WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Педагогічні засади стимулювання інтересу до знань - Курсова робота

Педагогічні засади стимулювання інтересу до знань - Курсова робота

перевтілюється у спортсмена настільки, що повторює його рухи, співпереживає. Гармонія рухів внутрішньо сприймається глядачем, тільки вона здатна виключити співпереживання. Досить однієї помилки, щоб воно включилось.
Стимул новизни знаходить своє вираження також у змісті, що виходить за межі програми. Так, вчитель фізичної культури, (в ролі якого виступали ми під час проходження активної педагогічної практики), який звертає увагу на необхідність виконання рухових дій за законами гармонії, приводить такий приклад. Півтора століття тому назад на острові Мілос була відкопана скульптура Венера Мілоська без рук. Вчені робили спроби визначити,чи була ця скульптура з руками. Якщо так, що ж вона в них тримала, (морську раковину, щит?) Однак м'язи були би у напруженому стані. Але вона тримається вільно, розслаблено, випромінює спокій. Скульптуру Агесандру вдалося створити як гармонійне ціле, тобто показати досконалість людського тіла без рук - не відняти, ні додати.
б) Оновлення вже засвоєних знань.
Неможливо використовувати новизну змісту як постійний стимул розвитку пізнавального інтересу, тому що в школі вивчається не все нове, а багато з того, що стало звичним, втратило свою привабливість через те, що часто повторюється
Пізнавальний інтерес може викликатися до життя і підкріплюватись стимулами іншого порядку, ніж ясна новизна, він може притягуватись предметами і явищами звичайними, знайомими, повсякденними в тому випадку, коли в них виявляються нові сторони або те, що було невидимим і невідчутним раніше.
Оновлення попередніх знань, новий аспект розгляду вже відомого, можливість бачити в попередніх, вже оформованих і ставши звичними знаннях нові грані, нові повороти, нові сторони, які бентежать, викликають дивні враження, - це важливий стимул пізнавального інтересу.
Для формування пізнавальних інтересів важливо спиратись на досвід учня не зметою його примноження, а з метою показу його недосконалості і його перебудови. Тому потрібно швидше, не зближувати особистий досвід з навчанням, не згладжувати протиріччя між даними особистого досвіду і змістом навчання, а загострювати їх, щоб заставити учнів засумніватись в точності власного досвіду,переглянути дані цього досвіду з точки зору засвоєних знань, які по іншому його висвітлюють. У цьому сутність розвиваючого навчання і разом з тим потужний стимул появи і закріплення справжнього пізнавального інтересу. В силу цього вчителя необхідно
застосовувати такі прийоми, які показують, як недосконалий досвід людини, як багато суттєвого і важливого залишається за його межами і як можна по іншому, економно і розумніше, спиратись на теоретичний,
а не тільки на емпіричний підхід, розв'язувати навчальні пізнавальні задачі. Наприклад, мизвернули увагу на помилкові уявлення школярів V класу неправельно усвідомлений ними особистий досвід, який протистоїть новим вимогам щодо техніки виконання рухів. Так, помилкова думка підлітків полягає у тім, що в опорних стрибках з розбігу вони вважаються за необхідне при наскоках на мостик сильно зігнути ноги, "щоб сильніше відштовхнутися".
Щоб подолати таке помилкове уявлення, ми із шеренги викликаємо найбільш сильного учня, пропонуємо йому стати напроти та ловити двохкілограмовий м'яч, який ми будемо йому кидати. Ставимо вимогу: ловити м'яч витягнутими вперед руками, і в цей момент намагатися їх не згинати з місця. Решта учнів уважно спостерігають. Перший кидок ми робимо м'яко, учень легко виконує поставлену умову. Однак по мірі збільшення сили кидати для того, щоб не зійти з місця, учень вимушений все більше згинати руки. Тим самим ми підводимо підлітків V класу до висновку: щоб погасити силу та швидкість м'яча, який летить, треба зігнути руки. Після цього ми ставимо учням запитання: "Для чого ми розгинаємося при опорному стрибку?" Учні самостійно скажуть, що це потрібно для набору швидкості, щоб перестрибнути через спортивний прилад і тому ноги при наскоку на мостик не варто - цим гаситися швидкість розбігу та втрачається його сутність.
Головним аспектом формування пізнавальних інтересів на основі зіткнення чисто емпіричних знань учнів, одержаних в особистому досвіді, і систематчних знань, що одержуються у навчанні, є приклад розрізнених буденних уявлень на рівень систематичних знань.
Таким чином, стимул оновлення вже засвоєних раніше знань з класу в клас закономірно посилює свій вплив на інтерес. Він виявляє свою цінність саме тим, що сприяє появі нового ступеню оволодіння знаннями. Це зрештою на відомому етапі відчувають і усвідомлюють самі учні, все більше оволодіваючи діалектичним підходом у процесі занять фізичною культурою.
в) Історичний аспект шкільних знань (історизм), повідомлення відомостей з історії розвитку фізичної культури і спорту, історії наукових відкриттів, при цьому, з одного боку, пізнавальний інтерес сприяється на менш відомий, іноді зовсім новий матеріал, оволодіваючи яким ще більшою мірою усвідомлюють те, що дає школа, урок, вчитель. З другого боку, історичний підхід у процесі проведення уроків фізичної культури якоюсь мірою наближає процес навчання до наукового пізнання. Дізнатись, яким було відповідне знання у своїх джерелах, як воно розвивалось, стикалосі з науковими пошуками, відчути і випробувати їх труднощі і радості - це значить, наблизитись і до усвідомлення власного пізнавального інтересу, нехай не до відкриття, а до засвоєння наукових положень, але поєднаного всетаки з пошуками істини.
Саме цей стимул буває поєднаний з новими невідомими фактами з історії розвитку фізичної культури і спорту, з біографії спортсменів. Відомотсі про джерела відкритті завжди сприймають учнями з великою цікавістю, тому що вони допомагають побачити вивчене по-новому, сприяє оновленню того, що стало звичайним і звичним. З другого боку, Історичні відомості завжди менш відомі учням і сприймаються ними як несподівано нове і захоплююче.
Наприклад, при ознайомленні учнів з грою у бадмінтон, ми запитуємо у шестикласників, чи знають вони, як виникла ця гра. На сучасному етапі вона набула статусу олімпійського виду спорту. Її дебют відбувся у 1992 році у Барселоні. Починаємо розповідати учням, як виникла ця гра. За народними переказами, - наголошуємо ми, - приблизно три тисячі років тому хлопчики із японського селища підібрали із землі яблуко, прикрасили його гусячим пір'ям і стали заради забави кидати його один одному широкими палками. Незабаром гра у "літаюче перо" розповсюдилась і в інших азіатських країнах - Китаї, Індії, а волани являли собою набір пір'я, скріпленого кілцем. У росії про гру у волан взнали ще при дворі Катерини II, саме цариця із задоволенням в неї грала. Але законодавцем гри у волан став герцог Бофорт. У 1872 році він привіз у свій родовий маєток в англійському курортному містечку Бадмінтон (зараз там музей бадмінтона) цікаві м'ячі та ракетки. Гра прийшлась до смаку місцевій знаті.
Історичний підхід у
Loading...

 
 

Цікаве