WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Бокс - Реферат

Бокс - Реферат

продовжували боротися, використовуючи "London Prize Ring rules". Але багато молодих боксерів зволили боксувати, керуючись новими правилами "Queensberry". Першим, хто виграв титул чемпіона Англії у важкій вазі, був Джеймс "Jem" Mace. Це відбулося 1861 року. Джеймс "Jem" Mace, який вперше у поєдинку такого рангу використовував рукавички з м'якою набивкою, зробив надзвичайно багато для популяризації правил "Queensberry".
Відомий у той час американський боксер Джон Л. Салліван був невдоволений тим, що чемпіонат світу проходить за правилами "Queensberry". 1889 року поблизу Лондона під час проведення світової першості у важкій вазі Салліван наполягав та тому, щоб бійці боксували без рукавичок, тобто голими руками. У 1889 році Салліван захищав титул чемпіона у важкій вазі проти Джейка Калрайна, востаннє боксуючи без рукавичок. Оскільки в Англії це було поза законом, бій проходив у США.
Після проведення цього поєдинку виникло багато юридичних ускладнень, в результаті яких Салліван змушений був відстоювати титул чемпіона проти Джеймса Дж. Корбета, боксуючи в рукавичках і за правилами "Queensberry".
3. Економічний стимул розвитку боксу
На початку двадцятого сторіччя бокс став, мабуть, одним із найкоротших шляхів до слави і багатства. Центр розвитку професійного боксу поступово перемістився до Сполучених Штатів. Цьому сприяло економічне зростання Америки, а також незліченні хвилі емігрантів, з усього світу. Голод змусив тисячі ірландців шукати притулок у Новому Світі.
У 1915 році ірландці стали домінуючою нацією в професійному боксі, яка представляла таких боксерів, як Террі Макговерн, Джек "Philadelphia" Обрайн, Майк "Twin" Салліван та його брат Джек, Пакией Макфарланд, Джимі Клаббі і Джек Брайтон, а також багатьох інших.
З'явилися також німецькі, скандинавські боксери і боксери з Центральної Європи. Видатні єврейські боксери Джо Чоунскі, Абі Атіл, "Battling" Левинскі, Гарі Левіс, які активно боксували до 1915 року, були підтримані другою хвилею таких боксерів, як Барні Росс, Бенні Леонард, Сід Терріс, Лью Тендлі, Ал Сінгер, Максі Розенблюм і Макс Байер.
Неможливо не згадати й американських боксерів італійського походження - всесвітньо відомих Тоні Чанзонері, Рокі Марчіано, Джоні Данді і Віллі Пепа.
Тим часом і темношкірі американці почали сходження до вершин боксу. Вихідці з Африки приїжджали в Америку, щоб досягти слави й успіху.
Серед тих, хто зійшов на вершину, - Петер Джексон, Сем Лангфорд, Джо Валкотт, Джордж Діксон і Джо Ганс, який виграв світову першість у легкій вазі в 1902 році, і Джек Джонсон, який став першим темношкірим чемпіоном у важкій вазі в 1908 році.
Через расистські настрої участь у світовому чемпіонаті темношкірих боксерів була дуже проблематична. Салліван відмовився захищати титул чемпіона у поєдинку проти темношкірого Джексона, а Джек Демпсі, відомий також як "Manassa Mauler", не захотів вийти на ринг проти темношкірого Гаррі Віллса.
Джонсона не визнавали чемпіоном через чорний колір шкіри і, не витримавши утисків, він змушений був виїхати зі Сполучених Штатів. Переслідування темношкірих боксерів продовжувалися аж до "Великої Депресії" 1929 року.
Темношкірий боксер Джо Луїс, який виграв у 1937 році титул чемпіона світу у важкій вазі, став одним з найвідоміших боксерів. Генрі Армстронг, "Sugar" Рей Робінсон, Арчі Мур, Езард Чарльз, "Jersey" Джо Волкотт, Флойд Патерсон, Соні Лістон, Мухаммед Алі і Джо Фрейзер також вигравали титули чемпіона світу в різних вагових категоріях.
В останній чверті двадцятого століття в боксі домінували темношкірі спортсмени. Це "Sugar" Рей Леонард, "Marvelous" Марвін Хаглер, Томас Хернс, Ларрі Холмс, Майкл Спінск і Майк Тайсон. Іспанія теж додала імена своїх боксерів в алею слави. Досить згадати таких відомих спортсменів, як Карлос Монзон, Паскваль Перез, Роберто Дюран і Алексис Аргуелло. Панчо Вілла з Філіппін у 1923 році став першим азійським боксером, який виграв титул чемпіона світу в легкій вазі. Наприкінці двадцятого століття Східна Азія дала багато боксерів, що успішно борються за найвищі титули професійного боксу.
