WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Основи методики вдосконалення фізичних якостей. Фактори, що зумовлюють витривалість людини - Реферат

Основи методики вдосконалення фізичних якостей. Фактори, що зумовлюють витривалість людини - Реферат

необхідних межах поглиблення кисню можна визначити за показниками ЧСС, оскільки відомо, що між ЧСС (в діапазоні 120-130 -170-180 уд/хв) та поглинаннямкисню існує пряма залежність. Наприклад, початківцям необхідно виконувати тренувальні завдання тривалістю 20-30 хв з інтенсивністю на рівні 40-70 % поглинання кисню від рівня МПК при ЧСС 130-160 уд/хв.
Тренувальні навантаження, які викликають зростання ЧСС до 120-130 уд/хв, недостатньо активізують функції ССС та інших вегетативних систем, а ті, що викликають збільшення ЧСС понад 170-180 уд/хв, різко стимулюють анаеробний енергообмін, що не сприяє розвитку загальної витривалості та може викликати перенапруження ССС.
Незважаючи на фізіологічну ефективність методів строго регламентованої вправи, у роботі з дітьми та підлітками перевагу необхідно надавати ігровому методу. Для цього використовують спеціально підібрані рухливі ігри, естафети, елементи спортивних ігор та найрізноманітніші фізичні вправи. Цей метод у найбільшій мірі відповідає особливостям діяльності ЦНС дітей, у яких процеси збудження переважають над процесами
гальмування. Діти швидко стомлюються від монотонної роботи, вони нездатні до тривалої концентрації уваги на певному об'єкті.
При використанні ігрового методу навантаження регулюють шляхом зміни тривалості ігрових завдань та перерв для відпочинку, зменшенням або збільшенням розмірів ігрового майданчика, кількістю гравців, зміною їх ігрового амплуа.
Сумарна тривалість ігрових завдань складає від 20-30 до 60 хвилин при ЧСС від 110-120 до 160-170 уд/хв.
Тренування ігровим методом сприяють комплексному вдосконаленню загальної, швидкісної та силової витривалості.
Розвитку загальної витривалості доцільно присвячувати окремі заняття, але якщо її вдосконалення здійснюється на уроці у поєднанні з іншими педагогічними завданнями, то це варто робити після їх вирішення.
Залежно від мети та індивідуального рівня фізичної підготовленості кількість занять з розвитку загальної витривалості може коливатись від 3-4 до 6-7 на тиждень. При цьому варто взяти до уваги, що відновлення після великого навантаження з розвитку загальної витривалості може тривати 2-3 доби.
4.5. Методика розвитку швидкісної витривалості
Для вдосконалення швидкісної витривалості застосовують переважно методи комбінованої та змагальної вправи.
З метою вдосконалення функціональних можливостей креатинфосфатного механізму та покращення економічності рухових дій застосовують такі режими навантаження:
o тривалість вправи від 10-12 до 25-ЗОс. Оптимальною тривалістю для початківців є 10-17с;
o інтенсивність вправи від 70 до 100 %. Для удосконалення координації використовують інтенсивність - 70-90 %. Окремі вправи і їх серії можуть виконуватися зі стандартною швидкістю і з її варіативною зміною, або з прискоренням. Наприклад, у першій серії біг (4x60) виконується з інтенсивністю 80 % (удосконалення техніки), а у другій - з прогресуючою інтенсивністю (1-х 60м - швидкість 85 %; 2-х - 90 %; 3-х - 95 %; 4-х - 100 %). У цій серії установка робиться на вдосконалення функціональних можливостей креатинфосфатного механізму;
o інтервал відпочинку між вправами відносно повний (ЧСС 110-120уд/хв); між серіями - повний (ЧСС - 180 уд/хв);
o характер відпочинку - активний між вправами І комбінований між серіями;
o кількість повторень в одній серії від 3 до 6; кількість серій у занятті - від 2-3 до 4-5.
При вдосконаленні можливостей лактатного енергозабезпечення міняється тривалість виконання вправи, яка знаходиться в межах від 20-ЗОс до 120с (для слаботренованих - від 20-ЗОс до 50-60с). Всі інші параметри навантаження залишаються ті ж, що і при удосконаленні креатинфосфатного механізму енергозабезпечення.
Розвитку швидкісної витривалості присвячують, зазвичай, окремі заняття. Проте можливе їх вдосконалення і в комплексних заняттях при таких поєднаннях:
o навчання техніки + розвиток швидкісної витривалості;
o швидкісно-силова підготовка + швидкісна витривалість;
o удосконалення координаційних здібностей або гнучкості + розвиток швидкісної витривалості;
o розвиток швидкісної витривалості + вдосконалення силової витривалості.
Недоцільно в одному занятті розвивати загальну та швидкісну витривалість.
У тижневому циклі розвиткові витривалості присвячують від двох до чотирьох занять.
Методика розвитку силової витривалості
Засобом розвитку силової витривалості є різноманітні динамічні і статичні вправи та їх комбінації. Найпоширенішими методами її удосконалення є методи повторної вправи та колового тренування.
При застосуванні вправ з обтяженням масою предметів, з еластичними предметами тощо дотримуються таких параметрів тренувальних навантажень:
o величина опору в межах 20-70 %;
o кількість повторень вправи в одному підході від 15-20 до 150 разів і навіть більше. Оптимальний тренувальний ефект спостерігається при кількості повторень в межах від 60 до 100 % повторного максимуму (ПМ);
o тривалість вправи в одному підході за часом становить 15-120 с.
Якщо досягти необхідної кількості повторень в одному підході відразу не вдається, що часто буває в роботі з школярами, то необхідно полегшити умови виконання вправи або виконувати серії вправ з 3-4 підходів по 4-6 повторень у кожному з них. При цьому між підходами відпочинок жорсткий, а між серіями - повний;
o кількість підходів у серії при глобальній роботі коливається в межах від 4-6 до 10-12. Ця кількість підходів може бути використана в одній або у 2-3 серіях.
Література
1 .Боберський І. Рухливі забави та ігри. - Львів: НТШ, 1994. - 64 с.
2.Бойко Е.И. Время реакции человека. - М.: Медицина, 1964. - 440 с.
3.Болобан В.Н. Анализ техники акробатических упражнений: Метод, рекомендации. - К.: УГУФВС, 1994. - С. 31.
4.Болобан В.Н. Система обучения движениям в сложньїх условиях поддержания статодинамической устойчивости: Автореф. дис. ... докт. пед. наук. - К., 1990.- 45 с.
З.Болобан В.Н., Мистулова Т.Е. Дидактическая система обучения спортивним упражнениям со сложной координационной структурой // Наука в олимпийском спорте. - К., - 1995. - №2. - С. 27-30.
б.Верхошанский Ю.В. ОсновьІ специальной силовой подготовки в спорте / Изд. 2-е, перераб. й доп. - М.: "ФиС", 1977. - 215с.
7.Верхошанский Ю.В. ОсновьІ специальной физической подготовки спортсменов. - М.: "ФиС", 1970. - 200 с.
В.Волков В.М. Спортсменам об отднхе. - М.: "ФиС", 1972. - 80 с.
9. Воячецкий 3. Развивая силу // Физическая культура в школе,2000. - №2. - С.46^8.
10. ґугин А. Совершенствовать функцию равновесия // Физическая культура в школе, 2000. - №1. - С.43-45.
Н.Гуревич Й.А. 1500 упражнений для моделирования круговоЙ
тренировки / Изд. 2-е, перераб. й доп. - Минск: Внсшєйшая школа, 1980. - 256с.
Loading...

 
 

Цікаве