WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Пішохідна подорож групи туристів в Українських Карпатах, проведення паспортизації пішохідного походу ІІІ категорії складності - Курсова робота

Пішохідна подорож групи туристів в Українських Карпатах, проведення паспортизації пішохідного походу ІІІ категорії складності - Курсова робота

турбази "Заросляк" з 1880 року існував притулок Польського Товариства татранського ім.Генріка Гоффбауера - пропагандиста туризму, керівника Чорногорського відділку Товариства в Коломиї до двадцятих років XX ст. Турбаза "Заросляк" розташована на висоті близько 1250 м на південних схилах Козьмєськи, з вікон -вид на Говерлу, Плечі заросляцькі та Брескульські та частину полонини Пожижевської.
Залишки туриського притулку АZS збереглись зі сторони потоку Погорілець, нижче сідловини Смотрицького перевалу: найнижчого місця між відрогом Смотрича - Вухатим Каменем і Бальзатулем.
Водопад на Пруті має загальну висоту 80 м.
Назва, а, властиво - звучання "Говерла" (так, як її вимовляємо сьогодні) ввійшла через помилку на австрійській військовій карті, до описової літератури впроваджена Л.Вайглем та священником С.Вітвіцьким, місцева автентична назва, зараз цілковито забута - Говирла.
Краєвид з Говерли, зважаючи на її домінуюче положення та висоту, перевищує за своєю протяжністю всі краєвиди в Українських Карпатах. При добрій видимості з вершини Говерли в північному напрямку можна побачити долину з містами Івано-Франківськ, Коломия та Снятин, на півдні - румунський Сігетул Мармацієй. На північному заході своїми урвищами і відокремленістю погляд приковує Петрос із Петросулом. Інші вершини чорногорського хребта виглядають як ланцюг заступаючих один одного верхів, який тягнеться у південно-східному напрямку. На півдня на північного заходу оглядаються долина Білої Тиси, обмежена ланцюгом Мармароських Альп. Азимути з Говерли на дальні вершини: Феркеу -190, мармароський Піп Іван - 210, Близниця - 292, Братківська і пасмо Чорних полонин - 313, Лопушна-Сивуля - 325, Добошанка - 338, Лисина Космацька - 45, Чивчин - 150, Інеул - 154, Петрос Роднянський - 167.
Метеостанція та будівлі відділення інституту ботаніки НАН України знаходяться на західних схилах нижньої частини полонини Пожижевської, біля верхньої межі лісу, на висоті 1550 м. Сама будівля закладена в 1901 році як дослідницьке гостодарство Крайовей стації ботанічно-рольнічей у Львові. Ініціатором будівництва і його реалізатором був доктор Ігнацій Шишилович, ботанік-агроном. В роки першої світової війни будівля та дослідні ділянки були знищені, але відновлені в 1921 році.
Першим, визнаним і захищеним державою зразком високогірної рослинності став Данциш. Уся діяльність на його північних та східних схилах була заборонена в 1911 році.
На південних схилах вершини Туркула ще у тридцятих роках XX ст. польські біологи описували місця гніздівель орлів.
Панорама з Туркула характеризується прекрасним видом на котел Данциша з озером Несамовитим, який прорізаний валами Малих і Великих Козлів і обмежений грядою Шпиць, на південних схилах Чорногори - гляціальна долина потоку Бутинця, яка своїми формами подібна до котлів Данциша, кількадесятметровим урвищем на її південному краї. В цій котловині знаходяться декілька озерець льодовикового походження. На північному заході грізно виглядають Петрос і Говерла, до якої веде ланцюг верхів Данциш (дві вершини), Пожижевської і Брескула. До Говерли марковані стежки як через вказані вершини, так і західні траверси Данциша та Пожежевської. Траверсу Брескула немає. На західних схилах Брескула також знаходяться декілька малих озерець і боліт, живлення яких, переважно - опадами.
