WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Гроші як основа фінансових ресурсів. Стійкість грошового обігу. Інфляція - Реферат

Гроші як основа фінансових ресурсів. Стійкість грошового обігу. Інфляція - Реферат

зведена лише до "перекриття каналів" грошового обігу, як радять окремі економісти. Це серйозна і багаторічна структурна політика, спрямована на подолання народногосподарських диспропорцій. Долаючи інфляційні процеси, західноєвропейські країни не обмежувалися лише регулюванням сфери обігу та механізму розподілу і перерозподілу доходів, а розробили й централізовано втілили в життя значні програми інвестицій у сферу виробництва. Поряд із цим вживалися різноманітні заходи щодо стри-мування зростання споживчих і підприємницьких доходів. Саме високі темпи зростання суспільного виробництва і продуктивності праці у поєднанні з розвинутою системою соціального страхування дали можливість цим країнам забезпечити значні темпи підвищення життєвого рівня населення і зберегти помірні темпи підвищення загального рівня цін.
Процеси інфляції за соціалізму мали певну схожість з аналогічними процесами в капіталістичних країнах, адже ті й інші проходили за умов існування товарно-грошових відносин. Однак об'єктивно слід визнати, що жорстко регульована командно-адміністративна економіка мала значно багатший арсенал стримування інфляційних процесів. Особливо наочно це виявилося під час грандіозних історичних потрясінь. Так, якщо в роки Першої світової війни лише за три роки в Росії кількість паперових грошей у результаті емісії для покриття дефіциту і фінансування воєнних витрат зросла в 14 разів, то за три роки Вітчизняної війни - лише в 2,4 раза. Якщо в 1915 і 1916 pp. витрати державного бюджету покривалися прибутками лише на чверть, а в 1917 p. дефіцит бюджету перевищив 80 %, то в 1942 p. дефіцит становив менш як 10 %, у 1943 p. - менш як 7 %, а в 1944 p. дефіциту вже не було.
До важливих для стабілізації економічного розвитку протиін-фляційних заходів належать такі:
o впорядкування господарської діяльності підприємств незалежно від форм власності;
o забезпечення контролю за виплатами грошових засобів та ліквідація всіх незаконних форм перетворення безготівкових грошей у готівкові;
o проведення зваженої політики цін і податків;
o різке скорочення дефіциту державного бюджету і проведення обґрунтованої кредитної політики;
o скорочення загальної державної заборгованості з відстроченого попиту;
o раціоналізація інвестиційного сектору;
o удосконалення процесу конверсії воєнного виробництва;
o скорочення чисельності управлінського персоналу до таких меж, які диктуються станом економіки та суспільного життя країни;
o значне скорочення масштабів і сфер діяльності тіньової економіки;
o раціоналізація зовнішньоторговельних та зовнішньоекономічних відносин.
Дефляція передбачає комплекс економічних заходів щодо вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в обіг у період інфляції.
Важливим засобом упорядкування та стабілізації грошового обігу є грошові реформи. У широкому розумінні - це перехід від однієї грошової одиниці до іншої, а у вузькому - лише часткові зміни в грошовій системі.
Розрізняють такі види грошових реформ:
o перехід від одного типу грошової системи до іншого або від однієї грошової одиниці до іншої;
o заміна знеціненої монети повноцінною або нерозмінних грошових знаків розмінними;
o зміни в системі емісії грошей;
o стабілізація валюти або часткові заходи щодо впорядкування грошового обігу;
o створення нової грошової системи у зв'язку з державною перебудовою.
Віддаючи належне багатій і цікавій практиці проведення грошових реформ у багатьох країнах світу, не завадить згадати й ту реформу, яка проводилася в неймовірно важких господарських умовах переходу до нової економічної політики в колишньому СРСР (1922- 1924 pp.). Досить зазначити, що влітку 1921 p. склалася ситуація, коли затрати на випуск грошей та утримання казначейського апарату практично дорівнювали тим реальним прибуткам, які мала держава від емісії. Грошове господарство молодої радянської республіки було повністю дезорганізоване.
