WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України. Сучасні проблеми функціонування гривні - Реферат

Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України. Сучасні проблеми функціонування гривні - Реферат

підтверджує, що існують дві основні системи взаємодії національних валют:
o система взаємовідносин, що базується на механізмі фіксованих валютних курсів, яку ще називають сильним варіантом валютної угоди;
o взаємодія валют на основі плаваючих валютних курсів, або так звана валютна угода слабкого типу.
Вибору системи взаємодії валют мала передувати відміна обов'язкового продажу частини валютної виручки, запроваджена Національним банком. Замість примусового продажу валютної виручки потрібно було ввести її оподаткування. Це стимулювало б експорт і сприяло поверненню валюти в Україну. Адже держава за умов примусового продажу одержує валюти набагато менше, ніж могла б мати при ліберальному оподаткуванні. Отже, вихід полягає в розумному, ліберальному оподаткуванні валютної виручки. Від цього виграють і експортери, і держава.
На першому етапі грошової реформи з упровадження нової валюти можливе застосування слабкого варіанта валютної угоди, яка базуватиметься на системі плаваючих курсів, що забезпечуватиме кожній країні широку автономію у проведенні грошово-кредитної та валютної політики. На другому етапі можливий перехід до сильного варіанта угоди з фіксованими у визначених межах валютними курсами, які найбільшою мірою сприятимуть стабільності міжнародних економічних зв'язків. В обох випадках має забезпечуватися режим практично повної конвертованості валют країн - учасниць угоди.
Інша точка зору відомого економіста, народного депутата України професора В.К. Черняка була заснована на тому, що валютний курс має бути не фіксованим і не ринковим, а регульованим, тобто плаваючим у певних межах, визначених на певні короткі проміжки часу (це наближує його до ринкового курсу). Регульованим курс має бути принаймні протягом перехідного періоду, поки в Україні не буде створено повноцінної, стабільної грошової системи. Автор цього підходу посилається на той факт, що у західних країнах курс валют регулювався десятки років. Для цього була створена Бреттон-Вудська валютна система, яка проіснувала з 1944 до 1978 p. Перехід від регульованого до плаваючого курсу валют здійснювався поступово.
З усього видно, В.К. Черняк все-таки схиляється до проміжного варіанта встановлення курсу української валюти: не жорстко фіксований і не вільно плаваючий, а керований у певних межах і протягом певних проміжків часу. Саме такого курсу керованого плавання, яке схоже з незалежним плаванням, але при більш активному втручанні центральних банків, дотримуються валюти Греції, Індії, КНР, Південної Кореї, Туреччини, Югославії.
Досить цікавою була точка зору знаного практика банківської справи, голови правління Промінвестбанку України В.П. Матвієнка, який пропонував поетапний перехід до впровадження нової національної валюти України:
o на першому етапі привести у відповідність до реальної вартості усі елементи ціни матеріальних витрат, заробітної плати, амортизації і встановити нормальний рівень рентабельності; визначити необхідний обсяг грошової маси та на цій основі вжити заходів, які забезпечать погашення заборгованості між товаровиробниками і покупцями, фінансово-кредитними установами, тобто розчистити економічне поле грошового обігу;
o на другому етапі змінити масштаб цін, але в такій пропорції, щоб не "спалити" напрацьовані капітали державних, комерційних, приватних підприємств, банків, створених на акціонерній основі, а потім обміняти купоно-карбованці на нову валюту України, встановивши твердий, фіксований курс національної валюти щодо закордонних валют.
Разом з цими діями необхідно, на думку В.П. Матвієнка, здійснювати активну інвестиційну діяльність за пріоритетними напрямами промислового та сільськогосподарського виробництва.
Як бачимо, між поглядами знаних фахівців є деякі розбіжності, але всі автори одностайні в головному: щоб ефективно функціонувала повноцінна національна валюта в Україні, потрібно виконати комплекс необхідних умов.
Оскільки Україна знаходиться в Європі й має тісні економічні зв'язки з європейськими країнами, реальним міг бути і варіант "прив'язки" курсу національної валюти України до будь-якої міцної валюти Європи, а ще надійніше - до валютного кошика євро. Це, по-перше, полегшило б вступ України до Європейського Союзу та, по-друге, у перспективі українська грошова одиниця могла б стати валютою з високим ступенем еластичності. У цьому випадку курс української валюти міг би визначатися на підставі розрахунку валового внутрішнього продукту України за цінами, визначеними в національній грошовій одиниці України та в євро. А для цього необхідно було привести у відповідність до реальної вартості усі скла-дові ціноутворення, поступово орієнтуючись на загальноєвропейський рівень затрат.
Ідея "прив'язки" української валюти до російського рубля, яку підтримували певні політичні сили, з економічної точки зору не була зовсім безпідставною, оскільки Україна довго перебувала в єдиному економічному просторі колишнього СРСР, який користувався, по суті, російською грошовою одиницею. Однак з політичних позицій ця ідея і на час запровадження гривні, і сьогодні значною мірою була та продовжує залишатися абсолютно безперспективною.
Коли йдеться про впровадження в обіг повноцінної національної валюти України - гривні, то перш за все слід віддати належне її попереднику - українському карбованцю. Саме він, взявши на себе весь інфляційний тягар 1992-1996 pp., гідно, на думку переважної більшості вчених та практиків-банкірів, з високою для нього купівельною спроможністю, що підтверджував стабільний його курс протягом останніх (дореформених) восьми місяців 1996 p. щодо іноземних валют та зниження темпів інфляції, передав свою естафету на грошово-валютному ринку новій національній валюті - гривні.
Остання була впроваджена в обіг у результаті грошової реформи, власне першої грошової реформи в незалежній Україні, яка передбачала повну заміну в готівковому обігу у двотижневий термін грошових знаків попереднього зразка, зміну масштабу цін і переведення всієї національної грошової системи на нову грошову одиницю - гривню.
Саме тепер, коли Україна стала повноправним членом світової спільноти, запровадження власної грошової одиниці яскраво характеризує процес відродження незалежної Української держави та сприяє підвищенню її авторитету на міжнародній арені як держави, що маєглибокі традиції у творенні власної грошової системи.
Однак з моменту запровадження повноцінної національної валюти України - гривні (вересень 1996 p.) головними і практично єдиними факторами підтримання стабільності її курсу стали періодичні валютні інтервенції Національного банку України за рахунок валютних резервів та його ультражорстка монетарна політика. Так, щоб запобігти стихійній девальвації гривні. Національний банк України з осені 1997 p. почав здійснювати у значних розмірах періодичні валютні інтервенції, які до початку 1998 p. обійшлися НБУ, за деякими оцінками, у 650 млн дол. США.
З плином часу ставала дедалі очевиднішою штучність такої валютної політики. Адже стабільність будь-якої національної грошової одиниці тримається не на одному, а на "трьох китах". Це:
o ефективність та динамізм розвитку національної економіки;
o стабільність функціонування фінансово-кредитної системи;
o наявність достатніх валютних резервів у Центрального банку. Щодо першої передумови, то і після запровадження гривні, економіка України продовжувала перебувати в стані хронічної кризи, незважаючи на те, що було досягнуто певних результатів у приборканні інфляції, рівень якої у 1997 p. становив 10,1 %; знизилися також темпи спаду обсягів внутрішнього валового продукту та промислового виробництва. Так, у 1997
Loading...

 
 

Цікаве