WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Про деякі проблеми розвитку туристсько - краєзнавчої діяльності у вищих навчальних закладах - Реферат

Про деякі проблеми розвитку туристсько - краєзнавчої діяльності у вищих навчальних закладах - Реферат

сьогоднішніх інтересів студентів, ледве перевершуючи його. Необхідно чітко розмежувати рубежі - загальний для усіх (масовий) туризм і туризм аматорський (секційний). Це бажаність походів і екскурсій у кожній групі й обов'язковість походів двох кружків у вищому навчальному закладі для студентів, що виявили підвищений інтерес до туризму. Якщо це не врахувати, незабаром у вищому навчальному закладі може з'явитися неконтрольований самовільний туризм студентів.
Таблиця 1
Відношення студентів вищого навчального закладу до активного туризму
Група Участь у походах Відношення (мотиви, причини)
1. Не бере участь
Байдужий до туризму, має інші захоплення. Один раз сходив - відбили бажання. Боїться походів, не сприймає спортивні походи. Не дозволяють батьки. Не дозволяє здоров'я.
2. Бере участь рідко Бере участь за вимогою викладача (підкоряється наказу, загальній волі групи). Бере участь з стадних спонукань. Йде в похід без інтересу, має інші захоплення
3. Бере участь часто Бере участь із задоволенням, але цікавиться лише зовнішньою стороною справи - романтикою, пригодами. Батьки навіть заохочують (бував у походах з батьками, родичами). Глибокого, творчого інтересу до туризму не має
4. Майже завжди бере участь Туризм - головне захоплення. У ньому бачить життєвий інтерес, мріє про розряди, про звання "Майстра спорту України", мріє стати вченим-мандрівником, відкривачем. У туризмі знаходить своє "обличчя": у походах самий авторитетний член групи. У групі він можливо відстаючий, у поході - ведучий
Для системи туристсько-краєзнавчої діяльності важливо її постійний розвиток, якісне і кількісне удосконалювання, це не щось раз і назавжди задане, одномірне, цей рух уперед, постійне відновлення.
Для збереження і розвитку туристко-краєзнавчої діяльності в вищому навчальному закладі необхідно вирішити багато задач, у тому числі:
1. Віддати пріоритет розвитку самодіяльного спортивного туризму. Зараз дуже велика небезпека крену в пасивний плановий екскурсійний туризм. Далекі освітньо-розважальні екскурсійні поїздки по містах і "святим місцям" - це дуже заразне захоплення. На основі екскурсійного туризму система туристично-краєзнавчої діяльності повноцінно розвиватися не буде. Справа не тільки в тім, багато в вищому навчальному закладі туризму чи його мало, важливо ще і те, який він по своїх педагогічним якостям. А плановий і самодіяльний туризм по своїх педагогічних властивостях разюче відрізняються.
Самодіяльний (спортивний, і пізнавальний) туризм потрібний вищому навчальному закладу, тому що в його основі лежать самостійні дії студентів, а вони і є та база, той фундамент, на якому успішно йде процес навчання і виховання. Впустивши в вищий навчальний заклад плановий туризм, залишивши молодь діяти самим, ми обкрадаємо педагогіку. Це помилка - будувати виховання на результатах чужої праці. Туристсько-краєзнавчу діяльність у вищих навчальних закладах треба розуміти як спільну роботу викладачів й студентів, і чим більше частка праці самих студентів в організації і проведенні туристських походів і екскурсій, тим краще для справи.
2.Викладач-організатор - головна діюча особа й основне джерело ініціативи в туристсько-краєзнавчій роботі. Принаймні він повинний таким бути. Тому необхідно постійно й енергійно пілкуватися про ідеологічну, фізичну і технічну туристську підготовку викладачів-організаторів.
3. Не можна впроваджувати в вищі навчальні заклади туризм адміністративно-командними, насильницькими методами. Також не слід нав'язувати учасникам походів і екскурсій непосильні для них поки фізичні і розумові навантаження. Завжди треба виходити із сьогоднішнього рівня розвитку туристських інтересів і здібностей. "Що сьогодні хочуть і можуть студенти?" - це питання повинне бути керівним показником у всіх туристських справах. І вирішувати його треба завжди разом з студентами. Якщо ж вони хочуть неможливого, треба показати їм варіанти, як зробити виконання бажань можливим у майбутньому. Однак треба не тільки враховувати інтереси студентів, але і формувати їх. Не можна насильно нав'язувати такі мети походу, до яких сьогодні студенти ще не доросли, тому що такий туризм вони не приймуть. Нехай поки їхні інтереси примітивні - необхідно прийняти їхній де-факто і йти в похід з цими зрозумілими і бажаними для них цілями, а в поході поволі формувати нові, більш складні інтереси.
Особливу турботу організатори туристко-краєзнавчої діяльності у вищих навчальних закладах повинні виявити до тих студентів, яких ми віднесли до четвертої групи відносин. Треба організовувати для них секції, у яких будуть рости майбутні розрядники, інструктори, організатори і пропагандисти туризму. Система туристської роботи не буде успішно розвиватися без міцного активу студентів-туристів. Актив (секційна частина туристко-краєзнавчої діяльності) повинний якісно рости з випередженням розвитку масового туризму. Обидві ці частини тісно взаємозв'язані: масові одноденні походи, прогулянки і екскурсії стимулюють гурткову роботу, а вихованці секцій - кваліфікований актив мандрівників і краєзнавців, які дуже потрібні для розвитку і зміцнення масової туристської роботи.
Але помилкою буде, якщо обмежитися тільки розвитком мережі секцій для любителів туризму і не займатися туризмом у групах. Адже мінімум туризму потрібний усім студентам.
4.Усіляко треба розвивати зовнішні зв'язки студентського туризму з іншими вищими навчальними закладами й організаціями: з станцією юних туристів, з музеями, різними товариствами, редакціями газет, туристськими клубами, секціями туризму підприємств і лісництвами, відділами культури, санепідемстанціями, досвідченими краєзнавцями і т.п.
5. У суспільстві вважається, що туризм - це відпочинок, але для вищих навчальних закладів він - частина навчально-виховного процесу. Є професії, що забезпечують відпочинок іншим людям, їхнє навчання і виховання на туристичній стежці. Самі студенти, що вже одержали фундаментальну, майже професійну інструкторську підготовку з туризму можуть прийняти в цьому участь.
У процесі туристсько-краєзнавчої діяльності є реальна можливість використовувати студентів - досвідчених туристів у реальній справі - у виробництві туризму для свого факультету, закладу. Захоплення студентів туризмом поступово переростає в їх різноманітну діяльність, але не тільки для особистої користі, для своєї групи, а й на загальне благо свого закладу. Праця з організації туристко-краєзнавчої діяльності нітрохи не менш значима, ніж, виробнича практика, ремонт аудіторій і т. п. Робота в студентських органах турклубах - це школа виховання організаторів, пропагандистів, керівників. Останнє потребуєподальших досліджень.
?
Література
1. Биржаков М.Б. Введение в туризм. - СПб. : Издательский торговий дом Тера", 1999. - 192 с.
2. Матеріали розширеного засідання колегії Держкомтуризму з питання "Про стан та перспективи кадрового забезпечення туристичної галузі". - 27 жовтня 1998 р.
3. Квартальнов В.А. Туризм: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 320 с.
4. Організація та методика оздоровчої фізичної культури і рекреаційного туризму: Навч. посібник / О.М. Жданова, А.М. Тучак, В.І. Поляковський, І.В. Котова. - Луцьк, 2000. - 236 с.
Loading...

 
 

Цікаве