WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Гроші як основа фінансових ресурсів. Закони грошового обігу та основні тенденції його динаміки - Реферат

Гроші як основа фінансових ресурсів. Закони грошового обігу та основні тенденції його динаміки - Реферат

англійською традицією, почала застосовуватись до тієї кількості золота, яка за вартістю дорівнювало вартості фунта срібла. Були також інші причини заміни назв грошових одиниць, що привело до практичного відриву їх від вагових найменувань металів. Це ще одне наочне підтвердження того незаперечного факту, що паперові гроші виникають з обігу металевих грошей і обов'язково зберігають на собі "відбиток" благородних металів через масштаб цін.
Масштаб цін - це фіксована державою певна вагова кількість благородного металу, що прийнята в певній країні за грошову одиницю для визначення цін інших товарів (наприклад, останній офіційний золотий вміст долара СІЛА - 0,736736 г чистого золота). На пізніших етапах розвитку товарно-грошових відносин при формуванні досить тісних зв'язків господарства кожної країни зі світовим ринком офіційний масштаб цін все частіше почав виконувати свою безпосередню роль ірраціонально, через співвідношення внутрішніх і світових цін. За умов зростання невідповідності між товарною та грошовою масами на внутрішньому ринку національна валюта, як правило, втрачала офіційно зафіксовані в ній державою переваги над іншими валютами. Це привело до того, що в деяких країнах взагалі з часом зник офіційний масштаб цін.
Нині в жодній з країн золото вже не фігурує як грошовий метал, перестала існувати й вільна розмінність на золото національних валют. Лише опосередковано, завдяки порівнянню з найпоширенішими й найсильнішими валютами інших країн, визначаються певне співвідношення більшості валют із золотом і їхня вартість.
За цих специфічних обставин такі явища, які в середні віки вважалися б за свідоме псування монет, сьогодні використовуються як важливі методи регулювання грошового обігу. Йдеться про девальвацію, що означає офіційне зниження урядом золотого вмісту грошової одиниці національної валюти (система золотого стандарту) або зниження її офіційного курсу відносно іноземних валют.
Найбільш масові девальвації були проведені в 1949, 1967, 1971 pp. Якщо в період дії золотого стандарту девальвація використовувалась як один із методів стабілізації національних валют і, як правило, супроводжувалась відновленням розміну знаків вартості на золото або срібло, то за сучасних умов проведення девальвації не може забезпечити стабілізації валют і все частіше супроводжується значним зростанням цін на товари та послуги, що імпортуються з країн, відносно валют яких був понижений курс даної національної валюти.
Протилежні цілі ставить ревальвація - офіційне збільшення золотого вмісту національної грошової одиниці (система золотого стандарту) або підвищення вартості грошової одиниці. Таке підвищення курсу валюти відносно курсів валют інших країн зумовлює відповідне зростання цін експортованих товарів у іноземній валюті й зниження конкурентоспроможності країни на світовому ринку. З іншого боку, наслідком зниження виражених у національній валюті цін на імпортовані товари є значне підвищення попиту на ці товари і зростання імпорту.
Нові, раніше невідомі явища в межах валютних систем можуть спричинити значну модифікацію процесу ревальвації.
Так, введення плаваючого валютного курсу викликало своєрідну ревальвацію західнонімецької марки у жовтні 1976 p. відносно лише тих валют, які входили до "європейської валютної змії", здійснюючи спільне з маркою "плавання" (нідерландський гульден, бельгійський франк, норвезька й шведська крони та крона Данії). Ревальвація може бути також проведена у формі відмови центрального банку тієї чи іншої країни від здійснення необхідних операцій з підтримування в певних межах рівня курсу національної валюти або у формі значного його підвищення відносно курсів інших валют. Так була проведена ревальвація японської єни відносно американського долара та деяких інших валют у березні 1978 p.
Одним з методів регулювання грошового обігу є реставрація, яка означає повернення до попередньої грошової системи з відновленням розміну паперових грошей на золото за номіналом.
Характерний для сьогодення процес демонетизації золота з активним його вилученням з обігу та перетворенням у звичайний товар супроводжується значним поворотом у політиці багатьох країн відносно імпорту цього благородного металу. Якщо раніше золото намагалися закупити та навіть неофіційно стимулювався його контрабандний імпорт, при жорстких мірах покарання за неофіційний вивіз цього металу, то з часом політика країн світу, особливо високо-розвинених, відносно імпорту різко змінилася на відвертий протекціонізм, спрямований на захист внутрішнього ринку від чужого золота. Більше того, на аукціонах, що відбулися в США до 1980 p., ця країна розпродала його великі партії. Так було продемонстровано ставлення до золота як до звичайного товару. Ряд країн, що посідають значне місце у світовій економіці, мають досить скромні запаси золота. У Японії, наприклад, золотий запас значно менший, ніж у Бельгії, Нідерландах чи Італії.
Однак було б неправильно зовсім не враховувати значення золота в забезпеченні грошей. Воно продовжує використовуватись у цій ролі, але вже в іншій якості, ніж у попередні періоди, а саме - як стратегічний товар. По-перше, держава, реалізуючи вироби із золота на внутрішньому ринку, тим самим задовольняє певну частину платоспроможного попиту. По-друге, валюта, одержана за рахунок експорту золота, використовується для закупівлі на зовнішніх ринках необхідних товарів. Золото як експортний товар відрізняється від інших товарів, оскільки є стратегічним резервом держави і вивозиться на зовнішній ринок у тих крайніх випадках, коли замало можливостей для експорту інших товарів. Це явище було особливо характерне для колишнього СРСР в останні роки його існування, коли за відсутності реальної програми перебудови тодішній глава держави М.С. Горбачов підтримував існування агонізуючого режиму активним розпродажем за кордоном колосальних золотих запасів колишнього СРСР, який займав друге місце у світі з видобутку цього благородного металу.
Щоб застрахувати економіки своїх країн на майбутнє, деякі досить розвинені держави (наприклад Південна Корея, Тайвань) останніми роками почали різко збільшувати золоті запаси. Такий підхід характерний і для центральних банків інших країн, що продовжують вкладати свої капітали в золото. Загалом понад третини виробленого у світі золота знаходиться в державних резервах. Близько 70 % валютних резервів США становить золото (більш як 8 тис. т), Франції - 65 % (3,2 тис. т), Швейцарії, Італії і Нідерландів - понад 50 %.
Література
1. Бланк И. А.Стратегия и тактика управления финансами. - К., 1996.
2. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. - К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.
3. Бланк И. А. Управление прибылью. - К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.
4. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. - К., 1997.
5. Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. - М.: Финансы, 1997.
6. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1997.
7. Джеймс Ван Хорн. Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 1996.
8. Ефимова О. В. Финансовый анализ. - М., 1996.
9. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. - М.: Финансы и статистика, 1995.
Loading...

 
 

Цікаве