WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Фізичне виховання учнів спеціальної медичної групи - Реферат

Фізичне виховання учнів спеціальної медичної групи - Реферат


Реферат
на тему:
"ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ
СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ"
Особливу увагу слід приділяти роботі з дітьми, які за ставом здоров'я зараховані до спеціальної медичної групи, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 31.12.92 p. №211 "Про вдосконалення лікарсько-фізкультурної служби".
Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у 2000/2001 навчальному році - (Інформ. зб. Міністерстві освіти і науки України, №15-16, 2000 р.)
Згідно з Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи всі учні проходять обов'язковий щорічний медичний огляд, внаслідок якого їх розподіляють на три медичні групи: основну, підготовчу, спеціальну.
До основної медичної групи належать діти без відхилень у стані здоров'я або з незначними відхиленнями, але з достатньою фізичною підготовленістю. Учні основної групи займаються за програмами з фізичної культури в повному обсязі, можуть бути членами спортивних секцій, фізкультурних гуртків, брати участь у змаганнях.
Підготовчу медичну групу складають учні, які мають незначні відхилення у фізичному розвитку і стані здоров'я та недостатньо фізично підготовлені. Вони навчаються разом із дітьми основної групи за загальною програмою з фізкультури. Для дітей підготовчої групи застосовують певні обмеження навантажень і більш поступове засвоєння нових рухових умінь і навичок, особливо пов'язаних з високими фізичними навантаженнями. У зв'язку з цим школярі підготовчої групи потребують додаткових занять для підвищення рівня фізичної підготовленості. З цією метою їх слід залучати до секцій загальної фізичної підготовки.
До спеціальної медичної групи належать діти зі значними відхиленнями в стані здоров'я, яким протипоказані значні фізичні навантаження. Ці відхилення можуть бути постійного або тимчасового характеру (наприклад, після перенесення захворювання). З учнями спеціальної групи проводять заняття за спеціальною програмою. Цим дітям необхідні заняття лікуваль-ною фізкультурою.
Переведення учнів з однієї групи до іншої доводиться до відома учителя класу і учителя фізичної культури, які в своїй практичній роботі використовують індивідуальний підхід до дітей з урахуванням їхнього стану здоров'я.
У тих випадках, коли учень починає відвідувати школу після перенесеного захворювання, він обов'язково проходить додаткове лікарське обстеження.
Для учнів спеціальної медичної групи проводять уроки фізичної культури в позаурочний час двічі на тиждень по 45 хв. за окремою програмою. Крім того, вони обов'язково відвідують загальні для всіх уроки фізичної культури, беруть участь у підготовчій і заключній частинах уроку, а під час проведення основної частини виконують вправи, вивчені на заняттях у спеціальній медичній групі, або допомагають вчителеві.
У спеціальній медичній групі можуть навчатися учні з дуже слабким здоров'ям, а також ті, хто раніше не виконував фізичних вправ. Ці діти потребують особливої уваги та індивідуального підходу на кожному кроці.
На заняттях з учнями спеціальної медичної групи треба додержуватись загальноприйнятої структури шкільного уроку фізичної культури, проте він має складатися не з трьох, а з чотирьом частин.
У вступній частині уроку (3-4 хв.) вчитель організовує учнів, пояснює завдання уроку, повідомляє теоретичні відомості, сприяє виробленню правильної постави. Засобами вступної частини є гімнастичні шикування й перешикування, ходьба, стройові вправи, дихальні вправи, а також підрахунок частоти пульсу і дихання.
У підготовчій частині (10-15 хв.) проводять загальнорозвивальні вправи, ходьбу з різним положенням рук, танцювальні вправи, ігри з елементами стройових вправ, а також підготовчі вправи.
В основній частині (25-28 хв.) вивчають один з найважливіших рухів і проводять ігри малої і середньої рухливості.
У заключній частині, яка триває до 5 хв., діти виконують дихальні вправи і вправи на розслаблення. Завдання цієї частини - знизити фізіологічне навантаження і врівноважити організм дітей. У цій частині уроку вчитель підбиває підсумки і дає домашнє завдання.
