WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Гроші як основа фінансових ресурсів. Стійкість грошового обігу. Інфляція - Реферат

Гроші як основа фінансових ресурсів. Стійкість грошового обігу. Інфляція - Реферат

до єдиної грошової форми.
Завдяки проведенню всього комплексу зазначених заходів дефіцит державного бюджету в 1924 p. було майже повністю ліквідовано. У жовтні 1924 p. випуск в обіг радзнаків було заборонено законом:
вони обмінювалися за твердим курсом на червінці у співвідношенні 1 червінець на 10 рублів. Таким чином, емісія радзнаків практично перестала бути джерелом зменшення дефіциту бюджету, а загальна маса випущених Наркомфіном грошей скоротилася в 50 млрд разів.
Грошова реформа 1922-1924 pp. дає змогу зробити такий висновок: з одного боку, перехід до економічних методів господарювання має супроводжуватися зміцненням системи грошового обігу, з іншого - впровадження стійкої валюти і стабілізація грошового обігу можливі виключно за умов проведення політики, спрямованої на впровадження саме економічних методів управління економікою.
Науковий інтерес до проблем грошового обігу завжди закономірно зростав у періоди докорінних змін в упорядкуванні грошового обігу, з появою та масовим поширенням нових видів грошей та форм платіжно-розрахункових відносин. Так, поняття грошей було піддано суттєвому перегляду в середині XIX ст., коли в результаті бурхливого розвитку кредитних відносин значно розширилася сфера банкнотно-чекового обігу. Іншим приводом для виникнення дискусій про природу грошового обігу та складових елементів цього економічного явища став вихід з обігу повноцінних металічних грошей у результаті відміни золотого стандарту в 30-х роках XX ст.
Сучасна полеміка навколо грошового обігу також має об'єктивну основу. Після Другої світової війни значно ускладнилася структура грошових систем, посилився зв'язок механізму кредитування з процесами емісії та обігу платіжних засобів. Кредит все більше витісняє готівку, розширились масштаби безготівкових розрахунків, особливо їх новітніх форм із застосуванням ЕОМ. Разом з тим відбулося зближення "суто грошового" обігу зі сферою нагромадження та обігу грошового капіталу. Завдяки наявності в розвинених країнах досконалої кредитно-заощаджувальної системи гроші можуть швидко перетворюватися із форми платіжного засобу в капітал та навпаки. Виникли численні різновиди банківських рахунків, де гроші приносять процент, тобто служать формою позикового капіталу і водночас можуть використовуватися для платежів та розрахунків за товари.
У теорії політичної економії соціалізму, яка сповідувалася в ко-лишньому СРСР протягом десятиліть, панувала школа антитоварників, які розглядали товарно-грошові відносини як пережитки, залишки, родимі плями капіталізму. В тих умовах науково обґрунтована теорія грошового обігу за соціалізму не могла бути створена за "відсутності" самого об'єкта дослідження. Проте й у ті часи деякі вчені-економісти займалися аналізом грошового обігу та інфляції.
Найпопулярнішою сучасною теорією грошового обігу є теорія відомого американського економіста, лауреата Нобелівської премії 1976 p. Мілтона Фрідмена. Його погляди можна розцінювати як відкритий виклик іншій, донедавна також досить популярній, теорії англійського економіста Джона Кейнса.
Дж.М. Кейнс одним із перших серед сучасних буржуазних теоретиків відкрито визнав, що капіталізм серйозно хворий, що основними недугами його економічного життя є безробіття, нестача попиту та ін., які мають не випадковий, а закономірний характер і породжені особливостями капіталістичного господарського механізму, який, на його думку, потребує систематичних коригувань з боку держави. Головна ж небезпека полягає в хронічній нестачі попиту на товари. Тому необхідно вводити в обіг додаткові платіжні засоби з метою стимулювання витрат населення і компаній, заохочувати банківський кредит шляхом зниження процентних ставок, безпосередньо створювати додатковий попит з боку державного сектору за допомогою бюджетних