо у людини належним чином не розвинена рухливість у суглобах, то вона не зможе оволодіти технікою багатьох рухових дій.
Рухливість у суглобах позначають терміном гнучкість.
Гнучкість як рухова якість людини - це її здатність виконувати рухи в суглобах з великою амплітудою.
Розрізняють активну і пасивну гнучкість.
Під активною гнучкістю розуміють здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою за рахунок власних м'язових зусиль. Вона залежить не лише від ступеня рухомості в суглобах, але і від сили м'язів, що беруть участь у переміщенні відповідної ланки тіла.
Під пасивною гнучкістю розуміють здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою за допомогою зовнішніх впливів (партнер, прилад, обтяження тощо).
Амплітуда пасивних переміщень майже завжди значно більша за амплітуду активних рухів. Різницю між ними називають резервом гнучкості. Чим більший резерв, тим легше піддається розвитку активна гнучкість.
За допомогою раціонально організованих занять можна швидко домогтись результатів у розвитку гнучкості. За даними наукових досліджень за 3-4 місяці щоденних занять можна досягти 80-95 % рухливості у суглобах від їх анатомічного потенціалу.
Розвивати гнучкість до граничних величин немає потреби, бо надмірна розтягнутість м'язів, зв'язок та сухожиль може призвести навіть до пошкоджень суглобів, тому гнучкість слід розвивати лише до такого рівня, який забезпечує виконання необхідних рухових дій без особливих на це зусиль. Для цього величина гнучкості повинна бути лише дещо більшою за ту максимальну амплітуду, з якою економно виконують рухову дію.
Виконання вправ на гнучкість сприяє зміцненню суглобів, підвищенню міцності та еластичності м'язів, зв'язок та сухожиль, удосконаленню координації, ефективному оволодінню технікою фізичних вправ, уникненню травм.
Недостатній розвиток гнучкості обмежує можливості вдосконалення інших фізичних якостей, призводить до зниження сили і швидкості, зростання втоми.
Між рівнем розвитку гнучкості у різних суглобах залежності не існує. Для життєдіяльності людини найнеобхідніша рухливість у суглобах хребта, плечових та кульшових суглобах.
Література
1 .Боберський І. Рухливі забави та ігри. - Львів: НТШ, 1994. - 64 с.
2.Бойко Е.И. Время реакции человека. - М.: Медицина, 1964. - 440 с.
3.Болобан В.Н. Анализ техники акробатических упражнений: Метод, рекомендации. - К.: УГУФВС, 1994. - С. 31.
4.Болобан В.Н. Система обучения движениям в сложньїх условиях поддержания статодинамической устойчивости: Автореф. дис. ... докт. пед. наук. - К., 1990.- 45 с.
З.Болобан В.Н., Мистулова Т.Е. Дидактическая система обучения спортивним упражнениям со сложной координационной структурой // Наука в олимпийском спорте. - К., - 1995. - №2. - С. 27-30.
б.Верхошанский Ю.В. ОсновьІ специальной силовой подготовки в спорте / Изд. 2-е, перераб. й доп. - М.: "ФиС", 1977. - 215с.
7.Верхошанский Ю.В. ОсновьІ специальной физической подготовки спортсменов. - М.: "ФиС", 1970. - 200 с.
В.Волков В.М. Спортсменам об отднхе. - М.: "ФиС", 1972. - 80 с.
9. Воячецкий 3. Развивая силу // Физическая культура в школе,2000. - №2. - С.46^8.
10. ґугин А. Совершенствовать функцию равновесия // Физическая культура в школе, 2000. - №1. - С.43-45.
Н.Гуревич Й.А. 1500 упражнений для моделирования круговоЙ
тренировки / Изд. 2-е, перераб. й доп. - Минск: Внсшєйшая школа, 1980. - 256с.
Loading...

 
 

Цікаве