В умовах післявоєнної розрухи, коли емісія була чи не головною статтею державних надходжень, здійснити ефективну стабілізацію грошового обігу, забезпечити його стійкість було надзвичайно важким завданням. Підготовка до проведення грошової реформи розпочалася ще в 1920 p. Спочатку цю роботу очолював нарком фінансів М. Крестинський, а з 1924 p. продовжив М. Сокольников. Вони успішно використали один із найпоширеніших методів стабілізації та упорядкування грошового обігу - деномінацію, що означає укрупнення грошової одиниці шляхом обміну її на нову з одночасним перерахунком у співвідношенні обміну знаків усіх цін, тарифів, заробітної плати, тобто зміни масштабу цін.
Під час першої деномінації грошові знаки зразка 1922 p. були замінені на знаки попередніх зразків у співвідношенні 1 : 10 000, під час другої - 1 рубль зразка 1923 p. прирівнювався до 100 рублів зразка 1922 p., внаслідок чого грошова маса скоротилась у мільйон разів. Грошовий обіг поступово став рахуватися в "золотих рублях". Такий рубль спочатку був умовною грошовою одиницею. Реальною твердою валютою він став тоді, коли в обіг були випущені банкноти Державного банку - червінці (банківські білети вартістю у 10 рублів із золотим вмістом 7,74234 г чистого золота, що дорівнювало кількості золота, яка була в дореволюційній золотій монеті вартістю 10 рублів). Червінці забезпечувалися на 25 % золотом, іншими дорогоцінностями, а також стійкою іноземною валютою за золотим курсом, на 75 % - товарно-матеріальними цінностями, що перебували в господарському обороті й легко реалізовувалися.
Водночас з випуском в обіг Держбанком кредитних грошей - червінців, не припинялася емісія Наркомфіном радзнаків, у результаті чого в країні певний час відбувався паралельний обіг двох незалежних одна від одної валют. Адже радзнаки буди паперовими грошима і хоча й виконували функцію засобу платежу, проте не мали твердого фіксованого державою матеріального забезпечення. На рад-знаках лише зазначалося, що вони забезпечуються всім надбанням республіки.
Тому головним завданням подальшого зміцнення й упорядкування грошового обігу були ліквідація паралельного обігу двох різних за своїм економічним змістом валют іостаточне введення в господарський обіг банківських білетів як єдиної твердої і стійкої валюти.
Звичайно, сама по собі неодноразово проведена деномінація не змогла б розв'язати весь цупкий вузол тогочасних народногосподарських проблем. В основі його успішного розв'язання був підйом економіки завдяки успішному здійсненню нової економічної політики. Саме в цей час починається швидке відродження сільського господарства: збір зернових культур уже в 1922 p. становив близько 50 % довоєнного рівня, а в 1923 p. - понад 70 %. Високими темпами відроджувалася і промисловість: якщо в 1920 p. обсяг її продукції дорівнював лише 14 % від рівня 1913 p., то в 1923 p. - 39 %. Завдяки зростанню промислового і сільськогосподарського виробництва збільшувався і товарообіг, зростала зовнішня торгівля. Так, активне сальдо платіжного балансу в 1923 p. становило майже 160 млн рублів золотом.
Усі ці позитивні зміни в економіці були вдало підкріплені заходами щодо суттєвого зменшення витрат бюджету. Серед них:
o десятикратне скорочення армії;
o істотне скорочення державного апарату, причому не за рахунок надзвичайних акцій, а шляхом неухильного впровадження економічних методів господарювання, коли стали зайвими численні відомства та главки, які активно плодилися в роки "воєнного комунізму" (серед 1 млн безробітних, які з'явилися внаслідок введення непу, 750 тис., або 3/4, були конторськими службовцями);
o перехід від бюджетного фінансування до кредитування народного господарства;
o державні позики, які були не лише новим джерелом доходів бюджету, а й важливим засобом переходу від різних натуральних форм економічних зв'язків з державою
Loading...

 
 

Цікаве