WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України. Формування системи валютного регулювання і валютного контролю - Реферат

Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України. Формування системи валютного регулювання і валютного контролю - Реферат


Реферат на тему
Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України. Формування системи валютного регулювання і валютного контролю
Формування системи валютного регулювання і валютного контролю
Після проголошення незалежності Україна не успадкувала практично нічого позитивного в економічному плані від колишнього Радянського Союзу. Так, внаслідок нав'язування нашій державі в складі колишнього Союзу невигідних, з точки зору перспектив світового науково-технічного розвитку, спеціалізації та кооперування, структура загального експорту та імпорту України була ще більше деформована, ніж у цілому в СРСР. Практично весь кадровий потенціал, який більш-менш знався на зовнішньоекономічній діяльності, було зосереджено за межами України в Москві.
Зовнішні борги колишнього Радянського Союзу були досить значними, навіть з урахуванням його могутнього економічного потенціалу. Зовнішній борг Союзу почав катастрофічне зростати особливо в останні роки його існування. Окрім об'єктивних причин такого явища - внутрішніх (функціонування командно-адміністративної системи) і зовнішніх (різке падіння цін на енергоносії на світовому ринку), були ще й суб'єктивні фактори - блискуче вміння колишнього керівництва Союзу робити все для швидкого зростання цих боргів.
З другої половини 80-х років (початок так званої перебудови) Радянський Союз став у дедалі більших розмірах брати кредити на міжнародних фінансових ринках.
Усе це разом призвело до того, що на момент розпаду зовнішній борг колишнього СРСР становив близько 80 млрд дол. США, з них 60 млрд - західним країнам, 20 млрд - країнам Азії та Східної Європи. Цей борг і став спільним боргом держав колишнього СРСР, у тому числі й України.
Згідно з домовленістю, спільним боргом держав колишнього Союзу вважається борг станом на 1 січня 1991 p. Його розмір сягав 40,1 млрд дол. США. За період з 1 січня по 1 грудня 1991 p. СРСР в особі його Президента та уряду набрав ще 18,6 млрд дол. боргу, з яких в Україну не потрапив жоден цент із частки, витраченої на закупівлю продовольства та товарів народного споживання. З індустріальної суми, яка становила половину боргу, до України дійшло не більше 10 млн дол.
Що стосується активів колишнього СРСР, то йому заборгували на той час країни, що розвиваються, та країни колишньої світової соціалістичної системи; половина боргів - безнадійні, й тільки 40 % загальної суми у твердій валюті, решта - у національних валютах боржників.
Заборгованість країн третього світу становила 67,5 млрд дол. США, у тому числі: Індії - 14,3 млрд дол.; Сирії - 10,8; Іраку 6,1; Афганістану - 4,9; Ефіопії - 4,5; Алжиру - 4,0; Анголи - 3,2; Південного Ємену - 3,0; Єгипту - 2,7; Лівії - 2,7; Північного Ємену - 1,5; Нікарагуа - 1,3; Камбоджі - 1,4 млрд дол. тощо. Загальна заборгованість колишніх соціалістичних країн Радянському Союзу становила 43,8 млрд рублів, у тому числі Куби - 15,5 млрд руб.;
Монголії - 9,5; В'єтнаму - 9,1; Польщі - 5,0; Північної Кореї - 2,2 млрд руб. Чималим було майно колишнього СРСР за кордоном. За оцінкою експертів, воно становило 45 млрд дол., крім сотень міліардів партійних грошей та золота на 9,1 млн унцій.
Ситуація для України, як і для інших колишніх республік Союзу, ускладнювалася ще й тим, що на межі повного розорення опинилися державні й приватні підприємства, які мали рахунки в Зов-нішекономбанку СРСР, статутний та резервний фонди якого, а також будівлі та споруди, інше майно згідно з постановою Президії Верховної Ради Російської Федерації від 13 січня 1992 p., було передано у власність Центрального банку Російської Федерації. Це означало, що Зовнішекономбанк фактично був визнаний банкрутом, а валютні та інші внески України привласнювались Росією. До прийняття згаданої постанови під гарантію Зовнішекономбанку були відкриті кредитні лінії, за якими в Україну надходили сировина, комплектуючі, обладнання. Всі ці кредитні лінії було ліквідовано. Загалом вкладники України втратили на валютних рахунках Зовнішекономбанку СРСР приблизно 500 млн інвалютних карбованців валютної виручки.
Крім валютних коштів, про які йшлося, Росія фактично привласнила й весь алмазний та художній фонди колишнього Союзу, причому останніми роками перед його розвалом ніякої інформації про валютні активи Зовнішекономбанку колишнього СРСР, вартість діамантів та інших коштовностей алмазного фонду ніде офіційно не публікувалося, не кажучи вже про безцінні коштовності спільного колись художнього фонду та значну кількість національних історичних реліквій України, які зберігалися в Москві ще від сумнозвісних часів повної руйнації української державності за цариці Катерини II.
Саме за таких обставин Україна змушена була взяти на себе обслу-говування та погашення 16,37 % загального боргу колишнього СРСР.
Молода незалежна держава мала значні боргові зобов'язання перед закордоном, проте необхідно було подбати про нагромадження власних золотовалютних резервів. Тому вже в грудні 1991 p. Верховна Рада України прийняла Постанову "Про створення запасу дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів в Україні". Цей надзвичайно серйозний і важливий крок був здійснений з метою захисту майнових прав та економічних інтересів України, забезпечення стійких зовнішньоекономічних відносин і залучення іноземних інвестицій в Україну, ефективного використання та збереження дорогоцінних металів.
З грудня 1991 p. до Державної скарбниці України повністю реа-лізуються всі видобуті й вироблені на території України дорогоцінні метали, а також приймаються конфісковані чи здані як скарб дорогоцінні метали, камені, алмази та інші коштовності. Всі підприємства й організації, що займаються переробкою продукції, яка містить дорогоцінні метали, у тому числі вторинні ресурси і відходи дорогоцінних каменів та алмазів, здійснюють свою діяльність після укладення договору з Національним банком України. Національному банку було запропоновано негайно приступити до формування в Україні запасу дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів. Реалізація дорогоцінних металів, алмазів для потреб народного господарства з цього часу мала здійснюватися Національним банком України за пропозиціями Кабінету Міністрів України за ринковими цінами.
У жовтні 1992 p. Указом Президента України було створено Українську державну компанію "Діаманти України", на яку покладено вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням споживачів алмазами, використанням та реалізацією діамантів, проведення всіх, включаючи зовнішньоекономічні, операцій з дорогоцінними та на-півдорогоцінними каменями, бурштином та дорогоцінними металами (за винятком металів у монетарній формі).
Паралельно Державний Комітет України по геології і використанню надр розпочав активну роботу з підготовки перспективної програми геологорозвідувальних робіт та наукових досліджень, що стосуються благородних металів та алмазів.
У недалекому майбутньому Україна може стати однією із золо-товидобувних країн світу, що особливо актуально і важливо дляуспішного вирішення завдання нагромадження
Loading...

 
 

Цікаве