WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Народні ігри та забави - Сценарій

Народні ігри та забави - Сценарій


НАРОДНІ ІГРИ ТА ЗАБАВИ
(СЦЕНАРІЙ СПОРТИВНОГО СВЯТА)
Мета: на прикладі українського фольклору показати, що піклування про здоров'я дітей завжди посідало чільне місце в житті українців; виховувати бажання грати в народні ігри та повагу до надбань українського народу, до мови, традицій та обрядів.
Дія відбувається на поляні
Діти під мелодію "Ой лопнув обруч" вибігають на поляну.
Гра "Сороки".
А сорока білобока: че, че, че, че, че, че!
Проти сонця до віконця крекоче, крекоче.
Нумо ж , діти, рвати квіти, поки час, поки час!
Будуть гості, ще й не прості нині в нас, нині в нас!
При словах "Нумо ж діти, рвати квіти" і т.д. діти вдають, що збирають квіти. В чотирьох останніх тактах (із повторенням бігом, під ритм пісні наслідують руками лет сороки.)
Діти гостям дарують квіти.
Усі люблять гратися: ведмежата й вовченята, котики й собачки. Та чи не найбільше полюбляють гру дітки: хлопчики й дівчатка, чорняві та біляві, високі і низенькі, маленькі і не дуже...
"Як дитина бігає і грається, так її здоров'я усміхається" - стверджує прислів'я.
І так ведеться з давніх давен. Любили гратися і наші батьки, так само, як батьки наших батьків, тобто бабусі і дідусі. І навіть дідусі та бабусі наших дідусів та бабусів теж любили погратися. Усі вони вигадували різні ігри, навчалися одне в одного. Старші передавали меншим свої вигадки, а менші додавали щось своє, придумували свої забавки. Колективна творчість, напевно ф породила так багато ігор.
Наші батьки ще пам'ятали всі ці ігри без книжок, але на жаль, ми вже їх розгубили. А це ж так, як і рідна мова, пісні, обряди, також наш найдорогоцінніший скарб і його втратити не годиться. Адже гра - це не просто забавка, а водночас і весела школа життя.
В іграх закладена мудрість народна. Вони не лише розвиваються фантазією, кмітливість, спритність, а й вчать справедливості, чесності, знайомлять нас із давніми народними звичаями, уявленнями про світ.
Колись діти збиралися і гралися в різні ігри. А для цього вони знали багато забавок. Послухайте їх:
Ходить квочка коло кілочка,
Водить діточок одноліточок.
Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик.
Більшому - більший,
Меншому - менший,
Шур у піч!
Котилася торба
З високого горба,
А в тій торбі хліб, паляниця,
Кому доведеться, той буде жмуриться.
Пливе качка по воді
Несе яйця золоті
По одному золотому,
А ти, качко, йди додому.
Зоря зірниця,
Красна дівиця,
По полю ходила,
Ключі згубила,
Місяць бачив -
Не сказав,
А сонце йшло,
Ключі знайшло.
З українських діточок
Невеличкий наш гурток.
Сходимося тут щодень,
Для забави, співанок.
Для потіхи і науки,
Пізнавати різні штуки:
Як до маршу всім ходити,
Гарно вірші говорити.
Як вдягатись, мити, їсти,
І при людях чемно сісти.
Уклонитись, привітати,
І на "позір" струнко стати.
Крім того не дають нудитися, марнувати час. Бо коли не вмієш гратися, можна ненароком і шкоду зробити. Отак, як мій котик Мурчик. Сподобалась йому кулька на новорічній ялинці - він уже й тут. Став навшпиньки, торкає її лапкою... дзенькнула кулька об підлогу й розбилася - догрався!
Або ще інший випадок із Мурчиком. Одного разу пішли всі з дому, забувши сховати целофановий кульок, у якому зберігався великий клубок вовняних ниток для плетіння. Повернулися - а від кулька лише клаптики по підлозі розкидані. Увесь клубок розмотаний, обидві кімнати нитками засновані. Ото вже награвся!
А щоб із вами не трапилося подібних пригод ми зібрали і записали ці веселі ігри, які нікому не зашкодять. Знаходьте, які вам до вподоби і грайтесь.
А коли вас навіть всього двоє - не біда. Є доволі ігор, які можна вдвох затівати. І для великого гурту ігор стільки завгодно.
Була в лісі.
Дівчаткам, як ніжнішим та й таким, що їх злякати легше, ніж хлопчиків, пасує ця гра. Стають у парі одна навпроти другої.
- Була в лісі?
- Була.
- Рубала дрова?
- Рубала.
- Бачила вовка?
- Бачила.
- А боялася його чи ні?
- Ні.
Та котра питала, змахує хустиночкою перед очима другої.
До баби по сіль.
Двоє хлопців стають один навпроти одного. Хтось починає:
- Підеш до баби по сіль?
- Піду.
- А не боїшся її псів?
- Ні.
Щоб упевнитись що це так, той хто питав сплескує перед очима другого в долоні. Якщо той кліпне, то боїться, а як витримає - не боїться. Тоді той кого випробували каже:
- Ану ж подивимось, чи не злякаєшся? Та міняються ролями.
Танцювала риба з раком.
Танцювала риба з раком: гоп, гоп, гоп, раз, два, три!
А петрушка з пастернаком: гоп, гоп, раз, два, три!
А цибуля дивувалась: гоп, гоп, раз, два, три!
Де та чвірка так дібралась: гоп, гоп, раз, два, три!
Танцював сніп з коромислом,
