WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Основи методики вдосконалення фізичних якостей. Методика удосконалення швидкості ациклічних рухових дій - Реферат

Основи методики вдосконалення фізичних якостей. Методика удосконалення швидкості ациклічних рухових дій - Реферат

показники працездатності? Очевидно, кожен читач відповість - витривалість. І насправді: витривалість людського організму має величезні ресурси, які за певних умов можна реалізувати. Щоб переконатися в цьому, досить згадати ще такі факти: більше 6 діб (142 годі5 хв) безперервно грали в теніс два молоді американці, а австралієць Яніс Курас у 1987 році подолав 1005 км за 5 діб, 14 годин і 47 хвилин.
Хто ж витриваліший? Той, хто за рівних умов може ефективніше виконувати фізичну роботу (Яніс Курас), чи той, хто за визначений час виконає більшу кількість роботи (Дік Тот)? І в першому, і у другому випадку якість роботи чітко обумовлюється, але її критерії дещо інші. Витривалість є немов би зворотньою стороною втоми. Більш витривалим є той, хто за інших рівних >мов менше втомлюється, або втома в нього наступає пізніше.
Отже, фізична витривалість як рухова якість людини - це її здатність Долати втому у процесі рухової діяльності.
Фізична витривалість має велике значення для життєдіяльності людини, бо дозволяє: тривалий час підтримувати високий рівень інтенсивності
рухової діяльності; виконувати значний обсяг роботи; швидко відновлювати сили після навантажень.
Залежно від об'єму м'язів, які беруть участь у роботі, розрізняють три види фізичної втоми, а отже, витривалості:
o локальну, якщо до роботи залучено менше третини загального об'єму м'язової маси;
o регіональну, коли в роботі бере участь від третини до двох третин м'язової маси;
o тотальну, якщо одночасно працює більше двох третин скелетних м 'язів.
Між названими видами втоми (витривалості) немає прямої залежності. Найчастіше у професійній, побутовій, спортивній діяльності ми стикаємось із тотальною втомою, тому надалі будемо розглядати переважно питання вдосконалення витривалості стосовно роботи, що вимагаєфункціонування більшої частини опорно-рухового апарату.
Втома розвивається поступово, і в її розгортанні можна умовно виділити три фази:
o фаза звичайної втоми;
o фаза компенсованої втоми;
o фаза декомпенсованої втоми.
Залежно від специфіки роботи розрізняють загальну та спеціальну витривалість.
Загальна витривалість як рухова якість людини-це її здатність тривалий час виконувати м'язову роботу помірної інтенсивності за участю переважної більшості скелетних м'язів.
Загальна витривалість базується на удосконаленні роботи вегетативних систем організму, і це створює умови для її широкого переносу з одного виду рухової діяльності на інший. При цьому встановлено, що перенос загальної витривалості з циклічних вправ на ациклічні більш виражений, ніж навпаки.
Загальна витривалість є також необхідною передумовою високого рівня розвитку інших спеціальних видів витривалості. Проте переоцінювати вплив загальної витривалості на спеціальну не варто.
З відомих причин у деяких публікаціях загальну витривалість називають "аеробною", або "вегетативною".
Витривалість стосовно конкретного виду рухової діяльності (в тому числі виробничої) називають спеціальною.
Серед спеціальних видів витривалості найважливішими є швидкісна, силова та координаційна.
Швидкісна витривалість людини - це її здатність якомога довше виконувати м'язову роботу з біляграничною та граничною інтенсивністю.
Вона має важливе значення для забезпечення ефективності циклічних рухових дій, спортивних ігор.
Перенос швидкісної витривалості спостерігається переважно у подібних за структурою вправах.
Силова витривалість людини - це її здатність якомога продуктивніше тривалий час долати помірний зовнішній опір.
Мається на увазі різноманітний характер функціонування м'язів (утримання пози, повторне виконання вибухових зусиль, циклічна робота певної інтенсивності). Прикладом надзвичайно високого рівня силової витривалості може бути досягнення 12-річного Р.Рагушенка, який у 1993 р. на чемпіонаті України за 1 годину 1007 разів підняв 16-кілограмову гирю.
Розрізняють статичну і динамічну силову витривалість. Статична - пов'язана з необхідністю тривалий час напружувати м'язи або утримувати o пози (ковзанярський спорт, гімнастика, боротьба, парусний спорт).
Динамічна силова витривалість характерна для циклічних вправ (біг, веслування), спортивних ігор, поєдинків.
Координаційна витривалість - це здатність людини тривалий час виконувати складнокоординаційні вправи без порушення ритму їх виконання, рівноваги та взаємоузгодженості. Вона проявляється у спортивних видах гімнастики, фігурному катанні тощо.
Немає радикальнішого способу підвищити витривалість організму, ніж систематичне стомлення. Якщо позбавити організм втоми, витривалість поступово згасає. Стомлюючи організм, ми стимулюємо відновлювальні процеси, внаслідок чого підвищується наша витривалість.
Література
1 .Боберський І. Рухливі забави та ігри. - Львів: НТШ, 1994. - 64 с.
2.Бойко Е.И. Время реакции человека. - М.: Медицина, 1964. - 440 с.
3.Болобан В.Н. Анализ техники акробатических упражнений: Метод, рекомендации. - К.: УГУФВС, 1994. - С. 31.
4.Болобан В.Н. Система обучения движениям в сложньїх условиях поддержания статодинамической устойчивости: Автореф. дис. ... докт. пед. наук. - К., 1990.- 45 с.
З.Болобан В.Н., Мистулова Т.Е. Дидактическая система обучения спортивним упражнениям со сложной координационной структурой // Наука в олимпийском спорте. - К., - 1995. - №2. - С. 27-30.
б.Верхошанский Ю.В. ОсновьІ специальной силовой подготовки в спорте / Изд. 2-е, перераб. й доп. - М.: "ФиС", 1977. - 215с.
7.Верхошанский Ю.В. ОсновьІ специальной физической подготовки спортсменов. - М.: "ФиС", 1970. - 200 с.
В.Волков В.М. Спортсменам об отднхе. - М.: "ФиС", 1972. - 80 с.
9. Воячецкий 3. Развивая силу // Физическая культура в школе,2000. - №2. - С.46^8.
10. ґугин А. Совершенствовать функцию равновесия // Физическая культура в школе, 2000. - №1. - С.43-45.
Н.Гуревич Й.А. 1500 упражнений для моделирования круговоЙ
тренировки / Изд. 2-е, перераб. й доп. - Минск: Внсшєйшая школа, 1980. - 256с.
Loading...

 
 

Цікаве