WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України. Формування системи валютного регулювання і валютного контролю - Реферат

Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України. Формування системи валютного регулювання і валютного контролю - Реферат

невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", який був підписаний 22 червня 1994 p. Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності згідно з Указом мали терміново:
o продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, у тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України;
o подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їхніх рахунках в іноземних банках та інших фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.
Після підписання Указу Президента була розроблена і затверджена Програма комплексного вирішення питань щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами. Згідно з Програмою суб'єкти підприємницької діяльності повинні здійснювати декларування валютних цінностей у регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцезнаходженням суб'єктів підприємницької діяльності. Підставою для прийняття до митного оформлення експортно-імпортних вантажів, проведення банківських операцій з валютними цінностями уповноваженими банками України, а також здійснення інших видів зовнішньоекономічної діяльності є довідка встановленої форми про проведене декларування.
Національний банк України та Головна державна податкова інспекція України мали забезпечити суворе збереження таємниці щодо одержаної інформації, та все ж стало відомо, що реалізація цього Указу не дала тих наслідків, які від нього очікували. І це закономірно, адже за чинним на той час законодавством половина вирученої внаслідок зовнішньоекономічної діяльності валюти підлягала обов'язковому продажу державі за фіксованим курсом карбованця до іноземних валют, який суттєво відрізнявся від ринкового і був для переважної більшості суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності збитковим. Це стало майже непереборною перешкодою на шляху повернення в Україну валюти, що знаходилася за кордоном. Іншим важливим негативним фактором стала виключно кримінальна відповідальність суб'єктів за невиконання Указу. Ніяких інших, більш суттєвих економічних важелів для сприяння виконанню Указу задіяно не було. Але ж відомо, що застосування до суб'єктів лише заборонних суто адміністративних методів, якими б жорсткими вони не були, не дає належної віддачі.
Як бачимо, у перші роки незалежності України були створені лише формальні умови для самостійного здійснення незалежною державою практично всього комплексу зовнішньоекономічних, валютно-фінансових і кредитних відносин. Однак для їх повноцінного і безперешкодного розвитку на той час не було законодавчої бази. І тут треба віддати належне ініціативі Кабінету Міністрів України на чолі з тодішнім прем'єр-міністром, згодом Президентом України Л.Д. Кучмою, який, не чекаючи постійних обіцянок з боку тодішнього складу Верховної Ради, прийняв цілий ряд важливих декретів, у тому числі й валютних, основні положення яких успішно працюють і нині.
Найважливішим серед них є декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", прийнятий 19 лютого 1993 p. Пріоритетними завданнями декрету були:
стабілізація курсу українського карбованця щодо іноземних валют, концентрація валютного попиту та пропозиції, поступова ліквідація паралельного обігу іноземних і національної валют, залучення валютних коштів в Україну та скорочення імпортованої інфляції. Декретом установлювався принцип внутрішньої конвертованості українського карбованця, визначався перелік операцій з валютними цінностями, які потребували окремого дозволу Національного банку України.
Оскільки система внутрішньої конвертації мала базуватися на розвинутому міжбанківському ринку, а також діяти в умовах інфляції, іншим декретом "Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті" було запроваджено обов'язковий продаж через уповноважені банки на Міжбанківському валютному ринку України 50 % надходжень в іноземній валюті на користь резидентів. При цьому такий порядок не поширювався на: валютну виручку, яка спрямовувалася на погашення використаних валютних кредитів, отриманих за дозволом НБУ або гарантованих урядом; залишки коштів на поточних балансових рахунках резидентів на момент прийняття Декрету; іноземну валюту, що ввозиться для внесення у статутні фонди спільних підприємств, а також виручку в іноземній валюті за експорт продукції власного виробництва, яка надходить на користь підприємств з іноземними інвестиціями.
Декрет Кабінету Міністрів України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 p. № 187/ 94-10ВР передбачає визначення граничних термінів відстрочення платежу за експортні поставки, а також авансування імпорту.
Ці декрети поклали початок формуванню певної системи валютного регулювання і валютного контролю, що мало сприяти подоланню інфляційних процесів і оздоровленню економіки в цілому.
Пізніше, залежно від економічної ситуації, що складалася в Україні, виконавча влада постійно вдосконалювала існуючу систему валютного регулювання та контролю. Так, Указом Президента "Про додаткові заходи щодо вдосконалення валютного регулювання" від 2 листопада 1993 p. тимчасово вводився порядок поповнення офіційних валютних резервів за рахунок викупу 10 % валютних надходжень, що підлягали обов'язковому продажу. Кошти цих резервів спрямовувалися на стабілізацію валютного курсу національної грошової одиниці. Кабінет Міністрів спільно з Національним банком на виконання Указу Президента прийняли спільну постанову про порядок визначення офіційного валютного курсу українського карбованця до іноземних валют. Згідно з цією постановою Національний банк за погодженням з Кабінетом Міністрів на підставі даних Міністерства економіки та Міністерства статистики про цінові співвідношення продукції, товарів та послуг визначав офіційний курс українського карбованця з урахуванням стану платіжного балансу.
З метою вдосконалення системи валютного регулювання Верховна Рада України також прийняла ряд законів про внесення змін до декрету. Так, Законом від 28 січня 1994 p. "Про внесення змін до ст. 16 декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" було встановлено, що незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Як бачимо, тягар суто адміністративних заходівпродовжував залишатися ще значним. Так, залишався у силі обов'язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті на користь резидентів за офіційним валютним курсом, а торгівля іноземною валютою, що не
Loading...

 
 

Цікаве