WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Історія Радянського боксу - Реферат

Історія Радянського боксу - Реферат


Реферат на тему:
Історія Радянського боксу
Історія боксу в СРСР берет свій початок від першого кружка, створеного в Москві гвардійським офіцером М. О. Кистером у 1894 (див. Арена Kucmepa). У 1887 при Петербурзькому атлетичному о-ві так само була створена секція боксу, який керував запрошений з Парижа чемпіон і тренер із французькому й англійському боксу Е. Лусталло. З цього часу секції, кружки і групи боксу починають стихійно з'являтися в різних містах Російської імперії: Одесі, Севастополеві, Харкові, Смоленську, Маріуполеві. У 1911 у Київ приїхав французький моряк Марсель Ратье, що відразу організував кілька боксерських кружків. У 1913 петербурзький конторський службовець И. Граве на свій скромні заощадження відправився в Лондон, щоб вивчати англійський бокс на його батьківщині. Повернувши на батьківщину він через газету кинув виклик усім боксерам Росії, пропонуючи їм, незалежно від їхньої ваги і майстерності, убитися з ним за звання першої рукавички країни. Його виклик прийняли 3 боксера, усі з Петербурга - А. Кауделька, И. Авксентьєв і Н. Лушев. Граве вийшов переможцем і був оголошений першим чемпіоном Росії 1913. Потім відбулися чемпіонати в 1915 і 1916. У цих змаганнях брали участь в основному московські і петербурзькі боксери: В. Гомолицкий, В. Жуків, В. Коновалів, П. Тастевен, А. Гетье, Н. Алимов, П. Никифоров (Москва), М. Семичев, Г. Мейер, Байнс, Мазі, Кос-совский, Ковальчук, Финтеклюс, Городничий, Шемякин, Слонимський (Ленінград), Соколов (Київ). У 1915 у московському о-ві "Санитас" були розроблені перші Правила змагань по боксі. Їхні автори - московські боксери Т. Романовский, В. Жуків, П. Тастевен. Бокс дореволюційної Росії не мав ніякого організаційного початку, секції боксу виникали стихійно, ніякої учбово-методичної системи підготовки боксерів не було. Перемога Жовтневої революції поклала початок якісно новому етапу розвитку спорту, у т.ч. і боксу, через широку мережу військово-спортивних клубів Всевобуча (с.н. Енциклопедію). Уперше був створений фізкультурний навчальний заклад - Главн. школа физич. утворення трудящих. У се навчальні плани входила і підготовка тренерів з боксу. Заняття в школі вели відомі боксери П. Никифоров, М. Фомін, В. Самойлов, пізніше А. Харлампиев. Така ж робота велася в одному з військово-спортивних клубів Петрограда. Її вели П. Вертков, Е. Лусталдо, И. Граве і по зднее В. Осечкин. Великий внесок у розвиток боксу в СРСР внесло ДСО "Динамо", організоване в Москві в 1923 - тренери К. Градополов, А. Гстье, П. Соколов. Однак серед спортивного керівництва країни було чимало таких, котрі вважали бокс атрибутом буржуазного спорту. Їм удалося домогтися заборони на проведення офіційних змагання з боксу майже у всіх регіонах, де цей вид спорту розвивався і набирав силу. Прихильникам боксу удалося настояти на проведенні в 1925 Усесоюзній дискусії по питанню: чи бути не бути боксу в системі загальфізичного виховання трудящих. Дискусія тривала до січня 1926. Для підведення підсумків дискусії була створена комісія з представників спортивного, профспілкового керівництва на чолі з Зикмупдом, Ракітін, Левиним і спец. медиц. комісія в складі лікарів Гориневского, Гориневской, Егорова, Рудика, Буніна, Бирзина, Шабашева, Кузьміна. Перед обома комісіями були проведені 4 боксерських матчі за участю боксерів: Лнкудинова, Бессонова, Белохвостова, Бреста, Гетье, Градополова, Ерезова, Селюнина, Князєва, Клаузинского, А. і П. Лебедєв, Пелькина, Мусаилова, Петрова, Павлова, Руктешсля, Скиндера, Терехова, Турипина, Еберга. Завдяки зусиллям цих людей бокс у СРСР був остаточно включений у систему физк.-спорт. руху. Відразу після закінчення дискусії були розроблені нові Правила змагань {див. Правила змаганні), проведений чемпіонат Москви, а в квітні 1926 був проведений 1-й чемпіонат СРСР - 23 учасника, 16 боїв, звання чемпіонів були розіграні в 4-х в.