Усі частини уроку спрямовані на розв'язання освітніх, виховних і оздоровчих завдань, органічно поєднані між собою і становлять єдине ціле.
Дітей спеціальної медичної групи насамперед необхідно навчити різним типам дихання: грудному, черевневому і змішаному (повному). У роботі зі школярами, які мають захворювання органів дихання, використовують дихальні вправи з видихом через рот, із вимовою голосних і приголосних літер.
Одним з основних завдань фізичного виховання дітей з ослабленим здоров'ям є навчання їх правильному диханню, формування навичок довільного керування диханням. Порушення функції дихання, особливо при фізичних навантаженнях, утруднює діяльність системи кровообігу, знижує насиченість крові киснем і призводить до порушення обміну речовин. Дихальні вправи полегшують роботу серця, сприяють нормалізації нервової регуляції дихання і усуненню порушень у діяльності дихальної системи, збільшують життєву ємкість легенів, сприяють дифузії газів у легенях і на-сиченню крові та тканин киснем, поліпшенню постави, позитивно впливають на загальний стан здоров'я учнів.
Під час усного рахунку, розв'язування завдань, виконання трудових процесів і нових фізичних вправ, що вимагають більшої уваги, дихальні рухи дітей гальмуються, дихання стає поверховим, не ритмічним, що посилює кисневу недостатність і прискорює стомленість. Такі самі зміни дихання відбуваються під час навчання дітей нових трудових дій І фізичних вправ; дихання затримується ще до початку виконання вправи, що негативно позначається на якості руху. У дітей мимовільне гальмування дихання відбувається біля дошки, під час відповіді, письма, читання, на змаганнях та в інших складних для учня ситуаціях. Довільна регуляція дихання знімає втому, нормалізує ритм і глибину дихання та підвищує працездатність організму школяра.
Необхідність використання довільної регуляції дихання в період росту і формування організму зумовлена також тим, що механізми саморегуляції у дітей і підлітків не завжди надійно й економно забезпечують пристосування організму до умов шкільного життя, які постійно змінюються.
Сучасні досягнення фізіології дихання відкривають перспективи подальшого розвитку теорії і практики довільного керування диханням, що з успіхом можуть застосовуватись для адаптації і оптимізації розумової та фізичної працездатності школярів з відхиленнями у стані здоров'я та їхньої кращої професійної підготовки до трудової діяльності.
Структура дошкільного керування диханням людини передбачає:
1. Затримку дихання (довільне апное) та імперативний стимул (точка зриву);
2. Довільне регулювання дихання (зміна ритму, глибина І об'єм легеневої вентиляції) та облігативний рівень легеневої вентиляції:
а) дихання при заданому постійному рівні вентиляції;
б) довільна гіповентиляція;
в) довільна гіпервентиляція;
г) керуваннядиханням у стані спокою;
ґ) керування диханням під час виконання фізичних вправ на місці та в русі;
д) керування диханням під час виконання силових вправ і статичних зусиль.
3. Довільне регулювання газового стану альвеолярного повітря, оксидація крові.
4. Довільне регулювання через дихальну систему емоційного стану і розслаблення м'язів, зняття рухової домінанти.
5. Застосування довільного дихання для боротьби з гіпоксією і прискорення процесів відновлення.
Необхідно, щоб уже на початку навчання діти засвоїли деякі правила:
1. Дихати треба носом. Це найдоцільніше природне дихання. Проходячи через носові ходи, зовнішнє повітря очищується від пилу і зігрівається. Зворотній струмінь повітря з легенів зволожує слизову оболонку носа, оберігає її від пересихання. Посилюється позитивний вплив дихання на розвиток дихального апарату і центральної нервової системи. Наводимо орієнтовні вправи для розвитку носового дихання:
а) в.п. - основна стійка. Великим і вказівним пальцями по черзі закривати праву і ліву ніздрю ("закривати і відкривати клапани"). Тривалість вдиху і видиху 4-6 с;
б) в.п. - те саме. Під час вдиху вказівні пальці рухаються по краях носової поверхні. Під час видиху вказівними пальцями виконувати постукування по крилах носа
Loading...

 
 

Цікаве