WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичний пішохідний маршрут: Мала Уголька (Карпатський біосферний заповідник) - Реферат

Туристичний пішохідний маршрут: Мала Уголька (Карпатський біосферний заповідник) - Реферат


Реферат з туризму
Туристичний пішохідний маршрут: Мала Уголька (Карпатський біосферний заповідник)
Цей курортний маршрут веде через букові праліси, повз печери і вапнякові скелі до Карстового моста. Протяжність маршруту близько 5 км., перепад висот - 500м., тому для його проходження треба планувати мінімум дві години. Найкращий час для відвідування - квітень-жовтень.
Маршрут розпочинається біля контори Угольського лісництва на північній околиці присілка Кічерели (с. Мала Уголька). Вище контори кидається в очі насадження дугласії. Потім туристичний маршрут переноситься по мосту річку Мала Уголька. У річці живуть типові представники карпатських видів риб - форель, харіус, гольян звичайний, а також мінога угорська, що належить не до справжніх риб, а до старовинного класу круглоротих. На березі цієї річки можна зустріти оляпку, плиску білу та плиску гірську, а із ссавців видра і норку європейську. На протилежному березі ще недавно стояв старий водяний млин, який 20 років тому назад ще працював. Недавно від місця, де стояв закинутий млин, посередині сінокосу розташований колишній графський мисливський будинок, який зараз служить школою для дітей із Малої Угольки. Кілометром нижче за течією річки у присілку Кічерели знаходиться ще працюючий млин із дубовим колесом віком понад 100 років.
Зразу ж на узліссі знаходиться один із найцікавіших об'єктів Угольки - карстова печера "Дружба". Карстові утворення є характерним явищем для всього заповідного масиву. Деякі із понад 30 печер мають сталактити. На поверхні грунту ще можна розпізнати сліди від шурфів, у цих місцях ростуть всі три місцеві види булаток: довголиста, червона і великоквіткова, а також інші види орхідних, особливо роду коручка.
Від печери дорога йде постійно вгору. Через 400 метрів ми потрапляємо вже всередину букового пралісу. Це свіжа папоротева бучина. Окремі старі дерева бука віком 250-300 років досягають висоти 40 метрів і діаметра 1 метр. Крім окремих кущів бузини чорної і червоної підлісок практично відсутній. Також майже немає тут і живого надгрунтового покриву, тільки навесні до розпускання листя на буках можна спостерігати окремі рослини-ефемери.
Із заходу на схід Угольський масив перетинає скелястий вапняковий пояс довжиною майже один кілометр. Цей пояс називається "Гребінь", тому понад лісом розташовані багаточисельні вершини скель у вигляді гребеня. Повсюди на поверхню виступають вапняки із домішкою мармуру, які покриті товстим шаром моху. Серед моху ростуть різні види папоротей: багатоніжка звичайна, пухирник ламкий і аспленій волосовидний. Окремі види бука скріплюють своїми коренями мармурові брили, які скотилися із крутих схилів Гребеня. Все це виглядає захоплюючи, ніби старовинне творіння. Маршрут перетинає схил майже горизонтально, зліва і справа виступають скелі і вапнякові брили. На кам'янистому субстраті на сухих грунтах ростуть світлі букові деревостани із окремимибуками-велетнями і домішкою липи дрібнолистої та ільма гірського. Повсюди на поверхні грунту можна спостерігати папороті. Особливий шарм притаманний цьому місцю весною, коли цвітуть геофіти - рослини із підземними зимуючими органами. У цей час схили гребеня покриті голубувато-жовто-рожевим килимом із квітів зубниці залозистої і рясту ущільненого, серед якого зустрічається і окремі групи підсніжника білосніжного.
Стежка веде до мальовничого місця на маршруті. З вершини скелі Чур, яка згідно із легендою була культовим місцем язичеського божества, видно чудовий краєвид незайманих букових лісів Угольки і до долини ріки Тиси. На півдні вздовж горизонту простягаються вже румунські гірські хребти. Біля підніжжя скель, неподалік від Карстового мосту, знаходиться одна із багаточисельних карстових печер Угольки. Легенди приписують цій печері величезний розмір. Згідно із легендою, згадана вище печера "Дружба" була складовою частиною цієї гігантської печерної системи. Посли російського царя Івана Грозного, які відвідали ці місця у 1552 році, описують її так: "До от того камени (Карстового моста), как можно человеком каменем бросити, и ту есть близко пропасть сажен четырех, а поперег как погреб. И в ту пропость мечут великоъ древие и камение. Ино там долго время идетгремячи, покамест и слух человечь не имеет. Да как час помолчав, опят выкинет вон. Все изломает древие и камение...". Під час останніх досліджень на дні печери було відкрито дуже замулений вертикальний хід. Наступні розкопки напевно принесуть нові відомості про цю печерну систему.
У районі Чура ростуть сухі кальцієфільні чисті букові насадження, а на скелястих грунтах - липово-букові насадження. В Угольці ростуть понад 1500 екземплярів тиса, що є найбільшою природною популяцією тиса в Україні.
Найцікавішим місцем маршруту є Карстовий міст. Від нього стежка веде назад вниз. Через приблизно 250 метрів ми потрапляємо у свіжу чисту бучину. Деревостан є різновіковим - поряд із молодими деревами височать дерева велетні віком понад 300 років. У трав'яному покриві поодиноко зустрічаються щитник чоловічий, ожика гайова, підмаренник запашний і анемона дібровна. Коли повітря достатньо насичене вологою, із їх схованок виповзають саламандри.
Тут ми бачимо розріджене вітровалами букове насадження на вологих грунтах із пишним надземним покривом. У ньому знаходиться і червонокнижні види: лунарія оживаюча і скополія карніолійська, котрі цвітуть від травня до липня і утворюють красиві стручки, а також беладона звичайна - лікарська і водночас смертельно отруйна рослина. Поруч на вапняковому субстраті росте листовик сколопендровий. Стежка маршруту знижується до річки і приводить до початкового пункту - до контори Угольського лісництва Карпатського біосферного заповідника.
Loading...

 
 

Цікаве