А коновка з перевеслом,
А макітра з макогоном
Реготалась під ослоном:
Ха, ха, ха, ха, го, го, го, го, гоп, гоп, раз, два, три!
При словах "гоп, гоп" діти підскакують.
При словах "раз, два, три!" - плещуть тричі в долоні.
Перстенець.
Діти сідають рядком і складають руки долонями докупи. Котрась дитина відходить у бік. І закриває очі. А ведучий підходить до дітей і кладе в долоню комусь перстенець. В цей час та дитина котра відійшла вбік повертається, а гурт хором звертається до неї:
Гадуль, гадуль, гадулька,
Десь там моя зозулька,
По полю ходила
Золоте пір'я збирала.
Тоді та дитина, котра відійшла відгадує в кого перстенець, промовляючи слова:
Вий, вий завивай
Ти Оксанко, перстень дай.
Пташка в клітці.
- Пташко, пташко, коли з клітки в небо злетиш? - тричі повторюють діти, ходячи довкола "пташки", що стоїть непорушно із зав'язаними очима. Потім усі зупиняються, і один з гравців запитує:
- Пташко, пташко, вгадай, хто відчинить твою клітку? Кого пташка впізнає по голосу, тай і займає її місце.
Журавель.
Учасників довільна кількість.
На середині грища креслять коло діаметром 4-6 років ("Гніздо", в якому - "журавель"). Він стоїть на одній нозі, другу підігнув під себе, одна рука - вбік, а другою тримається за ніс. Діти, взявшись за руки, ходять навколо "гнізда" і співають:
Заходився журавель, журавель
До бабиних конопель, конопель.
Сякий-такий журавель,
Сякий-такий довгоногий,
Сякий-такий довгоногий,
Сякий-такий виступає,
Конопельки все щипає.
О це ж тобі журавель, журавель,
Не літай до конопель, конопель,
Сякий-такий журавель,
Сякий ...
Щоб ти більше не літав, не літав,
Конопельки не щипав, не щипав.
Сякий...
У процесі співу і руху діти зупиняються і виконують різні вправи.
Пень.
Щоб було цікавіше, добирається відповідна лічилка, наприклад:
Раз, два, три, чотири, п'ять.
Стали в колі ми кружлять.
Покружляли, розійшлися,
Ні на кого не дивися.
Ось ужей визначено, кому починати. Саме цю лічилку не випадково взято. Грають якраз у п'ятьох. Четверо стають по кутах, на гострих ріжках квадрата. А п'ятий - посередині. Він починає. Підстрибує на обох ногах і приказує або приспівує:
Пень, пень, дай конопель,
Трошки горошку,
Олії з ложку!
За останнім словом усі четверо спішать помінятися місцями. Так грають, поки не потомляться.
Панас.
У грі можуть брати участь хлопчики і дівчатка. За бажанням хтось стає Панасом. Йому зав'язують очі хусткою та рушником, виводять на середину і звертаються до нього з такими словами:
- Панас, Панас! На чому стоїш?
- На камені!
- Що продаєш?
- Квас!
- Лови курей, але не нас!
Панас починає ловити. Кого піймає, той стає Панасом.
Мишка й котик.
Ой до нори Мишко, до нори
Та до золотої комори.
Чорний коточок, мишки не зловить,
Мишка у дірку, золоту комірку,
До нори, до нори!
Ой кот, та воркот,
На віконечко скок, (діти підстрибують)
А з віконця на хижку,
Піймав котик мишку. (Плещуть в долоні)
Відмінність цієї гри буває така:
Вибирається 2-3 мишки і стільки котів та визначається кожному котові, котру мишку він має ловити.
Король.
Хлопці розділяються, стають у дві шеренги один проти одного.
Центральний гравець першої команди починає діалог. Йому відповідає центральний гравець з другої команди:
- Королю, королю, буде війна?
- Ні.
- Чому?
- Замало війська.
- Відбий собі.
Центральний розбігається і намагається розірвати шеренгу в одному з місць. Якщо це вдається, то хвостова частина переходить до нього. Гра продовжується доти, доки в одній з команд не залишиться один учасник - "Король", який програв війну.
Фарба.
Всі діти сідають у рядок. Визначають ведучого, "щура" і "ангела". Ведучий називає кожному на вухо колір фарби. "Ангел" і "щур" по черзі вступають у діалог з ведучим:
Ангел: Дзень-дзень.
Ведучий: Хто там?
- Ангел.
- Звідки?
- З неба.
- Що потребує?
- Фарби.
- Якої?
Називає колір.
Щур: Гур-гур.
Ведучий: Хто там?
- Старший щур.
- Звідки?
- З діри.
- Що потребує?
- Фарби.
- Якої?
Називає колір.
Якщо відгадає, то гравець, названий цим кольором, переходить на його бік. Якщо такої фарби немає, то ведучий відповідає:
- Пішла в дорогу, зламала ногу.
Коли всі кольори відгадані, утворюють дві супротивні групи на чолі з "ангелом" і "щуром". Вони лаштуються один за одним і починають перетягуватися. Таким чином перемагає добро (команда "ангела") або зло (команда "щура").
Час додому, час.
Час додому, час, Час додому час,
Зорі кличуть нас. Пташки кличуть нас.
Кличуть нас вечірні зорі, Кличуть пташки нас до хати,
Заспіваймо ж в дружнім хорі: З ними рано й нам би встати.
Час додому, час, Час додому, час,
Зорі кличуть нас. Пташки кличуть нас.
Тра-ра-ра! І т.д. Тра-ра-ра! І т.д.
Діти трублять у паперові трубки, чи склавши руку в кулак як трубку.
Loading...

 
 

Цікаве