WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Розвиток спорту в Європі на початку ХХ ст.” - Реферат

Розвиток спорту в Європі на початку ХХ ст.” - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Розвиток спорту в Європі на початку ХХ ст."
ПЛАН
1.ТЕНДЕНЦІЯ РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ В ПЕРІОД МІЖ I і II СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ
2. МІЖНАРОДНИЙ РОБОЧИЙ СПОРТИВНИЙ РУХ
3. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.ТЕНДЕНЦІЯ РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ В ПЕРІОД МІЖ I і II СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ
Перша світова війна поклала початок загальній кризі капіталістичної системи. Загострення протиріч капіталізму у всіх областях громадського життя, посилення класової боротьби, ріст революційного і національно-визвольного руху вплинули на розвиток фізичної культури і спорту в міжвоєнний період.
Нова історична обстановка, що виникла в результаті перемоги Жовтневої соціалістичної революції в Росії, сприяла розколу світу на дві протилежні системи - капіталістичну і соціалістичну. Це привело до утворення двох різних напрямків в області фізичної культури і спорту - соціалістичного і буржуазного, що стало головною особливістю розвитку фізичної культури і спорту між I і II світовими війнами.
Європейський спортивний рух знаходився в 1914 році на порозі свого розвитку. Хоча проведення міжнародних зустрічей спортсменів, створення міжнародних федерацій по видах спорту, олімпійські ігри мали місце на рубежі століть.
Перша світова війна, що почалася в Європі, порушила сприятливий розвиток міжнародних зв'язків. Останні великі міжнародні легкоатлетичні змагання відбулися 4 серпня 1914 році, тобто в той час, коли вже почали лунати перші постріли.
За кілька тижнів до початку війни спортивна громадськість відзначила в Парижі 20-річчя утворення міжнародного олімпійського товариства. Під час торжеств багато говорилося про завіти древніх греків, про мир. Красиві слова так і залишилися порожніми фразами.
Після початку I світової війни в німецьких газетах говорилося про можливість проведення Олімпійських ігор у Берліні в 1916 році, однак незабаром німецький оптимізм згас. Спортивне життя в Європі майже згасло. Вкрай рідко проводилися змагання в Європейських країнах, тому що спортсмени змушені були надіти на себе військову форму.
Скинення царату в Росії викликало небувалий підйом міжнародного пролетаріату. Революційне полум'я перекинулося на багато країн, насамперед на Німеччину й Австро-Угорщину. Навесні 1917 року в Англію, Франції прокотилася хвиля страйків. Підсумки Жовтневої революції вплинули на подальший розвиток, у тому числі й в області спорту.
Імперіалістичні держави були єдині в ненависті до Радянської держави. Результатом якої стала ізоляція радянських спортсменів - "санітарний кордон проти комунізму", - яка продовжувалася аж до 1946 року, тобто весь міжвоєнний період.
Міжнародні зв'язки спортсменів Радянського Союзу були обмежені зустрічами зі спортсменами різних робочих спортивних організацій. Важливу роль у цьому зіграло утворення в 1921 році в Москві Червоного спортивного інтернаціоналу.
У 1913 році в м. Генті (Бельгія) була розпочата спроба створення Міжнародного робочого спортивного центру, куди ввійшли би керівники спортивних союзів Німеччини, Франції, Бельгії, Австро-Угорщини
2. МІЖНАРОДНИЙ РОБОЧИЙ СПОРТИВНИЙ РУХ
Процес оформлення міжнародної робочої спортивної організації проходив у складній обстановці розколу в робочому русі. Наявність II, опортуністичного, реформістського Інтернаціоналу і III, комуністичного Інтернаціоналу обумовило виникнення двох центрів в управлінні робочим спортом у світі.