При переході на Говерлу Туркул можна траверсувати зі східного боку і вийти, минаючи вершину, до озера Несамовитого. На відстані близько 1 км від Несамовитого, при гірському плаї, який сполучає котел Туркула з гірськими котлами Данциша і Пожижевської, під першим, ближчим до Туркула, верхом Данциша знаходиться ще одне, менше озерце льодовикового походження, яке називається "На Данциші".
Найвідомішим чорногорським озером, з яким пов'язано чимало легенд, є Несамовите. Так, крім загальновідомого повір'я про те, що камінь, кинутий в озеро, викликає бурю, говорять, що озеро це було місцем, де зводили рахунки з життям десятки самогубців, які, тим самим, заключали договір з чортом і навіть ламали взимку на озері кригу. Ще говорять, що з дерева, вимоченого в водах Несамовитого робили найдзвінкіші трембіти.
Ще одним відомим чорногорським озером є Марічейка - озеро на східних схилах Шурина.
Ще ряд озерець-блюдець льодовикового походження знаходяться в ур.Ґаджина (біля уступу верхнього котла), на південних схилах пол.Ламської, на пол.Бальзатул та на південно-західних схилах г.Піп Іван.
Полонинську частину хребта від Бребенескула до Ребер називають Широким полем.
Сідловину між Попом Іваном і Бальзатулом називають Поганим місцем, через часті вітри і бурі.
В урочищі Ґаджина знаходяться Довбушева криниця та крісло Довбуша - скала, під якою, за легендою, опришки й поховали свого ватажка. Як свідчить легенда, Довбуш з п'яти років самостійно водив на полонину овець і ще в дитинстві йому вдалось під час бурі підстрелити в Ґаджині чорта, який покривлявся Богові. За це ангел й наділив Довбуша надлюдською силою.
Обсерваторію на Попі Івані називають "Білий Слон".
Пра-Чорногора він Попа Івана тягнулася через Шурин І хребет Руський Діл. З часом води
потоку Шибеного "перепиляли" хребет і посунули вододіл Тиси і Прута на десяток кілометрів західніше, сформувавши теперішній.
Дорога долиною Чорного Черемоша має своє продовження по хребту Руський Діл, давнім гуцульським шляхом. Дорога по Руському Долі є частиною Дороги Мацкенсена - стратегічного шляху часів Першої світової війни. Існував проект перетворення цієї дороги на автомобільну трасу між Україною та Румунією з будівництвом автомобільного переходу на полонині Роги. Якби цей проект було реалізовано, це був би найвище в Україні розташований пункт переходу кордону.
За переказами г.Стіг була місцем, де щовесни Довбуш набирав рекрутів до своїх загонів.
Чивчини і Гриняви - системи карпатських хребтів на півдні Івано-Франківщини та на південному заході Буковини. Хребти - з типовим полонинським рельєфом, в південній частині Чивчин - найзначніші в Українських Карпатах зарослі криволісся.
Геологічне Чивчини є частиною Мармароського масиву. Орографічними межами І Чивчинських гір є потоки Шибений, Чорний Черемош, витоки Перкалабу та його притоки - Сарати з півночі та сходу, долини потоків Соколова (Соколау), Вазер, Новелу, Цисла і її витоки - Белесина - з заходу і півдня. Слід зазначити, що поділ на Мармароські Альпи та Чивчинські гори стосується української частини Мармароського масиву. Румунські джерела І розглядають цей район сукупно, як гори Марамуреш.
Гриняви геологічне відрізняються від Чивчин. Орографічними межами Гриняв є Чорний та І Білий Черемош - з заходу і сходу. На півдні пасмо Гриняв з'єднується зі східними відрогами чивчинської гори Палениця. Північною межеюГринявських гір є сідло на хребті Ватонарка, - перевал між потоками Луковець (притока Білого Черемошу) та Дітницький (притока і Чорного Черемошу).
Орографічне Чивчини нагадують гребінь, основою якого є лінія головного хребта, а зубцями - бічні відроги, які спускаються до Чорного
Loading...

 
 

Цікаве