к.: "пера" до 57 кг - Л. Вяжлинский, лекг.в. - А. Павлов, н/ср.в. - Я. Браун, средн.в. - К. Градополов. У 4-х в.к.: "мухи", "півня", п/тяж. і тяж. було по одному уч-ку і звання чемп. були привласнені умовно: В.Руктешелю, Ф. Бресту, А. Анкудинову і В. Езерову. Ці боксери провели показові бої. Незважаючи на те, що бокс був введений у сист. физич. воспит. труд. у багатьох містах Росії, у т.ч. і в Ленінграді, у містах України, Білорусії й ін. регіонах, він продовжував залишатися під забороною, і 2-й чемп. країни удалося провести лише в 1933. З цього часу чемп. СРСР проводилися щорічно, за винятком 1941, 1942, 1943, коли чеми. СРСР були перервані Вів. Отеч. війною (див. Чемпіонати СРСР). У 1930 була створена Всесоюзна рада физич. культ. Практичну роботу з розвитку боксу в країні став вести відділ боксу ВСФК. У березні 1935 була прийнята урядова Постанова про створення громадських організацій - секцій по видах спорту. Секції працювали на суспільних початках, обиралися з найбільш авторитетних боксерів, фахівців, спортивних діячів і робили активну, практичну допомогу відділу боксу ВСФК. У квітні 1935 року створена 1-я Всез. секція боксу. Головою секції був обраний колишній боксер, командир РККА Н.В.Ракітін, секретарем - Л. М. Вяжлинский - чемп. СРСР 1926. Члени секції: Г. Малаховский, С. Бартольд, А. Гетье, А. Пустовалов, К. Нікітін, П. Никифоров, В. Самойлов, Б. Денисов, А. Краевский. У 1959 Усез. секція була реорганізована у Федерацію боксу (див. Енциклопедію). У 1950 Вазі. секція б. вступила в АИБА. Перші представники рад. боксу Л. М. Свиридов, Г. Г. Степанов, Г. М. Морозов взяли участь у роботі Конгресу АИБА в 1949 як спостерігачів. Першим офіційним представником у Виконкомі АИБА з 1952 по 1954 був В. Г. Максимов, у 1954 його перемінив голова Всесоюзної секції боксу Н. А. Никифоров-Денисов (див. Енциклопедію). У рознос час у роботі комісій АИБА брали участь: В. Енгибарян, К. Градополов, В. Гордиенко, А. Капусткин. Більш 30 років у мед. комісії АИБА проробив професор В. И. Францев. Радянські боксери одержали право на участь в ОИ, чемпіонатах Європи й ін. офіційних міжнародних змаганнях. Почався новий етап у розвитку радянського боксу - олімпійський. Передолімпійський період розвитку боксу в СРСР, що охоплює роки з 1919, з моменту випуску першого загону тренерів з боксу Гл. шк. військового обр. трудящих, до 1950, моменту вступу радянських боксерів в АИБА, характеризується масовим розвитком боксу, розробкою чіткої учбово-методичної системи навчання і підвищення спортивної кваліфікації боксерів. Якщо в 20-х і 30-х роках бокс розвивався тільки у великих містах - Москві, Ленінграді, Тбілісі, Баку, Харкові, у ряді обл. центрів РСФСР - Іванову, Ростову н/Д, Свердловську, Владивостоці, а число боксерів у країні ледь досягало 13 тис. ч., то до 1950 число боксерів зросло до 36 тис. ч., а секції і клуби боксу були розгорнуті у всіх республіках. Найбільше успішно розвивався бокс у РСФСР - 16, 8 тис. б. (без обліку Москви і Ленінграда), на Україні - ок. 5 тис. б., по 1,5 тис. б. нараховувала кожна з трьох прибалтійських республік, 1300 чел. займалися боксом у Казахстану, 1800 боксерів було в Москві і 1200 уЛенінграді, по 1 тис. б. мали Грузія й Азербайджан. У цей період було проведено 16 особисто-командних першостей і чемпіонатів СРСР (див. Чемпіонати СРСР), 17 командних першостей країни, у т.ч. 11 - територіальних, 6 - відомчих (див. Командні змагання), 6 абсолютних чемпіонатів (див. Абсолютні чемп. СРСР), I Усесоюзна Спартакіада (1928) за участю закордонних боксерів (див. Спартакіади), 558 товариських матчів і зустрічей з боксерами закордонних робочих боксерських союзів Німеччини, Латвії, Естонії, Фінляндії, Норвегії, Швеції, Англії, США, Швейцарії, Туреччини, Данії, Чехословакии, Франції, Польщі і Югославії, у яких здобута 371 перемога, 155 зустрічей програні, 32 зведені внічию. За цей період 8 разів
Loading...

 
 

Цікаве