WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Загальна характеристика спритності - Реферат

Загальна характеристика спритності - Реферат

точність і величину прикладених зусиль тощо);
o використовувати різноманітні світлові та звукові сигнали, що виконують роль ритмолідерів;
o активізувати психічні процеси учнів шляхом застосування ідеомоторного тренування. При цьому необхідно орієнтувати учнів на точне відтворення подумки основних характеристик рухових дій;
o удосконалювати вміння учнів орієнтуватись у просторі шляхом тренування довільної уваги, яка полягає у здатності виділити з усіх різноманітних подразників ті, що є значними для орієнтації в конкретній ситуації. Ефективними тут є: біг по рельєфній місцевості, з доланням різних перешкод; вправи з м'ячами; пробігання певної відстані або кидання м'ячів із заплющеними очима; стрибки з поворотами на вказану кількість градусів; пробігання (пропливання тощо) визначених дистанцій за заданий час тощо.
Здатність до довільного розслаблення м'язів
При виконанні різноманітних рухових дій спостерігається безперервна зміна ступеня напруження і розслаблення різних м'язів і м'язових груп.
Водночас підвищена напруженість м'язів негативно позначається на виконанні вправ. Вона знижує координованість рухів, зменшує їх амплітуду, обмежує прояв швидкості, гнучкості, витривалості і сили, викликає нераціональні втрати енергії, чим знижує економічність роботи.
Надмірна напруженість може викликатись такими факторами:
o біомеханічними, в результаті виникнення реактивних сил при виконанні складнокоординаційних вправ з великою амплітудою і швидкістю;
o фізіологічними, внаслідок іррадіації збудження в ЦНС;
o психолого-педагогічними, що викликаються скутістю рухів унаслідок складності завдання, емоційного збудження;
o умовами середовища, в якому виконуються рухові дії;
o втомою.
Для удосконалення здатності довільно розслабляти м'язи використовують вправи:
o які вимагають поступового або швидкого переходу від напруження до розслаблення м'язів;
o в яких напруження одних м'язів супроводжується розслабленням інших (права рука напружена, ліва розслаблена);
o при виконанні яких необхідно підтримувати рухи за інерцією розслабленої частини тіла за рахунок руху інших частин (колові рухи розслабленими руками);
o що полягають у чергуванні короткочасних ізометричних напружень з наступним повним розслабленням;
o у процесі виконання яких активно розслаблюються м'язи, що не беруть участі в роботі (розслаблення рук при бігу);
o циклічного характеру, які виконують за інерцією після досягнення граничної швидкості (біг, плавання, веслування тощо);
o ациклічного характеру, які вимагають великих зусиль. Після їх закінчення максимально і швидко розслабляють м'язи (кидок набивного м'яча).
Ефективність зазначених вправ значно підвищується, якщо при їх виконанні керуватись певними методичними прийомами, серед яких відзначимо:
o формування в учнів установки на необхідність розслабитись;
o виконання вправ з різною інтенсивністю і тривалістю;
o виконання вправ при різних функціональних станах учнів;
o постійний контроль розслабленості;
o забезпечення належного емоційного стану учнів;
o використання самостійної роботи учнів із власним зоровим контролем (дзеркало, відеозапис);
o широке використання ідеомоторного тренування. При цьому відтворення рухів подумки повинно здійснюватись у строгій відповідності з характеристиками техніки дій. Необхідно також концентрувати увагу на виконанні окремих параметрів дії (основні положення і траєкторії, темп рухів тощо).
Здатність до узгодженості рухів
Особливе значення для результативної діяльності, особливо у спортивних іграх, єдиноборствах та складнокоординаційних вправах, має здатність до перебудови рухових дій у конкретних умовах.
Для удосконалення координованості рухів слід:
o широко використовувати загальнопідготовчі, допоміжні, спеціальнопідготовчі та основні вправи;