У 1920 р. у Люцерні (Швейцарія) відбувся конгрес робітників спортивних організацій Німеччини, Австрії, Франції, Бельгії, Угорщини Фінляндії й інших країн, на якому був затверджений Міжнародний робочий союз спорту і фізичного виховання - Люцернський спортивний інтернаціонал (ЛСІ). Керівники ЛСІ - соціал-демократи, проводили політику відмови від революційної боротьби і збереження політичного нейтралітету. Боячись революційного впливу радянського фізкультурного руху на робочі маси, радянській державі було відмовлено в прийомі до цієї організації.
У 1921 році в Москві був скликаний новий міжнародний конгрес робочих спортивних організацій, де були присутні делегати Радянського Союзу, Чехословаччини, Німеччини, Франції, Угорщини, Фінляндії, Італії й ін. країн. На конгресі був заснований Міжнародний союз робочо-селянських організацій фізичної культури - Червоний спортивний інтернаціонал. Головою КСІ був обраний Подвойський Н.І. Головний напрямок діяльності КСІ - об'єднання всіх робочих спортивних організацій, що стоять на платформі класової боротьби, з'єднання занять спортом з політичною й ідейною освітою, встановлення інтернаціональних зв'язків з робочими спортивними організаціями всіх країн. До 1926 року були підписані угоди про співробітництво з 75 країнами, що передбачають проведення спортивних змагань, обмін делегаціями і т.д.
Протягом всього міжвоєнного періоду між ЛСІ і КСІ велася завзята політична й ідеологічна боротьба.
Таким чином, у світі утворилося два міжнародні робітничі спортивні інтернаціонали, що принципово розрізнялися по своїм цілях і задачах. У більшості країн були організовані їхні спортивні секції. Одні з них знаходилися під впливом ЛСІ, інші - КСІ. Основні секції ЛСІ складали робочі спортивні організації дофашистської Німеччині й Австрії (більш 1 млн. чол.). КСІ головну опору мав в особі радянського фізкультурного руху і секції в 70 країнах світу. З 1922 року спортсмени КСІ проводили зустрічі у Франції, Німеччини, Фінляндії, Москві.
У 1925 році Люцернський спортивний інтернаціонал організував I спортивну робочу Олімпіаду у Франкфурті-на-Майні. Радянських спортсменів на цю олімпіаду не допустили. Спортивна блокада була перервана лише в 1927-28 р. на зимовому святі спорту в Норвегії. У 1928 році спортсмени ЛСІ брали участь у I Спартакіаді в Москві (612 спортсменів з 14 країн).
В II олімпіаді робітників-спортсменів у 1931 році у Відні, присвяченої до відкриття З'їзду II Інтернаціоналу, спортсмени КСІ також не приймають участь.
У 1934 році в Парижі відбувся великий міжнародний антифашистський зліт спортсменів, що об'єднав представників двох міжнародних спортивних організацій. З приходом фашизму до влади в Німеччині робочі спортивні організації були розпущені. Керівники ЛСІ стали говорити про спільне проведення змагань і співробітництво.
На зльоті було прийняте рішення про активізацію боротьба з фашизмом і мілітаризмом у спорті. Зліт призвав бойкотувати підготовку і проведення Олімпійських ігор у Берліні в 1957 р. в Антверпені (Бельгія) відбулася ІІІ Всесвітня робоча олімпіада, названа святом єдності робочих спортсменів усіх країн. На Олімпіаду їздила велика група радянських спортсменів. Це був тріумф радянського спорту, майже по усіх видах призові місця. Особливо слід зазначити абсолютну чемпіонку по спортивній акробатиці Марію Тишко, що початку займатися спортом у Краснодарському клубі "Комсомолець". Олімпіада в Антверпені з'явилася останнім великим спортивним змаганням робітників.
3.ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Енциклопедія спорту. - М., 1993.
2. Історія фізичної культури і спорту / Під заг. ред. В.В. Столбова. - М.: Фізкультура і спорт, 1985.
3. Історія фізичної культури // Під заг. ред. Столбова В.В.- М. Освіта, 1989. -288 с.
4. Кун Л. Загальна історія фізичної культури і спорту. - М.: Веселка, 1982. - 599 с.
Loading...

 
 

Цікаве