WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Надсянський регіональний ландшафтний парк - Реферат

Надсянський регіональний ландшафтний парк - Реферат

торфовище. Внаслідок значного антропогенного впливу, колишні лісові території зараз займають сіножаті і пасовища, які деградують через поширення заростей ялівцю. За попередніми даними українських вчених (проф. Степан Стойко), флора РЛПН нараховує понад 700видів судинних рослин, серед них 10% - це рідкісні і зникаючі види, 30 з яких знахо-дяться у Червоній Книзі України.Зокрема, це баранець звичайний, цибуля медвежа, белладонна звичайна, лунарія оживаюча, підсніжник звичайний, лілія лісова, гніздівка звичайна та окремі види родини орхідних.
Істотний антропогенний вплив на територію РЛПН призвів до зниження показників фауністичного різноманіття. Серед земноводних та плазунів, на території парку відмічені гадюка звичайна, вуж водяний, мідянка, живородяща ящірка, полоз ескулаповий та саламандра плямиста (останні два види знаходиться у Червоній Книзі України). У водах гірських рік та потоків водяться форель струмкова, щипівка гірська, гольян та харіус. Орнітофауна нараховує 60 видів птахів, серед яких зустрічаються рідкісні види, зокрема, підорлик малий, пугач та лелека чорний. Із ссавців на території парку відмічено оленя благородного, козулю, дику свиню, білку звичайну, тхора темного, лисицю. Дуже рідко трапляються видра річкова, борсук, куниця лісова, рись, вовк, ведмідь бурий та кіт лісовий.
Історія та культурна спадщина парку
На думку істориків, заселення території, на якій знаходиться РЛПН, розпочалося на переломі І і II тисячоліть, у часи існування Київської Русі і Галицько-Волинського князівства. Про це свідчить наявність ста-рих городищ, зокрема, поблизу с.Нижній Турів, де могли знаходитися давньоруські оборонні пункти. За свідченнями польського історика Яна Длугоша, біля витоків Сяну і Дністра стояла легендарна фортеця Собінь. Вздовж Сяну, від Перемишля до Ужоцького перевалу, йшов торговий і військовий шлях із Київської Русі у Західну Європу.
Масова колонізація Верхнього Надсяння розпочалася у XIV-XVI ст., коли, у політичному контексті, ця територія входила до складу Королівства Польського, а після 1569 р. - до Речі Посполитої. У першій половині XVI ст. всі землі, розташовані у верхів'ях Сяну і його приток, належали краківському воєводі Петру Кміту, який заснував частину на-селених пунктів, що знаходилися чи зараз знаходяться у межах парку - села Сянки, Соколики, Тарнаву Вижню, Тарнаву Нижню, Шандровець, Дзвиняч Горішній, Дидьову, Боберку і Локіть. На королівських землях, що належали до Розлуцької країни Самбірської економії, протягом другої половини XVI ст. королем Зигмунтом Августом та королевою Ізабелою були засновані Дністрик Дубовий, Верхня Яблунька, Нижня Яблунька, Верхній Турів і Нижній Турів, які зараз також входять до складу території РЛПН. З 1772 до 1918 pp. уся територія Галичини, включаючи Турківщину, була у складі Австро-Угорської імперії. У 1918 р. Надсяння увійшло до Західно-Української Народної Республіки, з 1919 р. воно знаходилося у складі Польщі, з 1939 р. - СРСР і з 1991 ця територія перебуває у складі України.
Варто також згадати трагічну сторінку історії Надсяння, коли протягом 1944-1946 pp., внаслідок операції щодо очищення при-кордонної смуги, проведеної радянським режимом, було цілковито виселено біля 7 тис. мешканців восьми сіл - Соколиків, Тернави Вижньої, Тернави Нижньої, Дзвиняча Горішнього, Локітя, Дидьової, Журавина та Кривки.
Було зруйновано не лише присадибну забудову, але й унікальні пам'ятки сакрального мистецтва - дерев'яні церкви бойківського та неоукраїнського типів, що були знищені радянськими прикордонниками протягом 1957-1958 pp.
До сумного мартирологу увійшли такі церкви: Св.Дмитра, 1791 p., Соколики; Святих апостолів Петра і Павла, 1889 p., Тернава Вижня; Св.арх.Михайла, 1894 p., Тернава Нижня; Успення Пресвятої Богородиці, 1860 p., Дидьова; Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці, 1901 p., Кривка; Св.арх. Михайла, 1905 p., Дзвиняч Горішній; Св.арх. Михайла, 1907 p., Беньова (на лівому березі Сяну, у 1946 р. була сплюндрована солдатами польської Армії Людової та спалена у 1947 p.); Преображення Господнього, 1918 p., Журавин та Св.арх.Михайла, 1927 p., Локіть.
Протягом усього історичного часу, незважаючи на зміну політичних режимів, уклад життя населення Надсяння, що сформоване карпатською етнічною групою бойків, змінювався дуже повільно. Бойки відрізняються своєрідним діалектом, оригінальним одягом (геометричні узори та рослинний орнамент на сорочках), способом життя та народними традиціями й звичаями.
На території парку збереглася значна кількість пам'яток матеріальної культури, переважно греко-католицьких храмів і дзвіниць - церкви у селах Верхня Яблунька (Собору Пресвятої Богородиці, 1788 p.), Нижня Яблунька (Преображення Господнього. 1820 p.), Верхній Турів (Св.Пантелеймона, 1890 p.), Боберка (Вознесення Господнього, 1913 р. та Св. арх.. Михайла, 1914), Нижній Турів (Успення Пресвятої Богородиці. 1914 p.), Дністрик Дубовий (Собору Пресвятої Богородиці / Найсвятішого Серця Ісуса, 1920 p.), де до цього часу зберігаються уні-кальні ікони Риботицької школи та літургійні книги зі старих, вже неіснуючих, дерев'яних бойківських церков, споруджених у XVI-XVIII ст., як на території сучасних, так і вже неіснуючих сіл.
Варто відмітити, що дві старих церкви бойківського типу, споруджені у с. Сянки в 1645 та 1703 pp., були продані в с. Кострино (1703 р.) та с. Сіль (1831 р.) на Закарпатті, де збереглися до сьогодення (зараз це те-риторія Ужанського національного природного парку).
У селах, що знаходяться на території парку, збереглася традиційна дерев'яна бойківська забудова - однорядні двори ("довга" хата), які об'єднують комплекс житлового будинку та стайні. Одна з таких садиб із с. Шандровець, побудована в 1909 p., за ініціативою митрополита Андрея Шептицького, у 30-х роках минулого століття була перевезена до Музею народної архітектури і побуту у Львові.
Мешканці до тепер займаються землеробством із збереженням давньої терасної природоохоронної форми обробітку ґрунту, двопільної та багатопільної систем землеробства з використанням традиційних знарядь праці, до яких відносяться плуги, борони, мотики, одноручні коси, дерев'яні вили та ціпи.
Тваринництво є традиційним заняттям населення на території РЛПН. Тут з давніх часів вирощували велику рогату худобу, свиней, коней та овець, яких випасали на громадських пасовищах (толоках) та на по-лонинах, де пастухи займалися виробництвом молочних продуктів, зокрема, овечого сиру будзу. Після ліквідації на початку 90-х років минулого століття колгоспів, мешканці повертаються до традиційних форм землеробства, скотарства і бджільництва. Те саме стосується і
Loading...

 
 

Цікаве