o навчати учнів великої кількості фізичних вправ на основі удосконалення інших фізичних якостей;
o поєднувати удосконалення цієї здатності з розвитком інших координаційних здібностей, оскільки вони тісно взаємозв'язані між собою;
o удосконалювати здатність до узгоджених рухів за умови відсутності втоми, коли учні можуть контролювати і регулювати свою рухову діяльність.
Загальні основи методики удосконалення спритності
У повсякденній руховій діяльності різні координаційні здібності проявляються у тісній взаємодії між собою та з іншими фізичними якостями. Тому, якщо для розвитку фізичних якостей та удосконалення техніки використовуються складнокоординаційні вправи, то одночасно удосконалюється і спритність. У свою чергу, вибіркове удосконалення будь-якої координаційної здібності сприяє удосконаленню фізичних якостей та інших здібностей.
Комплексно удосконалюючи спритність школярів, використовують різні методичні прийоми, серед яких відзначимо:
o виконання вправи з різних незвичайних вихідних положень і закінчення такими ж кінцевими положеннями;
o виконання вправи в обидва боки, обома руками і ногами в різних умовах;
o зміну темпу, швидкості і амплітуди рухових дій;
o варіювання просторових меж виконання вправи;
o виконання додаткових рухів;
o щойно засвоєну вправу виконують у різних комбінаціях з раніше вивченими.
Названі прийоми допоможуть забезпечити основну умову удосконалення спритності - новизну вправ.
При цьому застосовують такі параметри навантаження:
o складність рухових дій учнів коливається в межах від 40 % до 70 % від максимального рівня (тобто того, перевищення якого не дозволяє виконувати завдання: зберегти рівновагу, оцінити просторові чи часові параметри тощо). Така складність ставить перед функціональними системами організму учнів вимоги, які стимулюють адаптаційні реакції, але не викликають втоми аналізаторів, забезпечуючи можливість виконати достатній для тренування обсяг роботи;
o інтенсивність роботи у початківців відносно невисока і може бути забезпечена виконанням різноманітних нескладних естафет з м'ячами і без м'ячів, киданням на точність, із включеннями нескладних акробатичних вправ, стрибків тощо;
oтривалість окремої вправи (підходу, завдання) становить від 10 до 120 с, або до появи втоми;
o кількість повторень окремої вправи (підходу, завдання) при нетривалій роботі (до 5 с) може бути від 6 до 10-12, при триваліших завданнях - 2-3;
o тривалість активного або пасивного відпочинку між вправами - 1-2хв. Під час активного відпочинку паузи заповнюють вправами на розслаблення і розтягування, ідеомоторні дії, самомасаж.
Вікова динаміка розвитку та контроль спритності
Спритність як комплексна якість розвивається у дошкільному, молодшому шкільному та підлітковому віці. Якщо згаяти цей час, то учні можуть втратити здатність до удосконалення цієї якості. У ці періоди легко формуються рухові вміння і навички, прогресує сама здатність набувати щораз нові і нові вміння та перебудовувати їх.
Оскільки спритність - це комплексна якість, то немає І єдиного критерію її контролю й оцінки. При цьому спритність проявляється в комплексі з іншими якостями і здібностями учнів, тому контроль та оцінка її розвитку здійснюється, як правило, за допомогою виконання дозованого комплексу різноманітних вправ, складених у певній послідовності - своєрідної смуги перешкод, подолання якої вимагає від учнів прояву швидкості, відчуття ритму, вміння орієнтуватись у складних ситуаціях, здатності керувати динамічними і кінематичними характеристиками рухів, підтримувати рівновагу тощо. За часом виконання такого завдання дається оцінка спритності учнів.
У спортивній діяльності контролюють і оцінюють розвиток окремих видів координаційних здібностей, про що докладно можна довідатись із книги В.М.Платонова та М.М.Булатової "Фізична підготовка спортсмена" (1995).
Loading...

 
 

Цікаве