WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Андрій Шевченко - Реферат

Андрій Шевченко - Реферат

"Динамо-2" Володимир Онищенко був упевнений, що цей футболіст за багатьма факторами виокремлюється з усієї команди, але Андрій продовжував своє навчання, долаючи й футбольні, й життєві труднощі.
Це нині здається, що шлях Шевченка до вершин був прямим і стрімким. Здається, адже важко уявити, що впродовж двох років юний форвард то з'являвся в основному складі "Динамо", то зникав з нього, повертаючись у другу команду. І навіть після того, як Андрій, уперше вийшовши на поле в турнірі Ліги чемпіонів, відкрив лік своїм євром'ячам і водночас подарував нам, хоч і на короткий термін, надію на перемогу над "Байєрном" і вихід до чвертьфіналу, - навіть тоді місце в головній команді ще не було заброньовано за ним. Усі погоджувалися з оцінкою таланта Шевченка, але, посилаючись на вік хлопця, якому виповнилося тільки 18, говорили - у нього все попереду.
Як було йому? Йому, який ужедовів невипадковість своєї появи у футболі й більше не хотів "знижки" на вік? Скільки юних талантів, загубивших молоді роки в безвихідді "дублю", ламалися або переходили в інший клуб, де ставали незамінними… Шевченко мовчав. Можна перегорнути всі газети дев`яносто третього, дев`яносто четвертого, дев`яносто п`ятого - в численних його інтерв`ю ви не знайдете жодного рядка скарги.
Він мовчав. І грав. Поступово, навіть непомітно, ввійшов до числа тих гравців, без яких "Динамо" уявити було вже неможливо. Але й після цього вчився, адже виходило не все й не одразу. 1996 рік - рік двадцятиріччя - був не тим, які футболісти заносять до свого активу. Уже була вся команда, яка за рік почне сходження до європейських вершин, але перемог ще не було. І нині, коли київська молодь програє, саме спогад про 1996-й залишає віру в те, що й новий дев`яносто сьомий не за горами…
Колись Лобановському пощастило із Блохіним: він прийшов, коли цей суперфорвард уже відбувся й виходив на свій пік. Потім Лобановському пощастило із Шевченком. Але й обом "зіркам" українського та європейського футболу пощастило з Лобановським: він з`являвся в той момент, коли гарному футболістові потрібен був один поштовх, щоб стати видатним.
Як у 1973-му й 1984-му, у 1997-му Лобановський повернувся вчасно й ще раз спростував марксистський постулат щодо заперечення ролі особистості в історії. І саме того року народився видатний футболіст Андрій Шевченко, про якого Європа дізналася завдяки хет-трику у ворота "Барселони" на "Ноу Камп" і перед яким зняла, нарешті, капелюха після дублю у ворота "Реала" на "Олімпійському", коли володар Кубка чемпіонів склав свої повноваження.
Влітку 1999-го Андрій попрощався з "Динамо". І відтоді ще більше любить Київ. Не тому, що залишив його переможцем. А тому, що любить до нього повертатися.
Італія чекала Андрія Шевченка з надією. Адже вже побачила того Шеву, який ставив на коліна європейських грандів. Але чекала з острахом. Адже згадувала, як таким же тріумфатором приїхав на Апенніни за 11 років до цього Олександр Заваров, але не зміг підкорити найфутбольнішу країну Старого Світу. Та й усі ми - хіба не згадували десятки вітчизняних "зірок", які поїхали за кордон, щоб там згаснути?
Та Шевченко їхав до "Мілана", маючи мету - спростувати стереотип, який склався на Заході стосовно гравців з пострадянського простору. Він знав, що його очікує надскладний іспит найважчим у світі чемпіонатом, де футбол із задоволення перетворився у виснажливу роботу із однією метою - заслужити прихильність тиффозі. Знав, й не звертав увагу на скептичні вислови, які лунали й у Італії, й в Україні. Андрій, як і за п`ять років до дебюту в "Мілані", зосередився на формулі - вчитися й грати.
Утім, це вже не був Шевченко перших київських років. Той Шева мовчав, коли було важко. Новий - розумів необхідність створення власного іміджу, тому навчився говорити навіть тоді, коли цього робити не хочеться, й говорити тільки те, чого від нього чекають. Щирий київський хлопець залишився на динамівському дворику - на "Сан-Сіро" вийшов форвард, який за всіма пунктами відповідає європейським стандартам.
І йому повірили. Повірили спочатку ті, - від кого залежало його місце на футбольному полі - Сильвіо Берлусконі й Альберто Дзаккероні. Тренер бачив у ньому футболіста, здатного виконати будь-яку роботу, президент - форварда, який має єдину місію - забивати. Не дарма ж "володар заводів, газет, пароплавів" пообіцяв Шевченкові відпочинок на своїй яхті, якщо той заб`є 24 м`ячі в сезоні серії "А".
Андрій їх забив. Забив саме стільки, скільки просив Берлусконі. Стільки, скільки вистачило, щоб у першому ж італійському сезоні стати найкращим бомбардиром чемпіонату. І хоча пізніше визнавав, що саме останні місяці тієї першості були найважчими, коли доводилося примушувати себе, але нова вершина вже була під його ногами…
Інколи, хоча й дуже рідко, Шевченко визнає, що відчуває втому. Звичайну втому, яка приходить у періоди, коли ентузіазм новачка закінчується, й починається монотонний процес щоденної роботи, який нічого спільного із колишнім задоволенням не має. Але біда в тому, що саме в цей час треба все доводити знову.
Напередодні другого італійського сезону в Андрія вірили всі. Він був єдиним гравцем "Мілана", якому не висловлювали претензії за те, що команда Дзаккероні поміняла "золото" 1999-го на "бронзу" 2000-го. Мілан вірив у повернення на найвищий щабель і головну роль у цьому поверненні відводив, безумовно, українцеві.
Влітку нинішнього року Італія підбивала підсумки чергового сезону в серії "А". "Мілана" серед найкращих не було - він, уже без Дзаккероні (й, фактично, без Мальдіні), опустився ще на два рядки, залишивши сподівання на "скудетто" ще взимку. І тільки Шевченко, знову забивши 24 м`ячі, не міг бути звинуваченим у негараздах гранда. Навіть за умови, що повторення попереднього показника залишило Андрія на другій сходинці в реєстрі бомбардирів серії "А", цей факт довів: випадок перестав бути випадком, адже повторився двічі. І "ринкова вартість" міланського форварда української збірної неухильно пішла вгору.
… Андрій Шевченко - патріот "Мілана". Ще рік тому в інтерв`ю "Українському футболу" він
Loading...

 
 

Цікаве