асигнувань. Не будемо похапцем та не завжди обачно відкидати з порогу такий підхід, як це "успішно" робилося раніше. Адже післявоєнна практика зміни господарських механізмів розвинених капіталістичних країн "за Кейнсом" незаперечне довела слушність основних його доказів. Але заради об'єктивності зазначимо, слідом за доказами зарубіжних критиків Кейнса, що його рецепти, за всієї привабливості, мають яскраво виражений інфляційний характер, що засвідчила практика 60-70-х років у розвинених капіталістичних країнах. Зростаюча інфляція, прискорений процес знецінення грошей, який у цей час охопив ці країни, поставили на порядок денний питання про невідкладний пошук засобів стабілізації грошового обігу та цін шляхом обмеження припливу платіжних засобів в обіг, що, звичайно, суперечило прийнятій до цього у більшості країн кейнсіанській практиці штучного накачування попиту.
Проти кейнсіанської теорії виступили широко розрекламовані в післявоєнній літературі Заходу представники доктрини монетариз-му. Початок монетаризму датується 1956 p., коли вийшла праця, де викладалося кредо нового напряму, - збірник статей за редакцією американського економіста Мілтона Фрідмена під назвою "Дослідження в галузі кількісної теорії грошей". Сам термін "монетаризм" виник у 1968 p., коли інший американський дослідник у галузі грошей та грошового обігу К. Бруннер вперше використав його для виділення підходу, за яким кількість грошей в обігу має першорядне значення для визначення стану капіталістичної економіки. Популяризації цьоготерміна сприяли праці М. Фрідмена.
Однак протягом майже 25 років монетаризм не був популярним. Лише в 70-х роках почалися досить стрімкий злет та нечувана досі його популярність, що пояснюється реальною економічною ситуацією того періоду.
Насамперед монетаристи підвели теоретичну підвалину під практичну необхідність відмови від державного втручання в економіку, яке так активно проповідувалося Д. Кейнсом та його послідовниками. На думку М. Фрідмена, його послідовників - К. Бруннера, Ф. Кейгена, Р. Седлена, Д. Фенда та ін. - кейнсіанська стратегія призводить лише до посилення господарських диспропорцій, тоді як ринковий механізм капіталістичного відтворення володіє набагато більшим "запасом міцності" й зовсім не потребує стимулюючих акцій з боку держави. Основою теорії промислового циклу монетаристів є твердження, що коливання господарської активності відбивають різкі стрибки грошової маси, а коливання самої грошової маси є результатом політики "управління попитом". Тому, щоб звести до мінімуму подібні коливання та ліквідувати цикли взагалі, треба ліквідувати державне втручання.
Монетаризм привертає увагу багатьох економістів логічною зла-годженістю, моністичним характером своєї будови, завдяки якому побудована за його основними вимогами економічна структура (модель) виявляється досить простою, а пропоновані рішення основних проблем економіки - універсальними. Виникнувши як теорія попиту на гроші, монетаризм з часом став претендувати на роль нової економічної філософії і водночас виступати як особливий тип кредитно-грошової політики, що націлена передусім на контроль за зростанням грошової маси (на противагу контролю за процентними ставками).
Згідно з монетаризмом рівень номінального доходу в економіці визначається масою грошей, що перебуває в обігу; в рамках короткого періоду зміна маси грошей може впливати на рівень не лише цін, а й виробництва, у тривалій же перспективі це приводить лише до зміни загального рівня цін, суттєво не впливаючи на процеси, які відбуваються в так званому реальному секторі, тобто у виробництві. Саме тому М. Фрід-мен займається головним чином дослідженням залежності між цінами, обсягом виробництва і грошовою масою в довгостроковому плані. Він здійснив історико-статистичний аналіз грошового обігу США за столітній період. Внаслідок цих досліджень М. Фрідмен дійшов таких висновків:
o для стабілізації цін важливе значення має неінфляційне зростання грошової маси;
o якщо зміни цін
Loading...

 
 

Цікаве