1867 року маркіз Джон Шолто Дуглас, який розробив правила "Queensberry", почав проводити перші аматорські змагання з боксу. У 1880 році була сформована Аматорська Асоціація Боксу (ABA), а з 1881 року почали проводитися перші регулярні чемпіонати серед аматорів.
1888 року в США був заснований Аматорський Спортивний Союз (AAU), і з цього часу щорічно проводилися національні першості за цією версією.
1926 року газета "Chicago Tribune" започаткувала аматорські змагання "Золоті Рукавички". Вони отримали статус національної першості і конкурували зі змаганнями, які проводив Аматорський Спортивний Союз (AAU).
1978 року в США ухвалили закон, що забороняв Аматорському Спортивному Союзу (AAU) контролювати більше одного олімпійського виду спорту. Це привело до формування Федерації Аматорського Боксу Сполучених Штатів Америки (USA/ABF), що контролює американський аматорський бокс і нині.
Аматорський бокс швидко розвивався в багатьох країнах світу. Це спричинило організацію міжнародних турнірів, які проводяться щорічно, кожні два роки або кожні чотири роки, як Олімпійські ігри. До міжнародних змагань аматорського боксу найвищого рівня належать Європейські Ігри (European Games), Ігри Співдружності націй (Commonwealth Games), Панамериканські Ігри (Pan-American Games), Всеафриканський Чемпіонат (All-African Championships) і Всесвітні Ігри Військовослужбовців (World Military Games). Всі аматорські змагання контролюються Міжнародною Асоціацією Аматорського Боксу (Association Internationale de Boxe Amateur - AIBA), заснованою в 1946 році з штаб-квартирою в Лондоні.
У колишньому Радянському Союзі та інших прокомуністичних країнах не було професійних боксерів. У 1950 році Радянський Союз приєднався до Міжнародної Асоціації Аматорського Боксу. Радянські боксери виступали на Олімпійських іграх 1952 року, показавши високий рівень підготовки, поряд зі Східною Німеччиною, Польщею, Угорщиною і Кубою.
На Кубі професійний бокс дотепер заборонений урядом Фіделя Кастро, внаслідок чого кубинські боксери стали домінуючою силою в міжнародному аматорському боксі. Кубинський важковаговик Теофіліо Стівенсон виграволімпійські золоті медалі в 1972, 1976 і 1980 роках. Бокс в Африці став розвиватися в 50 - 60-х роках двадцятого сторіччя, коли більшість країн цього континенту отримала незалежність.
4. Менеджери та промоутери професійного боксу
Дуже важливими і часто найвпливовішими постатями в кар'єрі професійних боксерів є їхні менеджери. До завдань менеджера входить підтримка форми боксерів, укладання контрактів, спостереження за тренуваннями і підготовкою до змагань.
Перші менеджери з'явилися ще на початку двадцятого сторіччя. В часи кулачних боїв кращі бійці мали патронів, що захищали їхні фінансові інтереси. Але коли цей вид спорту почав втрачати популярність серед дрібнопомісного дворянства, боксерів наймали професіонали, що не тільки піклувалися про їхні гроші, але й вибирали гідних супротивників - і ця функція менеджерів стала їхнім основним завданням. Досвідчений менеджер поступово веде свого протеже до вершини, і як нагороду за гарну роботу одержує обумовлену частину прибутку, що незмінно супроводжує успіх боксера. Деякі успішні менеджери, котрі дбають не тільки про особистий добробут, здобувають майже таку ж популярність, як і їхні підопічні. Промоутери - це люди, які планують і організовують бої і які, можливо, є найбільше значними фігурами за сценою. Саме вони проводять матчі і часто ставлять на перемогу або поразку величезну купу грошей.
Людиною, що перетворила бокс на великий бізнес, був Джордж "Tex" Рікард - перший великий
Loading...

 
 

Цікаве