WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Педагогічні засади стимулювання інтересу до знань - Курсова робота

Педагогічні засади стимулювання інтересу до знань - Курсова робота

одного або декількох навчальних предметів.
Важливою особливістю пізнавального інтересу є також те, що центром його буває така пізнавальна задача, яка потребуєвід людини активної, пошукової або творчої діяльності.
Пізнавальний інтерес може придбати характер схильності, якщо людина посилено і постійно займається тим чи іншим видом діяльності. Але він не завжди і не обов'язково розвивається в схильність. Цінність для його розвитку особистості в тім, що пізнавальна діяльність в даній предметній галузі під впливом інтересу до неї активізує психічні процеси особистості, приносить їй глибоке інтелектуальне задоволення, що сприяє емоційному підйому.
Пізнавальний інтерес в школі виникає в учнів на основі змісту навчальних предметів, оволодіння яким складає основне призначення учнів. Звідси витікає, що в сферу пізнавального інтересу включаються не тільки придбані учнем знання, але й процес оволодіння знаннями, процес учіння в цілому, що дозволяє одержувати необхідні способи пізнавання і сприяє постійному поступальному руху школяра.
Пізнавльний інтерес деякими психологами ототожнюються з потребою в знаннях, яка орієнтує людину в дійсності.
Дійсно потреби людини є першоосновою, первинними збуджуючими силами, початковою причиною життєдіяльності людини.
На ранніх етапах розвитку пізнавальний інтерес не має характеру того неподоленного потягу, який буває притаманний потребі. Задоволення пізнавального інтересу не проводить школяра в стан насичення і задоволення, характерних для випадку задоволення потреби. Навпаки задоволення пізнавального інтересу, прагнення до знань набуває нового стимулу у вигляді успішного результату.
Рис вищої духовної потреби пізнавальний інтерес набуває тільки досягаючи дуже високого рівня, коли школяр знаходиться в постійному пошуку, коли він відчуває неспокій, якщо не задовільняється його бажання знати і вміти. Далеко не кожна людина (не тільки школяр) досягає такого високого рівня розвитку інтересу.
В пізнавальному інтересі знаходить своє вираження ряд важливих для навчання і розвитку моментів:
1. В ньому виражена єдність об'єктивної і суб'єктивної сторін пізнавальної діяльності. Всі об'єктивно цікаві явища оточуючого світу., заключені і узагальненні в знаннях, знаходять своє вираження в пізнавальному процесі тільки тоді, коли придбають для учня об'єктивну значущісь (А.Н. Лєонтьєв, Н.Ф. Добринін).
2. В ньому найбільш відчутно проявляється закономірність переходу зовнішнього і внутрішнє, що складає сутність розвиваючого навчання. Саме пізнавальний інтерес є своєрідним лакмусовим папірцем, що дозволяє перевірити і відчути вплив всіх затрачених в навчальному процесі засобів, оцінити стан учнів, викликаний їх застусуванням.
3. В ньому в органічній єдності представлені всі важливі процеси для особистості: інтелектуальні, емоційні, вольові. В пізнавальному інтересі знаходить своє вираження "думка-воля", думка-участь, думка-переживання" (С.Л. Рубінштейн), і це представляє для навчального процесу значну цінність.
4. Під його впливом активізується вся пізнавальна діяльність в цілому і психічні процеси,що лежать в її основі: сприймання, увага, пам'ять, уява; діяльність стає продуктивнішою.
Важливим фактором виховання учнів позитивного ставлення до навчання, а отже, активізації їх навчальних інтересів виступає емоційна сфера учнів. За справедливими твердженнями багатьох педегогів, зокрема В.О. Сухомлинського, знання стають дійовими при умові, якщо людина, здобуваючи їх, відчуває і переживає радість духовного збагачення.
Досвід кращих вчителів, спеціальні дослідження свідчать, що шляхи виховання почуттів учнів - найрізноманітніші. В першу чергу слід відзначити, що велику роль у цьому відіграє особистість самого вчителя, його життєрадісний тонус, уміння бути в мажорі, як зауважував А.С. Макаренко, тактовність, добре знання навчального матеріалу, уміння викласти його учням, запалити їх на самотійні пошуки, на самостійне здобування знань.
Велике значення має емоційна насиченість змісту навчального матеріалу, використання різноманітних форм демострацій та іллюстрацій технічних засобів, яскравих фактів, що підверджують значущість тих чи інших засобів, явищ, подій, відкриттів у різноманітних галузях людських знань, законів і закономірностей розвитку природи і суспільства.
Важливу роль у вихованні почуттів учнів відіграє характер їх пізнавальної діяльності. При цьому слід наголосити на значенні проблемного навчання, яке, активізуючи розумову діяльність учнів, безумовно, позитивно впливає на розвиток їх емоційної сфери. Тут і почуття нового, і допитливість, і здивування як інтелектуальні почуття, що сприяють активній розумовій діяльності учня. А де є простір для вияву інтелекту, там і бадьорий та діяльний стан учнів, де для інтелекту немає місця, там нудьга, пригніченність, сонливість. Кожному відомі приклади з свого життя, коли слухали лекцію, читали книгу або дивилися кінокартину і начебто все гаразд, а в результаті буває важко відтворити їх зміс; бо книга, лекція як говорять не зачипила серця, не спонукала наш розум до діяльності.
Обмежитись вихованням почуттів учнів лише на уроках не можна. Важливо вчити їх розуміти красу навколишнього світу. "Ми, - писав В.О. Сухомлинський, - добиваємось, щоб у красі навколишнього світу, мистецтва учень черпав доховне благородство - доброту, сердечність, чуйність, готовність до творення і утвердження прекрасного".
Разом з тим слід ще раз наголисити на значенні саме урок - основної форми організації та проведення навчально-виховного процесу в школі.
Г.І. Щукіна, наприклад, виділяє такі особливості емоційного тонусу діяльності учнів на уроці, які стимулюють і закріплюють їх інтерес до навчання.
1.Інтелектуальний настрій учнів, у результаті чого в них виникає почуття радості пізнання.
2.Спільна захопленість діяльності, у якій вчитель разом з учнями проводить пошукову роботу.
3.Організація вчителем дискусій з метою збудження їх інтересу до предмету обговорення.
4. Діловий та енергійний стиль проведення уроку.
5. Спокійний, рівний тон у спілкуванні вчителя з учнями, що створює атмосферу доброзичливості на уроці.
6. Емоційний тонус навчальної діяльності, який створюється самим змістом уроку. Уроки можуть бути веселі, елегічні та ін.
Але знову ж таки слід приділити особливу увагу організації та керуванню самою розумовою, пізнавльною діяльністю учнів, яка є основним джерелом їх позитивних емоцій у процесі учіння.
Отже, можна зробити висновок, що емоційний тонус діяльності учнів на уроці визначається такими основними факторами: змістом навчального матеріалу, самим процесом учіння і особистістю вчителя як центральної фігури навально-вихідного процесу в школі.
Пізнавальний та фізкультурний інтерес тісно зв'язані між собою. З однієї сторони фізкультурний інтерес є часткою більш широкого пізнавального інтересу, з другої
Loading...

 
 

Цікаве